ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 вересня 2014 року м. Київ № 826/14262/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу МВС України
про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання нечинними рішення Служби безпеки України та Робочого апарату Українського бюро Інтерполу МВС України про розміщення 22 лютого 2012 року ОСОБА_1 в міжнародний розшук. Також просить зобов'язати Службу безпеки України та Українське бюро Інтерполу вжити інших необхідних заходів, в межах повноважень, для відновлення порушених прав і свобод громадянина ОСОБА_1.
Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, оголошений в міжнародний розшук 22.02.2012 року за ініціативи Служби безпеки України в рамках кримінальної справи № 6/10520, порушеної за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України..
З матеріалів адміністративного позову також вбачається, що ОСОБА_1 є депутатом Костянтинівської міської ради Донецької області 6 скликання, постанови від 14.12.2011 та 22.12.2011 про порушення кримінальних справ відносно позивача винесені не уповноваженою особою - тому 24.02.2012 р. заступником Генерального прокурора України Блажівським Є.М., вони скасовані, як незаконні.
Позивач вказує на чисельні порушення посадовими особами відповідачів своїх процесуальних обов'язків, а саме, у зв'язку з тим, що кримінальні справи порушувались та розслідувались відносно ОСОБА_1 Головним слідчим управлінням Служби безпеки України до 24.02.2012 року незаконно, дії Служби безпеки України та Робочого апарату Українського бюро Інтерполу МВС України щодо оголошення 22.02.2012 ОСОБА_1 в міжнародний розшук є також незаконними, а тому просить визнати нечинними рішення Служби безпеки України та Робочого апарату Українського бюро Інтерполу МВС України про розміщення 22 лютого 2012 року ОСОБА_1 в міжнародний розшук.
З аналізу норм частини першої статті 2, пункту 1 частини першої статті 3, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Згідно з вимогами частин першої статті 4 Кримінально-процесуального кодексу України, кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з цим, необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити дотримання відповідачем приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин, вимоги заявника повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція, викладена в Інформаційному листі ВАС України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 334/8/13-11 від 12.03.2011 року.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Р.О. Арсірій