25 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3609/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,
представника позивача - Огризкова А.А.,
представника відповідача - Боровик Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом виконавчого комітету Полтавської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. про визнання неправомірною та скасування постанови, -
11 вересня 2014 року Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області, відповідач), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.07.2014 ВП №3382023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні постанови про накладення штрафу державним виконавцем не були перевірені всі обставини, які підтверджують вчинення виконавчим комітетом Полтавської міської ради дій спрямованих на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 03.11.2006 щодо надання житла ОСОБА_4 в порядку черговості. Вказував, що повноваження виконавчого комітету Полтавської міської ради обмежуються прийняттям рішення від 22.06.2007 №141, яким затверджено протокол №4 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 13.06.2007 щодо надання ОСОБА_4 житлового приміщення на склад сім'ї з двох осіб у відповідності з нормами житлового законодавства згідно з чергою у списку даної пільгової категорії громадян. У зв'язку з цим вважає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 680 грн. є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Пояснюючи причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, надав суду копію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 01.08.2014 про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 21.07.2014, копію якої позивач отримав лише 05.09.2014. У зв'язку з цим причини пропуску строку суд визнав поважними.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Натомість надіслав до суду заперечення проти позову, в якому з посиланням на законність дій державного виконавця просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи просив провести без участі його представника.
За таких обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд і вирішення справи за даної явки.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
З наявних матеріалів справи суд встановив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03.11.2006 (а.с. 28-29) задоволено позов ОСОБА_4 та зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради у трьохмісячний термін із дня ухвалення цього рішення надати ОСОБА_4 на склад сім'ї з двох осіб житлове приміщення у відповідності з нормами житлового законодавства.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16.01.2007 (а.с. 25-27) рішення Октябрського районного суду від 03.11.2006 змінено, а саме: виключено з резолютивної частини рішення суду слова "з дня ухвалення цього рішення", доповнено резолютивну частину рішення суду після слова "України", словами "в порядку черговості".
06.02.2007 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №3382023.
22.06.2007 рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №141 затверджено протокол №4 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 13.06.2007 (а.с. 9, 11-24).
11.06.2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №3382023 на підставі ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 62).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.07.2013 визнано неправомірною та скасовано постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 11.06.2013 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 63-66).
У зв'язку з цим 31.01.2014 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №3382023 (а.с. 50).
21.07.2014 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн. (а.с. 61).
Позивач, не погоджуючись із правомірністю постанови відповідача від 21.07.2014, оскаржив її до суду.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як встановлено судом з досліджених матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений для добровільного виконання строк, відповідачем відповідно до ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", була винесена постанова про накладення на виконавчий комітет Полтавської міської ради штрафу за невиконання рішення суду (а.с. 52).
Позивачем, в обґрунтування позовних вимог, надано копію рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.06.2007 №141, яким затверджено протокол №4 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 13.06.2007, а також зазначено, що коли ОСОБА_4 буде перебувати під №1 у пільговому списку військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Полтавської міської ради, тільки тоді буде надане житлове приміщення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що ні Закон України "Про виконавче провадження", ні інше законодавство не містить переліку поважних причин, які б виключали відповідальність боржника за невиконання судового рішення у наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання. Державний виконавець не має законних повноважень надавати оцінку причинам невиконання судового рішення боржником, натомість має чітку послідовність дій, які повинен вжити задля забезпечення виконання рішення суду.
Саме такі дії були вжиті державним виконавцем у даному випадку.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи ту обставину, що рішення суду з 2007 року до теперішнього часу залишається невиконаним, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 21.07.2014 є правомірною та винесена відповідачем у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а тому суд не знаходить підстав для її скасування.
Відтак позовні вимоги виконавчого комітету Полтавської міської ради задоволенню не підлягають.
З урахуванням приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30.09.2014.
Суддя Є.Б. Супрун