23 вересня 2014 року №810/5323/14
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончевій О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача-1: Буцмак А.Ю. (за довіреністю)
від відповідача-2: Галась О.М. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області, Прокуратури Київської області визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області (далі - відповідач-1), Прокуратури Київської області (далі - відповідач-2) про визнання неправомірними дій Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області, щодо неналежного та неповного розгляду звернень ФОП ОСОБА_1, з приводу оскаржень дій Управління економіки та власності Васильківської міської ради Київської області та конкурсної комісії Васильківської міської ради Київської області під час проведення конкурсу «Про передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 46,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1», яке проводилося в період з 07.10.2013р. по 22.10.2013р.; визнання неправомірними дії Прокуратури Київської області, щодо неналежної перевірки законності дій Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області, Управління економіки та власності Васильківської міської ради Київської області та конкурсної комісії Васильківської міської ради Київської області під час проведення конкурсу «Про передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 46,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1», яке проводилося в період з 07.10.2013р. по 22.10.2013р. за зверненнями ФОП ОСОБА_1; зобов'язання Прокуратури Київської області провести перевірку законності дій Управління економіки та власності Васильківської міської ради Київської області та конкурсної комісії Васильківської міської ради Київської області під час проведення конкурсу «Про передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 46,8 кв.м. у будинку АДРЕСА_1», яке проводилося в період з 07.10.2013р. по 22.10.2013р. за зверненнями ФОП ОСОБА_1 в т. ч. і щодо наявності права конкурсної комісії неодноразово переносити дату засідання конкурсної комісії..
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачами в неналежний спосіб та неповно здійснено перевірку обставин, викладених у зверненнях ОСОБА_1 Позивач стверджує, що отримані ним відповіді є поверхневими та необґрунтованими. Крім того, позивач вважає, що Прокуратурою Київської області неправомірно передано скаргу ОСОБА_1 на дії Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на повторний розгляд до того ж органу, що вже приймав рішення із спірного питання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 позов не визнав, зазначивши, що звернення ОСОБА_1 розглянуті у повній відповідності з чинним законодавством, а відповіді на скарги є змістовними і повними.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував, вказавши, що прокуратура Київської області діяла в межах і в спосіб, що визначені чинним законодавством України. Заява позивача правомірно направлена до Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області для організації перевірки та надання відповіді.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
9 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міжрайонного прокурора із скаргою про порушень посадовими особами Васильківської міської ради Київської області порядку проведення конкурсу щодо передачі в оренду нежилого приміщення в АДРЕСА_1 (а.с. 98).
16 травня 2014 року позивачем отримана відповідь від 8 травня 2014 року щодо відсутності підстав для прокурорського реагування за фактами, викладеними у скарзі від 4 квітня 2014 року.
28 травня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області із скаргою у якій просив повторно та належним чином провести прокурорську перевірку викладеним у скаргах від 9 квітня 2014 року та 28 травня 2014 року (а.с. 102).
За результатами повторної перевірки, листом від 17 червня 2014 року Васильківською міжрайонною прокуратурою Київської області повідомлено ОСОБА_1, що доводи, викладені у скаргах, не знайшли свого підтвердження, а підстави для вжиття заходів прокурорського реагування - відсутні (а.с. 106-107).
Позивач не погоджуючись з висновками, викладеними у відповідях на скарги, 25 червня 2014 року звернувся із скаргою до Генеральної прокуратури України в якій наголосив на тому, що Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області при розгляді звернень ОСОБА_1 не провела належної перевірки викладеним у скаргах фактам, надані формальні і поверхневі відповіді, що свідчить про можливі порушення Закону при здійсненні перевірки.
Генеральна прокуратура Україна листом від 2 липня 2014 року №19-р звернення ОСОБА_1 направила до Прокуратури Київської області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 20).
Прокуратура Київської області 9 липня 2014 року звернення ОСОБА_1 надіслала за належністю до Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області (а.с. 21).
11 серпня 2014 року Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області втретє розглянула скаргу ОСОБА_1 щодо можливого порушення посадовими особами Васильківської міської ради порядку проведення конкурсу по передачі в оренду нежилого приміщення у Військовому містечку АДРЕСА_1 (а.с. 22).
За наслідками розгляду прокурор прийшов до висновку про відсутність порушень у ході проведення конкурсу. Водночас позивачу роз'яснено право звернутись з підстав, викладених у заявах, до суду (а.с. 22).
Позивач стверджує, що відповідач-2 неправомірно та безпідставно перенаправив скаргу ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року до Васильківської міжрайонної прокуратури, а відповідач-1 здійснив перевірку не з'ясувавши обставини та не витребувавши усі необхідні документи, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення.
З приводу дотримання відповідачами вимог Закону при розгляді та вирішені звернень відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 7 цього ж закону встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, у тому числі щодо гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.
За змістом пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про прокуратуру», предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Порядок розгляду і вирішення звернень громадян, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратурах (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах встановлено Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн (далі - Інструкція).
Пунктом 1.4 Інструкції передбачено, що звернення - це викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.
Заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, інших осіб, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, службових осіб.
Пунктом 3.2 Інструкції встановлено, що за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції, звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками.
Підстави для перенаправлення звернень громадян до підпорядкованих прокуратур визначені, зокрема, пунктом 2.4 Інструкції, відповідно до абзацу першого якої, перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.
Заяви та скарги, звернення і запити депутатів усіх рівнів, які надійшли до органів прокуратури без долучення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю), уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю підрозділами з розгляду звернень та прийому громадян.
У разі неприйняття органами державного нагляду (контролю) рішень з цих питань у встановлені строки, організація розгляду звернень забезпечується відповідними галузевими підрозділами, міськими, районними, міжрайонними та прирівняними до них прокурорами з обов'язковим наданням оцінки законності діяльності уповноважених органів
Пунктом 3.11 Інструкції передбачено, що звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються до управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення. Оперативними працівниками зазначеного управління повертаються письмові звернення, оформлені без додержання вимог ст. 5 Закону України „Про звернення громадян", заявникові з відповідним роз'ясненням.
Водночас, пунктом 4.4 Інструкції встановлено, що направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються, забороняється.
Не допускається прийняття рішень по зверненнях за висновками підпорядкованих прокурорів, чиї дії оскаржуються.
Відповідно до пункту 4.8 Інструкції, прокурори при виконанні доручення прокуратури вищого рівня до інформації про виконання додають перевірочні матеріали, копії документів прокурорського реагування, наглядові провадження, а за необхідності - справи.
Рішення в таких випадках приймаються тільки тією прокуратурою, що дала доручення.
Отже, органи прокуратури здійснюють розгляд звернень громадян щодо можливих порушень їх прав та інтересів після розгляду викладених обставин компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, у разі його наявності, або у випадках неприйняття вказаними органами рішень з питань, вказаних у зверненні.
Органи прокуратури зобов'язані здійснити заходи по встановленню наявності чи відсутності обставин з якими особа пов'язує порушення її законних прав та інтересів та вжити заходів реагування за наявності відповідних підстав.
Аналіз викладеного свідчить також про те, що законодавцем сформовано принцип, згідно якого, звернення громадян розглядаються прокурорами враховуючи систему організації прокуратури, тобто наявність територіального поділу, підпорядкування (ієрархії) та вертикалі органів прокуратури з Генеральною прокуратурою України, як найвищою ланкою в системі.
Водночас, звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.
Таким чином, звернення осіб, що надійшли до прокуратури вперше, розглядаються прокурорами міжрайонних, районних в містах прокуратур та переглядаються за відповідними скаргами міськими, районними прокуратурами, прокуратурами міст Києва та Севастополя, а також Генеральною прокуратурою України.
При цьому, Законом встановлено, що орган, який прийняв рішення з питань, викладених у заяві чи скарзі, або дії якого у процесі розгляду звернень оскаржуються, не може повторно розглядати скарги на такі рішення чи дії.
В підтвердження таких висновків свідчать також приписи Закону України «Про звернення громадян», зокрема, положення статтей 7 та 8, у силу яких забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Вищезазначеному кореспондують і приписи Інструкції, пунктом 3.4 якої передбачено, що у разі припинення в прокуратурі розгляду звернення відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» воно за належністю направляється прокурору вищого рівня з необхідними для вирішення матеріалами та повідомленням про це автора.
Отже, надходження до органу прокуратури повторного звернення громадянина на рішення чи дії має наслідком перенаправлення такого звернення до прокуратури вищого рівня.
З матеріалів справи, вбачається, що Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області двічі надавала відповідь на скарги позивача щодо можливих порушень посадовими особами Васильківської міської ради порядку проведення конкурсу з приводу оренди приміщення, участь у якому вияви намір взяти позивач, а саме листами за №73-138-11-3572 вих.14 від 8 травня 2014 року від 17 червня 2014 року №73-138-11-4659 вих.14 (а.с.100-101, 103-107).
Далі, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивач звернувся із зверненням від 25 червня 2014 року до Генеральної прокуратури України із скаргою, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджувався з висновками перевірки та звертав увагу на неналежне виконання відповідачем-1 своїх повноважень при розгляді звернень. (а.с. 109). Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури звертався вперше, а прокуратурою обласного рівня рішення із спірного питання не приймалось, скарга позивача у порядку пункту 3.11 Інструкції направлена разом з супровідним листом від 2 липня 2014 року №19-р до Прокуратури Київської області для організації перевірки та прийняття рішення. (а.с. 93).
В свою чергу, відповідач-2 звернення ОСОБА_1, отримане за дорученням Генеральної прокуратури України не розглядав, натомість направив до Васильківської міжрайонної прокуратури за належністю.
У ході розгляду справи, представник відповідача-2 обґрунтовував правомірність направлення скарги позивача на розгляд відповідачу-1, посилаючись на приписи пункту 4.4 Інструкції, за змістом яких направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд, забороняється.
В підтвердження наявності таких обставин представник відповідача-2 звертав увагу суду, що із звернення ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року (а.с. 109-111) не слідує, що позивач не погоджувався з діями прокурора в ході перевірки, а також наголошено на тому, що до скарги не було додано оскаржуваних рішень Васильківської міжрайонної прокуратури.
На підставі викладеного, відповідач-2 стверджував про відсутність підстав для організації перевірки прокуратурою Київської області.
Суд з даними твердженнями не погоджується, оскільки змістовний аналіз звернення позивача від 25 червня 2014 року в сукупності з наявними у матеріалах справи доказами, дає підстави для висновку, що воно підлягало розгляду саме Прокуратури Київської області у межах своєї компетенції.
Як вбачається із матеріалів справи, скарга позивача надійшла до відповідача-2 в порядку доручення від Генеральної прокуратури України листом від 2 липня 2014 року №19-р саме для організації перевірки та прийняття рішення.
Крім того, зміст заяви свідчить про те, що позивач до Васильківської міжрайонної прокуратури звертався неодноразово, а з наданими відповідями та висновками за результатами розгляду скарги позивач категорично не погоджувався та просив розглянути викладені обставини та провести перевірку. Таким чином, відповідачу-2 не могло бути невідомо, що відповідачем-1 приймались рішення із спірних питань.
Скарга від 25 червня 2014 року містить твердження позивача про порушення відповідачем-1 його законних прав та інтересів щодо ненадання належної відповіді на попереднє звернення, зокрема позивач зазначав, що посадові особи Васильківської міжрайонної прокуратури на скарги відповідали формальними відписками та мають на меті приховати порушення при здійсненні конкурсу.
Суд звертає увагу, що пунктом 4.4 Інструкції встановлено, що направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються, забороняється.
Оскільки за зверненням позивача від 25 червня 2014 року, окрім рішенням Васильківської міжрайонної прокуратури також оскаржувались відповідні дії відповідача-1 у ході перевірки, суд дійшов висновку, що вказане звернення було неправомірно направлене до підпорядкованої прокуратури.
Пунктом 4.2 Інструкції передбачено, що у Генеральній прокуратурі України звернення на рішення прокурорів областей перевіряються, як правило, із вивченням цивільних, господарських, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення, матеріалів прокурорських перевірок.
Для оперативності витребування справ і перевірочних матеріалів використовуються технічні засоби інформації та зв'язку.
Аналогічним чином вирішуються звернення, направлені в порядку доручення з Генеральної прокуратури України, і запити народних депутатів України у прокуратурах обласного рівня.
Із викладеного слідує, що обласні прокуратури, отримавши звернення, що надійшли з Генеральної прокуратури України зобов'язані ретельно перевірити вказані обставини, у тому числі шляхом витребовування матеріалів прокурорських перевірок.
Натомість, судом встановлено , що відповідачем-2 не досліджувались питання, викладені у зверненнях ОСОБА_1, не витребовувались матеріали прокурорських перевірок та не здійснювався аналіз висновків перевірок на відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Відтак, суд вважає недоведеними твердження представника відповідача-2 щодо відсутності підстав для ініціації перевірки обставин проведення конкурсу а також дій відповідача-1 у ході розгляду звернень позивача від 9 квітня та 28 травня 2014 року.
Суд також не підтримує твердження представника відповідача-2, відповідно до якого, лист від Генеральної прокуратури України від 2 липня 2014 року №19-р не зобов'язує Прокуратуру Київської області провести перевірку та прийняти відповідне рішення, оскільки лист є наслідком способу організації діловодства у системі органів прокуратури, що передбачає передачу доручень від прокуратури вищої ланки до підпорядкованих прокуратур поступово.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, а отже обов'язок з розгляду таких заяв і скарг покладається на усіх прокурорів, незалежно від їх місця у системі органів прокуратури.
Ураховуючи приписи частини другої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» щодо обов'язкового розгляду звернень громадян органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених питань, суд вважає безпідставними дії відповідача щодо перенеправлення звернення позивача до Васильківської міжрайонної прокуратури.
Окремо суд зважає на положення пункту 1.4 Наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» №9гн від 21 червня 2011 року, яким встановлено, що прокурорам при розгляді звернень громадян слід викоренити з практики роботи прояви формалізму та бездушності та надавати принципову оцінку кожному факту несумлінного ставлення до роботи із зверненнями, їх безпідставного відхилення, порушення строків і порядку розгляду, викривлення статистичної звітності, неналежного виконання доручень прокуратур вищого рівня.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що Прокуратурою Київської області безпідставно не було вчинено дій щодо організації перевірки за зверненням ОСОБА_1
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області щодо неналежного та неповного розгляду звернень ОСОБА_1 з приводу оскаржень дій Управління економіки та власності Васильківської міської ради Київської області та конкурсної комісії Васильківської міської ради Київської області під час проведення конкурсу, що проводився у період з 7 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року, слід зазначити наступне.
Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає дії Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області при розгляді його звернень неправомірними, оскільки отримані ОСОБА_1 відповіді є неповними, а перевірку проведено неналежним чином. Зокрема, у ході розгляду справи представник позивача зазначав, що відповідачем-1 не витребувано документів, що мають істотне значення для прийняття рішення з викладених у зверненні питань.
З матеріалів наглядового провадження, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі звертався до Васильківської міжрайонної прокуратури із зверненнями від 9 квітня 2014 року та 28 травня 2014 року на що у встановлений законом строк отримав відповіді від 8 травня 2014 та 17 червня 2014 року.
Крім того, суд встановив, що Васильківською міжрайонною прокуратурою у ході здійснення перевірки були витребувані відповідні пояснення та матеріали від посадових осіб Васильківської міської ради, що пов'язані з фактами викладеними у зверненнях ОСОБА_1 та не встановлено жодних фактичних даних, які б вказували на наявність в їх діях порушень, про що складено відповідні довідки.
Суд звертає увагу позивача, що та обставина, що позивач не погодився зі змістом відповідей на свої звернення, не є підставою вважати, що відповідачем-1 порушено порядок розгляду звернень.
Суд зазначає, що Інструкцією та Законом України «Про звернення громадян» не передбачено чіткого переліку документів, на підставі яких прокурор зобов'язаний у подальшому прийняти рішення щодо наявності чи відсутності фактів, викладених у заяві. Суд також бере до уваги, що зміст скарг позивача не містить зауважень про те, що відповідачем-1 не було витребувано конкретних документів, які на думку позивача мають істотне значення та беззаперечно вказували б на вину посадових осіб Васильківської міської ради.
При цьому, твердження про неправомірність дій та неповноту розгляду звернення з підстав невитребовування конкретних документів, у даному випадку є власною оцінкою позивача, оскільки повноваження витребовувати ті чи інші документи реалізовується прокурором на власний розсуд.
Розглянувши надані відповідачем-1 матеріли наглядового провадження та надані відповіді, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може підлягати задоволенню лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача.
При цьому суд зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Так, згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Даним позовом позивач просить суд зобов'язати відповідача-2 провести перевірку законності дій Управління економіки та власності Васильківської міської ради та відповідної конкурсної комісії під час проведення конкурсу, водночас з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із порушенням відповідачем-2 порядку розгляду звернення. Врахувавши положення діючого законодавства, суд дійшов висновку, що безпосередній зміст перевірки відносяться виключно до дискреційних повноважень органу, до якого надійшло відповідне звернення, тобто до повноважень Прокуратури Київської області.
Таким чином, позивач обрав такий спосіб поновлення порушеного права, який, згідно чинного законодавства, не може бути задоволений судом у повному обсязі.
За приписами статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, при цьому, спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні, при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору, належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача вчинити дії на усунення виявлених порушень.
Відтак, суд має право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, та постановити рішення, яким зобов'язати Прокуратуру Київської області розглянути звернення від 25 червня 2014 року та прийняти рішення, відповідно до наданих Законом повноважень.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем-2, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності дій щодо направлення звернення позивача на розгляд відповідача-1.
Водночас, позивачем не спростовано доводів відповідача-1 щодо правомірності його дій при здійсненні перевірки та наданні відповідей на звернення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що у ході розгляду справи було встановлено порушення відповідачем-2 порядку розгляду звернень громадян, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Прокуратури Київської області щодо направлення звернення ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року за дорученням Генеральної прокуратури України від 2 липня 2014 року №19-р для проведення перевірки до Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області.
Зобов'язати Прокуратуру Київської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 25 червня 2014 року та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2014 року.