ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 вересня 2014 року 16:00 № 826/9538/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Кобилянського К.М., Іщука І.О. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Міністерства оборони України
до Державної виконавчої служби України
провизнання неправомірними дій, скасування постанов
Міністерство оборони України, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, (далі - відповідач), про визнання неправомірними дій, скасування постанов.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив:
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 13.03.2014 р. ВП №41496182;
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо накладення штрафу на Міністерство оборони України у розмірі 1360 (тисяча триста шістдесят) грн.;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 16.06.2014 р. ВП №41496182;
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо стягнення виконавчого збору з Міністерства оборони України у розмірі 1360 (тисяча триста шістдесят) грн.;
- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.06.2014 р. ВП №41496182;
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення винних службових осіб Міноборони до кримінальної відповідальності;
- скасувати подання про притягнення винних службових осіб Міноборони до кримінальної відповідальності від 18.06.2014 р. № JI-7681/5.-363/5;
- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 41496182 від 19.06.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем були протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані постанови та дії, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
В судове засідання 01.09.2014 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача. Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 року в адміністративній справі №2а-16181/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, житлова комісія гарнізону міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 року в адміністративній справі №2а-16181/12/2670 було скасовано, постановлено по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства оборони України, що порушують законне право позивача на забезпечення житлом для постійного проживання, зобов'язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_1 та його сім'ї на безоплатне житло для постійного проживання, в решті Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2013 року залишено без змін.
16.01.2014 р. відповідачем було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41496182 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-16181/12/2670, виданого 19.12.2013 р. Київським апеляційним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства оборони України вжити заходи щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_1 та його сім'ї на безоплатне житло для постійного проживання.
Постановою Державної виконавчої служби України про накладення штрафу ВП №41496182 від 13.03.2014 року (надалі - Постанова про накладення штрафу від 13.03.2014 р.) за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено на Міністерство оборони України штраф у розмірі 680,00 грн.
16 червня 2014 року відповідачем була прийнята Постанова про накладення штрафу ВП №41496182 (надалі - Постанова про накладення штрафу від 16.06.2014 р.), якою за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на Міністерство оборони України штраф у розмірі 1360,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було направлено до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві Подання від 18.06.2014 р. №Л-7681/5.-363/5 про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р. (надалі - Подання №Л-7681/5.-363/5).
16.06.2014 р. відповідачем у виконавчому провадженні ВП №41496182 була винесена Постанова про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 1360,00 грн. (надалі - Постанова про стягнення виконавчого збору від 16.06.2014 р.).
19.06.2014 р. відповідачем була прийнята Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №41496182 (надалі - Постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2014 р.).
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч.1-3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав..
Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014 р. в адміністративній справі №К/800/1434/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Житлова комісія гарнізону міста Києва, про визнання дій протиправними скасовано Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р., а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 року залишено в силі.
Враховуючи вищезазначене, зокрема те, що оскаржувані постанови були прийняті при примусовому виконанні судового рішення, яке в судовому порядку було скасоване, суд приходить до висновку, що Постанова про накладення штрафу від 13.03.2014 р., Постанова про накладення штрафу від 16.06.2014 р., Постанова про стягнення виконавчого збору від 16.06.2014 р. та Постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2014 р. є протиправними, відтак, підлягають скасуванню.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Проте, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій відповідача по прийняттю оскаржуваних постанов, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, станом на час їх прийняття у державного виконавця були відсутні належні докази виконання, а також відсутні докази поважності причин невиконання, Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р. в адміністративній справі №2а-16181/12/2670.
Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача, на підтвердження протиправності дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов, на те, що резолютивною частиною Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р. в адміністративній справі №2а-16181/12/2670 не встановлено конкретний спосіб та порядок її виконання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем було направлено до Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві Подання №Л-7681/5.-363/5 у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому питання щодо наявності поважних причин щодо невиконання рішення суду, що набрало законної сили, наявність/відсутність складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення), має вирішуватись у відповідному процесуальному порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних постанов.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Адміністративний позов Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Скасувати Постанову Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 13.03.2014 р. ВП №41496182.
3. Скасувати Постанову Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 16.06.2014 р. ВП №41496182.
4. Скасувати Постанову Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 16.06.2014 р. ВП №41496182.
5. Визнати незаконною та скасувати Постанову Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП № 41496182 від 19.06.2014 р.
6. В решті позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати в сумі 197,32 грн. (сто дев'яносто сім гривень тридцять дві копійки) присудити на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко
Судді Кобилянський К.М.
І.О. Іщук