ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2014 року 14:20 № 826/9664/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві
про визнання дій неправомірними, скасування постанов ВП №41409547 від 26.05.2014 р.
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", (надалі - позивач, ПАТ "УПСК"), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, (надалі - відповідач), про визнання дій неправомірними, скасування постанов ВП №41409547 від 26.05.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було в добровільному порядку виконано судове рішення, а відповідачем не було вчинено відповідних дій по примусовому його виконанню, а тому оскаржувані постанови винесені протиправно та підлягають скасуванню.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, просив розглядати справи за його відсутності
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
11 січня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві була прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №41409547 (надалі - Постанова про відкриття ВП №41409547) по примусовому виконанню виконавчого листа №107/1045/13-ц, виданого Керченським міським судом про стягнення на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 93734,75 грн. з ПАТ "УПСК". Пунктом 2 резолютивної частини зазначеної постанови зобов'язано позивача добровільно виконати у семиденний строк з дня отримання постанови.
26.05.2014 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП №41409547 була прийняті:
- Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору (надалі - Постанова про стягнення виконавчого збору ВП №41409547), якою з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 9373,48 грн.;
- Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (надалі - Постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №41409547), якою з позивача стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 98,11 грн.
Вважаючи зазначені вище, Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №41409547 та Постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №41409547 такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч.2, 5 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до вимог ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Положеннями ч.5 ст.41 ЗУ "Про виконавче провадження" про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що Постанова про відкриття ВП №41409547 була отримана позивачем 13.02.2014 р.
Позивач стверджував, що ним на виконання вимог Постанови про відкриття ВП №41409547 в межах строку на добровільне виконання, було сплачено 93734,75 грн., на підтвердження чого надано платіжне доручення №3832 від 14.02.2014 р., проте суд вважає зазначене платіжне доручення неналежним доказом, оскільки воно не містить відмітки банку про проведення зазначеної операції.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів, а з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було повідомлено відповідача про добровільне виконання 14.02.2014 р. рішення суду.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП №41409547 та Постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №41409547.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій неправомірними, скасування постанов ВП №41409547 від 26.05.2014 р. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко