ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6506/14 23.09.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"
про визнання договору безвідсоткової фінансової допомоги і додаткової угоди до нього недійсним
Головуючий суддя Котков О.В.
Суддя Бондаренко Г.П.
Суддя Мандриченко О.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Швець М.П. (представник за довіреністю);
від відповідача: Шевченко Т.Л. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 23 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору:
09 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати недійсним з моменту його укладання Договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 від 20.12.2007р., з додатковою угодою до нього від 24.12.2007р., у зв'язку з його удаваністю, та застосувати наслідки, що передбачені до удаваних правочинів, а саме:
- застосувати до правовідносин сторін правила правочину, який сторони насправді вчинили, а саме правила, що встановлені главою 77 Цивільного кодексу України, та регулюють правовідносини за договором про спільну діяльність, яким за своєю правовою природою є Договір №7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 від 13.04.2005р.;
- вважати грошові кошти у розмірі 5 510 590,25 грн. сплачених ТОВ "Стиль-блюз" на користь ТОВ "Кімет-Плюс" по Договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007р., з додатковою угодою до нього від 24.12.2007р. такими, що сплачені по Договору №7/7 дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 від 13.04.2005р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6506/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників відповідача в судове засідання відкладено до 10.06.2014 року.
В судовому засіданні 10 червня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 12 червня 2014 року.
В судове засідання 12.06.2014р. представники позивача не з'явилися.
12 червня 2014 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 12.06.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6506/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Цюкало Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року справу № 910/6506/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 15.07.2014 року.
Розпорядженням від 15.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6506/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Пригунова А.Б.; суддя Стасюк С.В.; суддя Цюкало Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. (головуючий) на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року справу № 910/6506/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Пригунова А.Б.; суддя Стасюк С.В.; суддя Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 19.08.2014 року.
Розпорядженням від 19.08.2014р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6506/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Цюкало Ю.В., у зв'язку із виходом судді Коткова О.В. (головуючий) з лікарняного та перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/6506/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 23.09.2014 року о 14:30.
Розпорядженням від 23.09.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6506/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Мандриченко О.В., у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 року справа № 910/6506/14 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати справу в судовому засіданні 23.09.2014р. о 14:30.
10 червня 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява б/н від 10.06.2014р. «Про зміну предмету позову», в прийняття якої судом до розгляду разом з первісно заявленими вимогами за позовом б/н б/д було відмовлено, оскільки відповідна заява фактично стосується одночасно як зміни предмета, так і підстав позову, що, з огляду на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є процесуально неможливим та недопустимим.
12 червня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли клопотання б/н від 12.06.2014р. «Про витребування доказів» та «Про виклик посадових осіб» в задоволенні яких судом, з підстав їх необґрунтованості в аспекті вимог ст.ст. 30, 38 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
13 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 за № 7/7 (копія договору в справі, по тексту Договір-3) за п. 1.1. якого предметом договору є дольова діяльність сторін по будівництву житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва, на умовах визначених договором.
20 грудня 2007 року між позивачем (надалі - Сторона-2) та відповідачем (далі - Сторона-1) було укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-1 або Спірний договір або Оспорюваний договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого ТОВ „Стиль-Блюз" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, надати ТОВ "Кімет-плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4 823 860,00 грн., а ТОВ "Кімет-плюс" зобов'язується повернути фінансову допомогу у встановлені договором строки.
24 грудня 2007 року між позивачем, як Забудовником, та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як Головним управлінням, укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1166 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 19 160,60 кв.м.) з вбудованими приміщеннями (площа магазинів - 150,78 кв.м.) соціального призначення, побутовими приміщеннями (в тому числі: будинок побуту - 1 022,11 кв.м., перукарня - 58,49 кв.м.), кіноконцертного залу площею 2 660,71 кв.м., підземним паркінгом площею 3 437,00 кв.м. та відкритою автостоянкою площею 504,00 кв.м. на вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва.
Позивач не заперечує факт укладення Спірного договору, при цьому зазначає, що Договір-2 є додатком та невід'ємною частиною Договору-1, з додатковою угодою до нього від 24.12.2007р., а тому отримані від Сторони-2 кошти в розмірі 5 510 590,25 грн. Сторона-1 перерахувала на рахунок Головного управління в якості виконання зобов'язань за Договором-3, а відтак, за переконанням позивача, Договір-1 разом з додатковою угодою до нього від 24.12.2007р. є удаваним правочином, внаслідок чого наявні правові підстави для визнання в судовому порядку недійсним Договору-1 на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України і ст. 235 Цивільного кодексу України та для застосування наслідків, що передбачені до удаваних правочинів.
З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що позивач відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Укладаючи Спірний Договір сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, а тому Договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 не може бути визнаний удаваним.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вже було встановлено судом, 13 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дольової участі в будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 за № 7/7 за п. 1.1. якого предметом договору є дольова діяльність сторін по будівництву житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва, на умовах визначених договором.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 14.1.257. ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
20 грудня 2007 року між сторонами укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 1/12 відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого ТОВ „Стиль-Блюз" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, надати ТОВ "Кімет-плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4 823 860,00 грн., а ТОВ "Кімет-плюс" зобов'язується повернути фінансову допомогу у встановлені договором строки.
24 грудня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду б/н до Договору-1 (копія угоди в справі), за п. 1 якої ТОВ „Стиль-Блюз" гарантує своєчасне перерахування коштів в порядку та розмірі передбаченому у договорі.
Зі змісту Спірного договору випливає, що за своєю правовою природою він є договором позики у вигляді надання відповідачем позивачу безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі.
24 грудня 2007 року між позивачем, як Забудовником, та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як Головним управлінням, було укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1166 згідно п. 1.1. якого його предметом є сплата Забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 19 160,60 кв.м.) з вбудованими приміщеннями (площа магазинів - 150,78 кв.м.) соціального призначення, побутовими приміщеннями (в тому числі: будинок побуту - 1 022,11 кв.м., перукарня - 58,49 кв.м.), кіноконцертного залу площею 2 660,71 кв.м., підземним паркінгом площею 3 437,00 кв.м. та відкритою автостоянкою площею 504,00 кв.м. на вул. Картвелішвілі, 6 у Святошинському районі м. Києва.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, Спірний договір укладено директором - Ніколаєнко Олександром Сергійовичем, що діяв від імені позивача на підставі статуту, з одного боку та директором - Верниченко Ігорем Миколайовичем, що діяв від імені відповідача на підставі статуту, з іншого боку.
Зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, ціну, строк та порядок надання й повернення безвідсоткової фінансової допомоги, відповідальність сторін і дію договору.
З огляду на викладене, Стороною-1 та Стороною-2 в належній формі, обсязі і в передбаченому чинним законодавством України та Договором-1 порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними в 2007 році Договору-1 в цілому, про що свідчать підписи та печатки обох сторін про його укладення на 3-ій сторінці Спірного договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору-1 Сторона-1 перерахувала на користь Сторони-2 грошові кошти в сумі 5 510 590,25 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 25.03.2008р. по 24.07.2008р. (копії виписок з призначенням платежу згідно Договору-1 містяться в справі).
За ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
У своїй постанові від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, надав господарським судам роз'яснення, в яких звернув увагу судів на ту обставину, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
В постанові від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України, з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними, постановив надати судам роз'яснення згідно яких за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, зважаючи на положення ст.ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, а підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, з огляду на обставини укладення Стороною-2 Договору-1 з Стороною-1 з метою отримання безвідсоткової фінансової допомоги на умовах повернення її останньому, враховуючи те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами того, що Спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства або ж є удаваним правочином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги, за вказаних позивачем в позові б/н б/д підстав про визнання недійсним Договору-1 разом з додатковою угодою б/н від 24.12.2007р. до нього, є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
За викладеного, з огляду на недоведеність позовних вимог в частині визнання недійсним Спірного договору, необґрунтованими є похідні від вказаних вимог заявлені позивачем позовні вимоги про застосування наслідків, що передбачені до удаваних правочинів.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.09.2014р.
Головуючий суддя О.В. Котков
Суддя Г.П. Бондаренко
Суддя О.В. Мандриченко