24 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3577/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,
представника позивача - Охріменко В.О.,
представника відповідача - Палія В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, треті особи: Приватне підприємство "Інтергруп", Приватне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про визнання неправомірними дій, звільнення майна з-під арешту, -
10 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - Банк, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Октябрський ВДВС, відповідач), третя особа: Приватне підприємство "Інтергруп" (далі - ПП "Інтергруп") про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо накладення арешту та оголошення у розшук майна, яке належить Приватному підприємству "Інтергруп" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ІХС №418596, виданого Полтавським МРЕВ ДАІ УМВС України у Полтавській області 21.09.2004, а саме: автомобіль марки DAF, модель 95XF380, 1999 року випуску, тип сідловий тягач-Е, реєстраційний №15341СК, шасі (кузов, рама, коляска) XLRTE47XSОE508024 та припинення розшуку майна, який було оголошено постановою Октябрського ВДВС від 18.08.2014 ВП №43908443.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що з метою забезпечення виконання умов кредитних договорів, укладених між Банком та ПП "Інтегруп", між їх учасниками були також укладені договори про заставу, предметом яких є автомобіль марки DAF, модель 95XF380, тип сідловий тягач-Е, номер шасі (кузов, рами) XLRTE47XSOE508024, колір червоний, реєстраційний №15341СК, що належить ПП "Інтергруп". Разом з цим постановою Октябрського ВДВС від 07.07.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Інтергруп", у тому числі і майно, яке є предметом застави. Постановою від 18.08.2014 про розшук майна боржника оголошено в розшук все рухоме майно, у тому числі й автомобіль DAF 95XF380, (1999), днз 15341 СК. У зв'язку з цим позивач вважає, що дії відповідача, пов'язані з винесенням даних постанови в частині накладення арешту та оголошення в розшук предмета застави, суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заставу", внаслідок чого порушено право Банку на першочергове задоволення кредиторських вимог у разі невиконання умов кредитних договорів. З метою відновлення порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову не надав, присутній у судовому засіданні представник проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа - ПП "Інтергруп" явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечило. Натомість директор підприємства надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
11.09.2014 ухвалою суду до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Приватне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", представник якого у судові засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи була повідомлений належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за даної явки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В забезпечення своєчасного та належного виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ПП "Інтергруп" було укладено ряд договорів застави.
Так, між Банком (заставодержатель) та ПП "Інтергруп" (заставодавець) укладено договори застави №15/2008-з від 30.01.2008 (а.с. 5-6) та №07-16П/2013-з-1 від 26.02.2013 (а.с. 8-9), які посвідчені приватними нотаріусами Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за №458 та №155 відповідно.
Предметом застави у вказаних договорах є автомобіль марки DAF, модель 95XF380, тип сідловий тягач-Е, номер шасі (кузов, рами) XLRTE47XSOE508024, колір червоний, реєстраційний №15341СК, що належить ПП "Інтергруп" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІХС №418596 (а.с. 12)
Обтяження на предмет застави внесено приватними нотаріусами до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 30.08.2008 - за договором застави №15/2008-з та 26.02.2013 - за договором застави №07-16П/2013-з-1, що підтверджується витягами (а.с. 7, 10-11).
З досліджених у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження №43908443 суд встановив, що постановою старшого державного виконавця Октябрського ВДВС від 07.07.2014 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого наказу №917/540/14, виданого Господарським судом Полтавської області 23.06.2014, про стягнення з ПП "Інтергруп" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу у розмірі 49 251,59 грн. (а.с. 13).
В рамках вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 07.07.2014 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПП "Інтергруп" та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 15).
18.08.2014 старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук все рухоме майно, що належить боржнику ПП "Інтергруп", а саме: DAF 95XF380, (1999), днз 15341СК (а.с. 14).
Не погоджуючись із накладенням арешту та оголошенням в розшук майна, яке перебуває у заставі Банку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Приписами статті 54 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV) передбачено особливості звернення стягнення на заставне майно.
Так, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Таким чином, вказана правова норма передбачає дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за наказом господарського суду для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.
Відповідно до положень статті 1 Закону України від 02.10.1992 №2654-XII "Про заставу" (далі - Закон №2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 18.11.2003 №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон №1255-IV) взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Статтею 16 Закону №2654-XII визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, право застави за договорами №15/2008-з та №07-16П/2013-з-1 зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.01.2008 за №6491260 (29.02.2013 реєстрація змін, продовжено термін дії) та 26.02.3013 за №1354736-50 відповідно, що підтверджується витягами №16727956 від 30.01.2008 (№39809763 від 29.01.2013) та №40004194 від 26.02.2013, та в силу статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є чинним у відносинах з третіми особами.
У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк, в силу статті 572 Цивільного Кодексу України та статті 20 Закону №2654-XII, набуває право звернення стягнення на предмет застави та право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 14 Закону №1255-IV визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.
Із вищевказаних витягів видно, що приватне обтяження спірного рухомого майна на підставі договорів застави зареєстроване 30.01.2008 та 26.02.3013, тоді як арешт на все рухоме майно ПП "Інтергруп" накладено постановою державного виконавця лише 07.07.2014.
Отже, право застави на рухоме майно, що належить третій особі виникло у позивача до винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Враховуючи вищевикладені обставини слід зазначити, що предмет договору застави не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог третіх осіб, право на майнові вимоги в яких виникло після реєстрації обтяження за договором застави.
Таким чином позов у частині вимог щодо зняття арешту із спірного майна підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що арешт накладено постановою держаного виконавця, яка є рішенням суб'єкта владних повноважень, та зважаючи на приписи частини другої статті 162, частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту порушеного права та скасувати постанову Октябрського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.07.2014 ВП №43908443 в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна, яке належить боржнику - ПП "Інтергруп", а саме: автомобіль марки DAF, модель 95XF380, 1999 року випуску, тип сідловий тягач-Е, реєстраційний №15341СК, шасі (кузов, рама, коляска) XLRTE47XSОE508024 та зняти арешт із вказаного майна.
В той же час вимога позивача про зняття арешту з транспортного засобу та припинення розшуку майна задоволенню не підлягає з огляду на приписи статті 60 Закону №606-XIV, у відповідності з якою, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
А тому належним і достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку є скасування саме постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб.
Частиною сьомою статті 54 Закону №606-XIV передбачено, що спори, які виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Статтею 60 Закону №606-XIV передбачено порядок зняття арешту з майна, у відповідності до якого особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідач не довів суду законності прийнятої ним спірної постанови щодо арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність її скасування та зняття арешту з транспортного засобу, що перебуває у заставі Банку.
Разом з цим вимога позивача про заборону Октябрському ВДВС вчиняти дії щодо розшуку майна, яке є предметом застави, задоволенню не підлягає в силу положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто судовому захисту підлягає лише порушене право, а не суб'єктивне міркування особи про можливі порушення в майбутньому.
З огляду на наявність у державного виконавця об'єктивного обов'язку вживати передбачених законом заходів на зняття всіх видів обтяження з майна, відносно якого судом прийнято рішення про його належність певній особі, вимога щодо скасування постанови про розшук майна боржника наразі є передчасною.
Таким чином позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.07.2014 ВП №43908443 скасувати в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна, яке належить боржнику - Приватному підприємству "Інтергруп" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ІХС №418596, виданого Полтавським МРЕВ ДАІ УМВС України у Полтавській області 21.09.2004, а саме: автомобіль марки DAF, модель 95XF380, 1999 року випуску, тип сідловий тягач-Е, реєстраційний №15341СК, шасі (кузов, рама, коляска) XLRTE47XSОE508024 та зняти арешт із вказаного майна.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (ідентифікаційний код 09804119) частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29.09.2014.
Суддя Є.Б. Супрун