Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
25 вересня 2014 р. № 820/15593/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області
про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.02.2010 р. в частині скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до норм чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновком від 10.02.2010 року було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2. Позивач вважає Висновок незаконним та необґрунтованим, а дії Відповідача при винесенні Висновку такими, що не відповідають Конституції України та чинному законодавству України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав заяву про розгляд справи без участі відповідача.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадин В'єтнаму постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.06.2007 року, на підставі висновку від 26.09.2003 року, УГІРФО ГУМВС України в Харківський області видано позивачу посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_2, в якій відображено місце реєстрації позивача.
Судом встановлено, що позивач 30.07.2014 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, в якій на підставі п.3 ст.14 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року "Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків" просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з її непридатністю до користування, надавши до заяви усі документи, необхідні для обміну бланку посвідки.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.
Відповідно до п.2 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.
Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п.3 ч.14 Порядку, обмін посвідки здійснюється у разі непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).
Пунктом 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:
1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;
2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;
4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);
6) інших випадках, передбачених законами.
Однак, як встановлено судом, відповідач обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснив, надавши письмову відповідь за вих. № 04/15949 від 27.08.2014 року, в якій зазначив, що заява щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 громадянина СРВ ОСОБА_2 розглянута та вказано що Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області направляє позивачу копію висновку про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім'я гр. СРВ ОСОБА_2.
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами перевірки УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 10.02.2010 року прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання громадину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання недійсною та вилучення посвідки для знищення в установленому порядку, скасування реєстрації місця проживання та приведення облікових документів, які зберігаються у житлових установах та адресно-довідковому відділі відповідача, у відповідність до вимог чинного законодавства, анулювання штампу „Дозволено постійне проживання в Україні" у національному паспорті зазначеної особи, прийняття рішення щодо подальшого перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію".
Вказане рішення було мотивовано тим, що посвідку на постійне проживання в Україні оформлено у порушення абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки заява позивача про документування його посвідкою на постійне проживання, була прийнята після закінчення терміну дії цього Положення. У справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно позивача документ, що підтверджує право на постійне проживання в Україні відсутній. Підставою для скасування посвідки було визначено абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", ст. 5 Закону України "Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні".
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.
Суд встановив, що зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2, управління ГІРФО ГУ МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 10.02.2010 року.
Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.
Відповідачем було зроблено помилковий висновок про необхідність наявності в справі про залишення в Україні на постійне проживанням гр. В'єтнаму ОСОБА_2 документа, що підтверджує право громадян СРВ на постійне проживання в Україні.
Помилковість висновку полягає у тому, що таким документом саме є посвідка на постійне проживання в Україні, яка оформляється в одному екземплярі та видається іноземцю на руки, у зв'язку з чим даний документ і не може знаходитися в особовій справі іноземця.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Отже, висновок відповідача про відсутність в особовій справі позивача документа, що підтверджує право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні, як підставу для скасування посвідки на постійне проживання в Україні не відповідає вимогам ст. 12 та 13 Закону України "Про імміграцію".
За приписами ст.13 Закону України "Про імміграцію" орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Таким чином, підставою для вилучення у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону № 2491-III, органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.
Між тим, відповідачем не надано рішення про скасування дозволу на імміграцію Громадянину В'єтнаму ОСОБА_2, а тому відсутні правові підстави для вилучення для знищення посвідки на постійне проживання, виданої громадянину В'єтнаму ОСОБА_2.
При розгляді питання щодо підстав прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні суд також вважає за необхідне зазначити, що перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.
Так, відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи відсутність законних підстав для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні, висновок Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання в Україні щодо громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 від 10.02.2010 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про збов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до норм чинного законодавства України, суд зазначає.
Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.02.2010 р. в частині скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стало підставою для відмови відповідачем у здійсненні обміну посвідки, суд вважає необхідним задля відновлення порушених прав позивача зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до норм чинного законодавства України.
З огляду на зазначені обставини справи, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.02.2010 р. в частині скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву громадянину Республіки В'єтнам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні відповідно до норм чинного законодавства України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 73.08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2014 року.
Суддя Д.В. Бездітко