Справа: № 826/2031/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
25 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНД» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНД» до Управління Укртрансінспекції у м.Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» в особі філії «Кіровоградська ДЕД» про визнання протиправною та скасування постанови від 13 січня 2014 року №042343, -
У лютому 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Управління Укртрансінспекції у м.Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» в особі філії «Кіровоградська ДЕД» про визнання протиправною та скасування постанови від 13 січня 2014 року №042343. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, дано неправильну оцінку встановленим обставинам та допущено порушення норм діючого законодавства, оскільки належним чином не повідомлено позивача про дату розгляду справи і не враховано його пояснень та доказів. Крім того, позивач зазначив, що будь-яких порушень підприємством не вчинено, так як не перевищено нормативно-вагових параметрів. Відповідачем не враховано специфіку вантажу та інші обставини, що призвело до ухвалення протиправної постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Управління Укртрансінспекції у м.Києві від 13 січня 2014 року №042343 за порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконд" адміністративно-господарський штраф у розмірі 1 700 грн.
Вказана постанова винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №098593 від 19 листопада 2013 року, згідно якого 19 листопада 2013 року уповноваженими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області проведено перевірку транспортного засобу: марки МАЗ, державний номерний знак АА0682СІ, з причепом державний номерний знак АА1559ХХ, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроконд" та встановлено порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 12ААГ (№16534) від 19 листопада 2013 року з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону, а саме: дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Згідно акта філії "Кіровоградська ДЕД" Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" від 19 листопада 2013 року №193 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Зам'янка км 716+405, фактична вага автомобіля марки МАЗ, державний номерний знак АА0682СІ, з причепом державний номерний знак АА1559ХХ склала 38 500 кг. Як вбачається з копії товарно-транспортної накладної №12ААГ №16534 від 19 листопада 2013 року, маса брутто вантажу складає 37 750 кг.
Крім того, згідно акта від 19 листопада 2013 року №193 осьові навантаження, т:/7.2/11.6/20.5 при нормативно допустимих /11/11/22/.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2007 року №628, Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.
Відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення, Укравтодор відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення контролю за ваговими та габаритними параметрами транспортних засобів на автомобільних дорогах.
Згідно пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку (пункт 4 Порядку №879).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" утворено відкрите акціонерне товариство "Державну акціонерну компанію "Автомобільні дороги України".
Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 17 липня 2007 року №377 "Про організацію та забезпечення контролю за проїздом великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування", з метою збереження автомобільних доріг та штучних споруд на них від руйнувань при проїзді великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року, передано ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повноваження з організації та проведення габаритно-вагового контролю за проїздом автомобільними дорогами загального користування великогабаритних і великовагових транспортних засобів, крім великовагових транспортних засобів, загальна вага яких перевищує 60 тонн та (або) осьове навантаження перевищує 15 тонн. Забезпечення організації та виконання робіт з проведення габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах покладено на Служби автомобільних доріг в областях та дочірні підприємства ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" спільно з підрозділами Державтоінспекції.
Третьою особою надано Графік щоденної (цілодобової) роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Кіровоградській області на листопад 2013 року, підписаний 31 жовтня 2013 року Директором ДП «Кіровоградський облавтодор» М.А.Ліневич та Начальником Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області О.В.Кукуленко, затверджений 31 жовтня 2013 року Заступником Голови Кіровоградської облдержадміністрації О.О.Чернявським і погоджений Начальником Служби автомобільних доріг О.В.Гончарук та Начальником УДАІ УМВС України в Кіровоградській області О.В.Верезневич.
З урахуванням наведеного, можливо дійти висновку про те, що доводи позивача, що перевірка 19 листопада 2013 року була здійснена з порушенням вимог діючого законодавства є помилковими.
Відносно виявлених порушень під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу має місце зазначити таке.
Згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Під вимірювальним і зважувальним обладнанням розуміються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики (підпункт 6 пункту 2 Порядку №879).
Підпунктом 9 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю - це спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Відповідно до пункту 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку №879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
При цьому необхідно зазначити, що згідно підпункту 2.9 пункту 2 Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 7 травня 2008 року №219/198, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 %, дискретність вимірювання має бути не більше ніж 50 кг.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2007 року Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики виданий сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2195-2007 Серія А №004666, згідно якого на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено тип вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні Cheklode Freeweigh", який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07. В сертифікаті зазначено, що міжповірочний інтервал, встановлений під час затвердження типу ваг, - не більше одного року, рекомендований міжкалібрувальний інтервал - 1 рік.
Згідно даних про результати періодичних повірок, державним повіреним Грищенко здійснено повірку ваг 12 серпня 2013 року; контрольне число калібровки - 25.
З урахуванням наведенного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що працівниками філії "Кіровоградська ДЕД" Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" здійснено зважування транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконд" вагами, повірка яких проведена та які перебувають у справному стані, що, в свою чергу, спростовує доводи позивача щодо відсутності відомостей про періодичну повірку ваг.
Крім того, сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2195-2007 Серія А №004666, згідно якого на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено тип вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні Cheklode Freeweigh" не встановлює обмежень на використання даних ваг для зважування в русі чи в статичному режимі.
Щодо відсутності свідоцтва про метрологічну атестацію ваг, на що звертав увагу позивач, має місце вказати на таке.
Ваги пересувні автомобільні Cheklode Freeweigh, що використовувались при зважуванні транспортного засобу позивача належать до засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки не призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають державній метрологічній атестації.
Також, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці.
У відповідності до частини другої статті 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Таким чином, законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовуються або у випадку, якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.
Як вже було наведено вище, "Ваги пересувні автомобільні Cheklode Freeweigh" пройшли повірку 12 серпня 2013 року.
Проходження повірки пересувними автомобільними вагами «Cheklode Freeweigh» свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника CENTRAL WEIGHING Великобританія, згідно якої конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу як у статичному режимі, так і в режимі зважування в русі.
Відповідно до п.2.1 Положення про державний реєстр засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 22 серпня 2005 року №218 відсутність типів засобів вимірювальної техніки у Державному реєстрі не може бути підставою для заборони використання цих засобів на території України. Вилучення з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки вказаних ваг згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не скасовує раніше виданий сертифікат, який був чинним на момент ввезення та введення в дію вагового комплексу. Тож проведення повторної атестації в зв'язку лише з вилученням даного типу вагів з Державного реєстру у зв'язку з припиненням ввезення їх на територію України як обов'язкова вимога для продовження експлуатації законодавством не передбачено.
З урахуванням викладеного, твердження позивача щодо відсутності свідоцтва про державну метрологічну атестацію як на підставу невідповідності ваг вимогам чинного законодавства і, відповідно, протиправності застосування відповідачем до позивача санкцій, не можливо узяти до уваги.
Позивач також просив взяти до уваги Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблену Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджену заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестовану у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08. Вказана Методика на території України є єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі. При цьому, позивач зауважував, що дана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. За таких обставин позивач мав бажання дізнатись у третьої особи відповідно до якого нормативного акту здійснювались вимірювання вантажу (крохмальної патоки), що перевозився транспортним засобом позивача. В свою чергу позивач стверджував, що в зв'язку з відсутністю методики вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, що розповсюджувалася б на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені третьою особою, не можна вважати такими, що відповідають нормам діючого законодавства.
З приводу зазначеного позивачем, слід звернути увагу на наступне.
В своїх зауваженнях позивач сам вказував, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, а тому суд її до уваги не приймає.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено: Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні; ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні; Порядок тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування.
Зокрема, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 травня 2008 року №219/198, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2008 року за №800/15491 (що був чинний на час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача) затверджено Технологічний регламент здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування.
Цей Технологічний регламент визначав процедуру габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у пунктах габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування і вимоги до облаштування та технічного оснащення цих пунктів.
З аналізу вищезазначених актів вбачається, що ваговий комплекс є замкнутою системою з внутрішнім обігом інформації про транспортний засіб та його вагові параметри та навантаження. Відповідно ж до п. 21 Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш ніж як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» у запереченнях проти позову зазначило, що здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»; Технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 травня 2008 року №219/198; наказу Укравтодору №377 від 17 липня 2007 року.
Так, п.3.12 Технологічного регламенту встановлено, що оператор пересувного пункту за результатами вагового та/або габаритного контролю складає довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Довідка складається у двох примірниках і підписується начальником та оператором. Один примірник довідки залишається на пересувному пункті як документ звітності, другий примірник передається водію транспортного засобу.
Якщо за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі параметри (пункт 22.5 Правил дорожнього руху) більш ніж на 2%, транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним (п. 3.14 Технологічного регламенту).
У цьому разі на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю начальник пересувного пункту складає акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (додаток 2) та/або акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів (додаток 3). Акти складаються у двох примірниках і підписуються начальником та оператором пересувного пункту габаритно-вагового контролю, а також водієм транспортного засобу, параметри якого перевищують нормативно допустимі. У разі відмови водія від підписання акта, про це зазначається в акті. Один примірник акта (актів) залишається на пересувному пункті як документ звітності, другий примірник передається водію транспортного засобу (п. 3.15 Технологічного регламенту).
Начальник пересувного пункту відповідно до формули розрахунку (пункт 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю) та Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 27 червня 2007 року №879, визначає суму плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування (п. 3.16 Технологічного регламенту).
Як вбачається із матеріалів справи за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було складено довідку результатів здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка км 716+405 від 19 листопада 2013 року, Акт №193 від 19 листопада 2013 року, розрахунок №2062 від 20 листопада 2013 року, тобто додержані встановлені чинним законодавством вимоги.
Відносно посилань представника позивача на акт експертизи Вінницької торгово-промислової палати від 21 листопада 2013 року № В-258, згідно якого в автоцистерні №АА1559ХХ, встановленої на автомобіль МАЗ №АА0682СІ, яка знаходиться за трьома непорушеними пломбами фактична маса брутто патоки крохмальної складає 37 560 кг, що на 190 кг менше, ніж зазначено в документах відправника, суд зазначає про наступне.
Згідно частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Разом з тим, з акту експертизи Вінницької торгово-промислової палати від 21 листопада 2013 року № В-258 не вбачається яким чином було здійснено зважування транспортного засобу. В акті лише зазначено, що зважування здійснено на електромеханічних автомобільних вагах АВ-60 Е з датою повірки 28 березня 2013 року.
З урахуванням наведенного, не можливо прийняти до уваги акт експертизи Вінницької торгово-промислової палати від 21 листопада 2013 року №В-258, як доказ на підтвердження того, що вага транспортного засобу складала 37 560 кг.
У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транс портних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40
Згідно пункту 4 Правил №306, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункту 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці (пункт 7 Правил № 306).
Проте, як встановлено, позивачем надавалися послуги з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної №12ААГ від 19 листопада 2013 року з перевищенням вагових обмежень без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Відносно доводів позивача щодо порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови, а саме, щодо неповідомлення позивача про дату та час слухання справи, суд зазначає про наступне.
Пунктом 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідачем на спростування доводів позивача було надано копію листа Управління Укртрансінспекції у м. Києві №5023/7/138-13 від 05 грудня 2013 року, адресованого ТОВ «Агроконд» м.Київ, вул.Кіквідзе, 26, в якому повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту 098593 відбудеться 17 грудня 2013 року з 09:30 до 17:30 год. в приміщенні Управління Укртрансінспекції у м. Києві за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-Б (3-1 поверх, каб. 314) та витяг з реєстраційно-контрольної картки Комплексної системи електронного документообігу «Megapolis. Документообіг».
Надані відповідачем докази підтверджують намір направлення позивачу повідомлення про розгляд справи, водночас, доказів отримання повідомлення позивачем або ж повернення кореспонденції з підстав невручення з незалежних від відповідача причин, суду не надано.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Разом з тим, має місце зазначити, що неповідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в даному випадку не є підставою для визнання постанови від 13 січня 2014 року №042343 протиправною, оскільки під час розгляду справи в суді встановлено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідності до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено постанову про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконд" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1 700 грн.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду не у повному обсязі було сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції від 19.09.2013 року, та у відповідності до суми мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 року.
Відповідно до підпункту 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Судовий збір по даній справі мав бути сплачений у розмірі 913,50 грн., відповідно до підпункту 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Як вбачається з матеріалів справи, товариством сплачено судовий збір не в повному обсязі, а саме, у розмірі 91,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №337 від 18 квітня 2014 року (а.с. 137).
Отже, 913,50 грн. - 91,35 грн. = 822,15 грн., що підлягає стягненню з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року - без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОНД» до Державного бюджету судовий збір в сумі 822,15 грн. який недоплачено при подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 30 вересня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.