25 вересня 2014 року Справа № 923/945/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Рогач Л.І.
суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.12.13
у справі№923/945/13 господарського суду Херсонської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй"
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго"
провизнання договору уступки права вимоги недійсним з моменту його укладання
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.09.2014, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ходаківської І.П., для розгляду касаційної скарги у справі №923/945/13 господарського суду Херсонської області призначено колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Камбіо" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 4 листопада 2011 року уступки права вимоги повністю з моменту його укладання. Позов мотивовано тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства; укладаючи спірний договір сторони фактично змінили стягувача на стадії виконання судового рішення.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.09.2013 у справі №923/945/13 (суддя Людоговська В.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що договір уступки права вимоги було укладено сторонами з додержанням вимог частини 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а відтак суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (судді: Будішевська Л.О. - головуючий, Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2013 у справі №923/945/13 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним договір уступки права вимоги №1 від 04.11.2011, укладений між сторонами. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Апеляційний господарський суд, зокрема, зазначив, що спірним договором сторони, не замінюючи кредитора у зобов'язанні, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, проте чинним законодавством уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди не передбачена, що, з огляду на приписи статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого договору недійсним.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215, 512 Цивільного кодексу України.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 скасовано, рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2013 у справі №923/945/13 залишено в силі.
Постановою Верховного Суду України від 19.08.2014 постанову Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 4 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" укладено договір №1 уступки права вимоги, відповідно до умов якого позивач (цедент) передає, а відповідач (цесіонарій) приймає на себе право вимоги боргу першого та стає кредитором за рішенням господарського суду Херсонської області від 02.07.2009 у справі №11/108-09 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо" боргу в розмірі 115574,70 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (боржник).Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що за цими документами цесіонарій набуває права (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: рішення господарського суду Херсонської області від 02.07.2009 у справі № 11/108-09 про стягнення з ТОВ "Південенерго" на користь ТОВ "Камбіо" боргу в розмірі 107471,98 грн. (за мінусом сплачених боржником цеденту 8102,72 грн) та всіх інших документів пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 5 договору компенсація уступленого права вимоги складає 53736 грн, що перераховуються цесіонарієм на розрахунковий рахунок цедента в день підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо" про визнання недійсним договору №1 уступки права вимоги від 04.11.2011.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Кодексу).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту оспорюваного договору вбачається, що його предметом є уступка права вимоги за рішенням господарського суду Херсонської області від 2 липня 2009 року в справі № 11/108-09, за яким з боржника стягнуто не лише сума заборгованості за договором поставки від 1 липня 2008 року № 01/07-2, укладеного між ТОВ "Камбіо" та ТОВ "Південенерго", а також судові витрати.
При цьому умовами договору цесіонарію надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.
Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Однак, як вірно ураховано апеляційним судом, укладаючи спірний правочин, позивач та відповідач, не замінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. Утім, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Дослідивши зміст оспорюваного правочину, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що останній суперечить вимогам чинного законодавства, а тому має бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі вказаних висновків не спростовують.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Інвест-Строй" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.13 у справі №923/945/13 господарського суду Херсонської області залишити без змін.
Головуючий Л.Рогач
Судді Г.Фролова
О.Яценко