ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 липня 2014 року 11:56 № 826/4499/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
про визнання незаконним п. 4.2. положення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання незаконним п. 4.2. положення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваний пункт положення був затверджений відповідачем без дотримання вимог законодавства України, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при затвердженні положення в цілому та оскаржуваного пункту положення, зокрема, діяв в межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а тому не допустив порушень законних прав та інтересів позивача.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав пояснення представника відповідача.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 27.05.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 р. №2254 було затверджено Положення про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (надалі - Положення №2254), відповідно до п.4.2 якого основними завданнями Департаменту є, зокрема, управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, організація їх кадрового, матеріально-технічного та методичного забезпечення.
Вважаючи зазначене вище положення п.4.2 Положення №2254 протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Відповідно до положень ст.17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно з п.3, 30, 31 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема: питання щодо утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Положеннями підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Згідно з положеннями ст.10 та ст.10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.
Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Згідно пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року №28/28 було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви "Київська міська державна адміністрація".
До структури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) увійшло Головне управління охорони здоров'я, яке згідно Рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535 було перейменоване на Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887 "Про затвердження Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 вересня 2012 року № 732 "Про затвердження Плану заходів МОЗ України на виконання Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в України на період до 2020 року", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 вересня 2012 року № 752 "Про порядок контролю якості медичної допомоги", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1996/22308 від 28 листопада 2012 року, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 листопада 2012 року № 255-О "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій", з метою приведення установчих документів у відповідність до вимог законодавства України Розпорядженням відповідача від 13.12.2013 р. №2254 було затверджено Положення про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до п.1 якого Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству охорони здоров'я України, є головним розпорядником коштів бюджету міста Києва по галузі "Охорона здоров'я".
Крім того, як вже було встановлено вище судом, п.4.2 Положення №2254 передбачено, що основними завданнями Департаменту є, зокрема, управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, організація їх кадрового, матеріально-технічного та методичного забезпечення
Також суд звертає увагу, що Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 листопада 2012 року № 255-О "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій" були затверджені Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідно до розділу II передбачено, що основним завданням Департаменту є управління закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення.
Крім того суд звертає увагу, що статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний позов згідно із статтею 3 КАС України це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
У статті 6 КАС України визначено право кожної особи на звернення до адміністративного суду, в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо ця особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд звертає увагу, що згідно із рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним звернення громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_2 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах згідно із статтею 11 КАС України здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів того, що саме оскаржуване положення п.4.2 Положення №2254 стали підставою порушень законних прав та інтересів позивача. Так, позивачем не було надано доказів того, що вона станом на час дії оскаржуваного пункту Положення №2254 займала посаду завідуючої Відділу виробництва препаратів крові Київського міського центру крові, крім того, відповідач стверджував, що наказом Київського міського центру крові від 01 листопада 2013 року № 237-к ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючої відділу виробництва препаратів крові.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).
Відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість затвердження оскаржуваного п.4.2 Положення №2254.
Позивачем не надано суду належних та достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання незаконним п.4.2. положення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко