ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 вересня 2014 року 15:11 № 826/1307/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу в розмірі 80447,56 грн.
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1, (надалі - відповідач), про стягнення податкового боргу в розмірі 80447,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не було сплачено, нараховану їй пеню з податку на доходи фізичних осіб.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідачем не було порушено терміну, наданого для сплати суми податкового зобов'язання.
В судове засідання 27.08.2014 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача. яким було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
29 квітня 2013 року позивачем була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік, в якій зазначено суму доходу, що включається до загального річного оподатковуваного доходу в розмірі 21 099 920,00 гривень та суму податку, що підлягає сплаті - 3 585 269,60 гривень.
До вищезгаданої податкової декларації про майновий стан і доходи надавалися документи, що свідчать про джерело та розмір доходу, що були отримані позивачем за межами України, зокрема, Трудовий договір, укладений між позивачем та Компанією К.Н. MANAGEMENT LIMITED (Республіка Кіпр) 01.01.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем), Протокол Зборів Ради директорів Компанії К.Н. MANAGEMENT LIMITED, проведених 15.08.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем), Одноголосна письмова резолюція Зборів Ради директорів Компанії К.Н. MANAGEMENT LIMITED, проведених 31.08.2012 року (на мові оригіналу, завірений переклад на українську мову та засвідчений Апостилем).
30 липня 2013 року позивачем сплачено платіжним дорученням № 50838341 від 30.07.2013 року задекларовану суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею 29.04.2013 року податковій декларації на суму 3 585 269,60 (три мільйони п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 60 коп.), про що свідчить відмітка ПАТ «Дельта банк» про проведення платежу, та що також не заперечувалось позивачем.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві винесено податкову вимогу від 20.11.2013 року №8021-17, якою визначено, що станом на 19.11.2013р. сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3585269,60грн.
При цьому, у вказаній податковій вимозі зазначено у розділі «назва податку, збору» - «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», в графі «основний платіж» - 0,00, в графі «штрафні (фінансові) санкції» - 0,00, в графі «пеня» - 80447,56.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що оскаржуваною вимогою позивачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання.
Суд з правомірністю такого нарахування не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 вищезазначеного кодексу визначено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах.
Відповідно до підпункту 168.1.2. Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Отже, сплатою (перерахуванням) податкового зобов'язання вказаним пунктом визначено подання відповідного документу. На підставі викладеного, суд доходить висновків, що згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу, сплатою податку з доходів фізичних осіб є подання відповідного платіжного доручення про сплату податку. При цьому, суд посилається на те, що норма пункту 168.1.2 допускає твердження про те, що сплата податку є поданням документу на перерахування коштів, а будь - які інші норми Податкового кодексу України не містять визначення моменту сплати податкових зобов'язань.
Згідно з підпунктом 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Отже, граничні строки сплати податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, який міститься в розділі ІV Податкового кодексу України, визначаються пунктом 168.1 статті 168 зазначеного кодексу.
Відповідно до приписів пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Зазначена норма не відноситься до пункту 168.1, проте, також визначає граничний строк сплати зобов'язання.
Податковий кодекс не містить визначення засобу обрахування строків та загальних вказівок відносно визначення часу настання події. З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати приписи п.8 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою останній день строку триває до двадцять четвертої години.
Оскільки Податковий кодекс України не містить протилежних визначень, зокрема, визначення тривалості останнього дня виконання зобов'язань, то суд вважає, що позивачем своєчасно виконано грошові зобов'язання.
Відповідно до приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить однозначного визначення щодо того, що є належним виконанням обов'язку зі сплати податку - подача відповідного платіжного доручення чи зарахування коштів на рахунки казначейства, а також визначення щодо того, в який момент закінчується граничний строк - з настанням граничної дати виконання обов'язку чи з закінченням робочого дня, на який припадає така дата, суд застосовує вищезазначений принцип.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується проведення банком платіжного доручення позивача 30 липня 2013 року, суд доходить висновків про своєчасність виконання позивачем грошового зобов'язання.
Відповідно до визначення, наведеного в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п.п.95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014 р. (набрала законної сили 16.06.2014 р.) в адміністративній справі №826/4488/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкової вимоги від 20.11.2013р. № 8021-17 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.11.2013 року №8021-17.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 80447,56 грн. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко