Справа: № 826/20844/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
за участю:
позивача ОСОБА_2
представника відповідача Іванюк Д.С.
представника МВС України Грінцова М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови №80653000 від 25.10.2013, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання дій відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України протиправними; скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про закінчення виконавчого провадження від 25.10.13 р. ВП №80653000.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року позов задоволено частково - визнано незаконною та скасовано постанову Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження від 25.10.13 р. ВП №80653000. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що станом на 25.10.13 р. у державного виконавця не було підстав для висновку про фактичне виконання судового рішення шляхом прийняття МВС України наказу від 19.01.11 р. №38 о/с.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерством внутрішніх справ України, яке є боржником у виконавчому провадженні, подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, апелянт просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання з'явилися представник відповідача та представник МВС України, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач також до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, представника МВС України, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зокрема, судом:
- визнано протиправним і скасовано наказ МВС України від 29 листопада 2007 року № 1561 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»;
- визнано протиправним і скасовано наказ МВС України від 18 грудня 2007 року № 1686 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України;
- поновлено ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ України в апараті Міністерства внутрішніх справ України з 18 грудня 2007 року;
- зобов'язано МВС України призначити ОСОБА_2 на посаду у відповідності до вимог пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114;
- зобов'язано МВС України виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2007 року по 23 травня 2008 року згідно із пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.
При цьому зазначено, що постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ України в апараті Міністерства внутрішніх справ України та зобов'язання призначення на посаді у відповідності до вимог п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР підлягає до негайного виконання.
Зазначене судове рішення залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року.
23 травня 2008 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист, за яким постановою державного виконавця від 04.07.2008 відкрито виконавче провадження ВП № 8065300.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду із заявами про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва 23 травня 2008 року.
Так, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 вересня 2010 року, за заявою позивача роз'яснив резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2008 року, зазначивши, що відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, ОСОБА_2 повинен бути призначений на посаду заступника начальника служби внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України.
В подальшому позивач знову звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2008 року в частині того, з якої саме дати він має бути поновлений на посаді заступника начальника Служби внутрішньої безпеки МВС України, оскільки вважає, що його на відповідній посаді має бути поновлено з 18.12.2007 року.
Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначені вище ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що після всіх наведених вище роз'яснень, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 року в справі № 12/61 Міністерством внутрішніх справ України були винесені наступні накази по особовому складу:
- №1292 о/с від 07.08.2008 року, яким скасовано Наказ МВС від 29 листопада 2007 року №1561 о/с „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 " та скасовано пункт наказу МВС від 18 грудня 2007 року №1686 о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_2, вважати його таким, що перебуває в розпорядженні МВС України;
- №1129 о/с від 29.06.2010 року, яким призначено полковника міліції ОСОБА_2 заступником начальника організаційно-аналітичного управління - начальником відділу контролю та оперативно-аналітичної роботи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків з посадовим окладом 1750 гривень, установивши йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (наказ МВС від 31.12.2007 № 499) надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків;
- №38 від 19.01.2011 року, яким призначено полковника міліції ОСОБА_2 заступником начальника Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю з посадовим окладом 1650 гривень, установивши йому відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720-XII надбавку за роботу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю в розмірі 20 відсотків, звільнивши його з посади заступника начальника організаційно-аналітичного управління - начальника відділу контролю та оперативно-аналітичної роботи Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, з 29 вересня 2010 року.
Також, 21.01.2011 року був складений Акт про виконання рішення суду, поновлення на посаді та фактичного допуску до роботи ОСОБА_2 №18/7-250.
МВС України, вважаючи що судове рішення виконано, звернулося до ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження.
25.10.2013 державним виконавцем прийнято оскаржувану в даній справі постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Звертаючись до суду із позовом про скасування даної постанови, позивач зазначає, що рішення суду не виконане, оскільки його не поновлено на посаді з 18.12.2007 р., натомість згідно з наказами МВС України, призначено на посаду його лише 19.01.2011.
Суд першої інстанції позов задовольнив, при цьому виходив з того, що станом на 25.10.2013 у державного виконавця не було підстав для висновку про фактичне виконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 вказаного Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, наказом МВС від 19.01.2011 № 38 о/с позивача призначено на посаду заступником начальника Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, проте з 29.09.2010, в той же час звільнено ОСОБА_2 було 18 грудня 2007 року на підставі наказу.
Після прийняття МВС України наказу від 19.01.11 р. №38 о/с, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2008 року у справі №12/61 в частині поновлення його на роботі шляхом призначення на посаду заступника начальника департаменту (служби) внутрішньої безпеки МВС України з 18.12.2007 року та допустити його до фактичного виконання службових обов'язків на цій посаді, а також зобов'язати МВС України подати в установлений судом строк звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2008 року в частині поновлення його на посаді в апараті МВС України та строку поновлення на цій посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2013 скасовано в частині, зобов'язано МВС України в місячний строк подати звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2008 у справі №12/61.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано вказану ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року і в цій частині прийнято нову ухвалу, якою встановлено спосіб і порядок виконання вказаного судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Департаменту (служби) внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України з 18.12.2007 року шляхом призначення його на посаду заступника начальника департаменту (служби) внутрішньої безпеки МВС України з 18.12.2007 року та допустити його до фактичного виконання службових обов'язків на цій посаді.
Вказане свідчить, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2008 року в повній мірі не виконане, що унеможливлює правомірне закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 р. у справі №826/6528/13-а, якою адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 18.04.2013 ВП№8065300 про накладення штрафу на Міністерство внутрішніх справ України за невиконання рішення суду, також не може вважатися достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки підставою для прийняття вказаного рішення став висновок суду про те, що позивачем (МВС України) не було допущено повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі. Судове рішення не містить висновку про фактичне виконання судового рішення.
Крім того, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що судові рішення, на які посилається в оскаржуваній постанові державний виконавець, також не дають підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 р. №12/61 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі №12/61, якими в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено, не встановлено обставин щодо фактичного виконання судового рішення, тоді як відмова ґрунтується на інших підставах.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2013 ВП №80653000, оскільки на момент прийняття даної постанови у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно із п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», так як судове рішення, на цей час, виконано не було.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови №80653000 від 25.10.2013 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Повний текст Ухвали виготовлено 29 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.