26 вересня 2014 р. Справа № 804/15652/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування висновку, -
24 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування висновку від 15.09.2014 року №7/31-1999/14 щодо визначення місця проживання дитини.
Пунктом 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В силу пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд зазначає, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.
В даному випадку позивач просить суд вирішити спір щодо скасування висновку органу опіки і піклування, який в розумінні вказаних вище норм не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.
Так, частиною 4 статті 19 Сімейного кодексу України закріплено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
У відповідності до частини 6 даної статті суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Таким чином, за своєю правовою природою висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 15.09.2014 року №7/31-1999/14 щодо визначення місця проживання дитини є позицією органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дитини з одним з батьків, та є одним з доказів у цивільній справі про визначення місця проживання дитини, а отже безпосередньо не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
Отже, даний спір щодо оскарження висновку не є адміністративним, оскільки, не зважаючи на суб'єктний склад, він не має публічного характеру і не носить владної управлінської функції.
В свою чергу, статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
На підставі викладеного слідує висновок, що справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із сімейних відносин, мають розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 107, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №804/15652/14 за позовною заявою ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування висновку.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 сплачений у Акціонерному банку «Південний» судовий збір у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) згідно квитанції №2021 від 24.09.2014 року.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Степаненко