"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/55357/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.
при секретарі судового засідання Лисюк І.О.
за участю представників сторін: позивача - Рахильчук О.В.,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р.
у справі № 2а-240/12/2070
за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»
до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, 2) Управління Державного казначейства України у м. Харкові
третя особа на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, -
У січні 2012 року Державне науково-виробниче підприємство «Об'єднання Комунар» (далі - позивач, ДНВП «Об'єднання Комунар») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач-1, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), Управління Державного казначейства України у м. Харкові (далі - відповідач-2, УДК України у м. Харкові), третя особа на стороні відповідачів - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - третя особа, ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.02.2012 р. № 107/1-04/026, просило суд: - визнати бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо обов'язку подання висновку органу Державного казначейства України із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, незаконною; - стягнути з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 077 755 грн.; - стягнути з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» пеню нараховану на суму заборгованості бюджету по відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 126 255,41 грн.; - стягнути з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» суму судових витрат.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо обов'язку подання висновку органу Держаного казначейства України із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 077 755 грн.; вирішено питання про судові витрати; в іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.09.2008 р. по 06.10.2008 р. посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ДНВП «Об'єднання Комунар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 3 960 000 грн. за липень 2008 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період вересень, грудень 2007 року, січень, березень, квітень, червень 2008 року, за результатами якої складено акт від 13.10.2008 р. № 2098/41-018/14308730 та зроблено висновок, що в порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДНВП «Об'єднання Комунар» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 3 059 322 грн., а також у порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2008 року та червень 2008 року на загальну суму 73 376 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 21.10.2008 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000180841/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 3 077 755 грн.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ДНВП «Об'єднання Комунар» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про його скасування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 р. у справі № 2а-22973/08/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000180841/0 від 21.10.2008 р.; вирішено питання про судові витрати.
Згідно листа від 03.08.2011 р., позивач звернувся до податкового органу із заявою про надання до органів Держаної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2008 року у сумі 3 077 755 грн.
За результатами розгляду звернення позивачеві відмовлено у поданні вказаного висновку, з підстав того, що податковим органом не завершено порядку судового оскарження, що в силу приписів статті 200 Податкового кодексу України є передумовою подання означеного висновку.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у сумі 3 077 755 грн., виходили з того, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 р., яка після перегляду її в апеляційному порядку вступила в законну силу, а податковим органом не вжито заходів щодо відшкодування позивачу вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (положення якого діяли у період, за який позивач просить стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підставою для одержання відшкодування, згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем зазначені умови закону були виконані.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до вимог абзацу 2 підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Держаного казначейства надає платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Зазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються із положеннями підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1, підпункту «а» пункту 200.4, пунктів 200.10 - 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.
Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 р. «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
На підставі висновку відповідного податкового органу орган Держаного казначейства надає платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду, яке після перегляду його в апеляційному порядку вступило в законну силу, та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, про стягнення з бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3 077 755 грн.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 р. у справі № 2а-240/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) Н.Є. Маринчак