17 вересня 2014 р.Справа № 645/5147/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради , Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог, прийнятих судом, просила: визнати дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки позивач має право на встановлення пільг, передбачених ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, стягнути недоплачену допомогу за вказаний період; визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання недійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, яке було ним видане; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради сповістити про це в засобах масової інформації та комунальним службам міста; визнати дійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, яке видане Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_1 про право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради відізвати свої повідомлення у засобах масової інформації та комунальних службах про недійсність посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а позов залишено без задоволення.
Позивач не погодилась з судовим рішенням, та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 28.02.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, стягнути недоплачену допомогу за вказаний період.
Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у листопаді 2013 року звернулась до Фрунзенського районного суду у м. Харкові з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради, в якому просила визнати право на отримання посвідчення "Про жертви нацистських переслідувань", відповідно до ст. 6 ч. 1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" та зобов'язати видати відповідне посвідчення і та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2013 рік, стягнути недоплачену допомогу за вказаний період.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року з урахуванням додаткової постанови від 21.05.2014 року по справі № 645/11738/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення "Про жертви нацистських переслідувань". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради розглянути питання щодо видачі посвідчення "Про жертви нацистських переслідувань" ОСОБА_1" відповідно до ст.6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що є судове рішення, яке набуло законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2013 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2013 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2012 рік, 2013 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки позивач має право на встановлення пільг, передбачених ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Грошова допомога отримана позивачем за 2012 та 2013 роки відповідно у травні 2012 та травні 2013 року.
Виплати разової грошової допомоги до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум.
Після отримання зазначеної допомоги в розмірі, з яким позивач не погодився і 01.07.2014 року звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2012 рік, 2013 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки позивач має право на встановлення пільг, передбачених ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом при ухваленні рішення в цій частині було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2012 рік, 2013 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки позивач має право на встановлення пільг, передбачених ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період - підлягає скасуванню, з залишенням цієї частини позову без розгляду.
Щодо позовних вимог про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2014 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки позивач має право на встановлення пільг, передбачених ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок на нарахування разової допомоги до 9 травня за 2014 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період; визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання недійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, яке було ним видане; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради сповістити про це в засобах масової інформації та комунальним службам міста; визнання дійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, яке видане Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_1 про право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради відізвати свої повідомлення у засобах масової інформації та комунальних службах про недійсність посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року з урахуванням додаткової постанови від 21.05.2014 року по справі № 645/11738/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення "Про жертви нацистських переслідувань". Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради розглянути питання щодо видачі посвідчення "Про жертви нацистських переслідувань" ОСОБА_1" відповідно до ст.6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (а.с. 46-47, 50).
На виконання вказаного судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради створено робочу групу для розгляду питання щодо видачі посвідчення «Жертви нацистських переслідувань» ОСОБА_1 відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» на підставі Наказу управління від 29.05.2014 № 25.
Результати розгляду питання видачі посвідчення «Жертви нацистських переслідувань» ОСОБА_1 викладені в протоколі № від 30.05.2014 року, та вирішено оформити ОСОБА_1 посвідчення «Жертви нацистських переслідувань» відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань». (а.с. 89).
Після отримання вищезазначеного пільгового посвідчення ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про виплату їй недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня, у зв'язку з чим управлінням було зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації .
Згідно відповіді від 08.07.2014 № 01-46/06/4573, в якій управлінню вказано на те, що позивач безпідставно встановлено статус та оформлено пільгове посвідчення, яке дає право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», так як в документах відсутні відомості про перебування в гетто та інших місцях примусового тримання.
Також управлінню доручено здійснити заходи щодо приведення статусу ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства України та повідомити Департамент соціального захисту населення ХОДА до 21 липня 2014 року про проведену роботу.
Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради створено робочу групу на підставі Наказу управління від 11.07.2014р. №35, розглянуто питання щодо приведення статусу ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства України та вирішено, що позивач, як особа, яка була насильно вивезена з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини, (з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань») має право на оформлення та видачу посвідчення жертви нацистських переслідувань відповідно до ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».
Як вбачається з протоколу засідання робочої групи від 11 липня 2014 року при винесенні такого рішення робоча група врахувала наступне: відсутність відомостей про перебування заявниці у гетто та інших місцях примусового тримання; відсутність у резолютивній частині Постанови колегії суду прямої вказівки оформити чи видати відповідне пільгове посвідчення, а зобов'язання управління розглянути питання щодо видачі посвідчення та пряма вказівка Департаменту соціального захисту населення ХОДА щодо безпідставності видачі ОСОБА_1 посвідчення, яке дає право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» та доручення привести статус заявниці у відповідність до чинного законодавства України. (а.с. 30-31).
Також робочою групою 11 липня 2014 року вирішено, що посвідчення «Жертва нацистських переслідувань» серії НОМЕР_1 від 02.04.2014 року, видане ОСОБА_1, яке дає право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», визнане управлінням недійсним і таким, що видане безпідставно ОСОБА_1 повідомлено про визнання недійсним посвідчення «Жертва нацистських переслідувань» серії НОМЕР_1, видане 02.06.2014, яке дає право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» та запропоновано повернути до управління. Також позивача було попереджено, що у разі неповернення пільгового посвідчення у встановлений строк управлінням буде надано оголошення до Харківської газети про його недійсність.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 пільгове посвідчення не повернула, управлінням розміщено оголошення у Харківській газеті «Время» від 15 липня 2014 року.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач оскаржила їх до суду.
Надаючи оцінку правомірності заявлених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги управління, як жертва нацистських переслідувань відповідно до ст. 6-3 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно копії повідомлення Управління служби національної безпеки України по Запорізькій області №10/22447 від 16.04.1992 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 була насильно вивезена до Німеччини, де працювала чорноробочою на фабриці м.Люденштадт, на момент вивезення - ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, було 17 років 10 місяців 27 днів (а.с. 97).
Відповідно до ст. 1 Закону "Про жертви нацистських переслідувань" жертви нацистських переслідувань - особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.
Нацистські переслідування - злочинне позбавлення Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни волі мирного населення на тимчасово окупованій території України або за її межами шляхом ув'язнення його у концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання, а також насильне вивезення мирного населення на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав
Згідно із ст. 4 Закону "Про жертви нацистських переслідувань" особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є: колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав; діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням. До жертв нацистських переслідувань належать також особи, які у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни були насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року увійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також особи, які після звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на територію України.
Як слідує з довідки Управління служби національної безпеки України від 11.05.1992 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в травні 1943 року насильницьким шляхом направлена до Німеччини, де працювала чорноробочою на фабриці м.Люденштадт (а.с. 96).
Стаття 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" передбачає пільги колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання.
При цьому, колегія суддів відмічає, що поняття в'язня концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання визначені у ст. 1 вказаного Закону, відповідно до якої:
концентраційний табір - місце превентивного ув'язнення людей з мотивів політичного, національного та релігійного характеру за рішенням державної таємної поліції - гестапо, без слідства і суду, без встановлення терміну, з особливо жорстоким режимом тримання (ізоляції), і з метою поступового знищення в'язнів непосильною каторжною працею, голодом, екзекуціями, тортурами, вбивствами і стратами, підпорядковане інспекції концентраційних таборів Третього Рейху з характерними ознаками:
гетто - частина території населеного пункту, виділена для примусового тримання осіб єврейської національності з метою їх ізоляції та подальшого знищення;
інші місця примусового тримання та місця примусових робіт:
- виправно-трудовий табір - місце ув'язнення громадян на визначений термін за ухилення від трудової повинності, з подальшим направленням на попереднє місце роботи або до концтабору, підпорядкований комендатурі СД та поліції безпеки, з особливо жорстоким режимом тримання;
- табір примусової праці для осіб єврейської національності - місце ув'язнення осіб єврейської національності з метою їх використання на важких роботах, перетворений із гетто або новостворений з вивезенням працездатних євреїв із гетто, підпорядкований керівництву поліції та СС;
- табори знищення, створені з метою проведення екзекуцій в стаціонарних приміщеннях, та місця масових страт мирного населення;
- гестапівські тюрми - місця ув'язнення і тримання з політичних мотивів із застосуванням до ув'язнених насильницьких дій виняткової жорстокості, включаючи катування і вбивства;
- медичні та дитячі заклади, в яких насильно утримувалися особи-донори, особи, над якими проводилися злочинні медичні експерименти, та особи, відібрані для онімечування;
- створені в місцях активних антифашистських дій табори для заручників, які підлягали масовому фізичному знищенню;
- пересувні загони (команди) з числа мирного населення, які використовувались окупантами для власного захисту під час проведення військових операцій або робіт з розміновування;
- карантинні інфекційні табори, створені нацистами на передньому краї оборони для розповсюдження інфекційних хвороб серед мирного населення та військ Радянської Армії;
- табори для членів сімей офіцерів Радянської Армії.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, не відноситься до кола осіб, яким пільги, передбачені 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
На підставі п.6 Порядку посвідчення видаються колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концтаборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, які мають право на пільги, встановлені статтею 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", - за зразком згідно з додатком 1, синього кольору.
Аналіз вищезазначених положень чинного законодавства, наявність довідок УСБ України про те, що позивач працювала на фабриці, а не перебувала у концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання свідчать про те, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення жертви нацистських переслідувань відповідно до ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", тому не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання недійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року; визнання дійсним посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.06.2014 року, яке видане Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_1 про право на пільги відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».
Керуючись ст.ст. 99, 100, ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та нарахування разової допомоги до 9 травня за 2013 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період із закриттям провадження у цій частині.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради по нарахуванню та виплаті за 2012 рік, 2013 рік позивачу одноразової допомоги у зв'язку з 9 травня в частині визначення їй пільг, встановлених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та нарахування разової допомоги до 9 травня за 2012 рік, стягнення недоплаченої допомоги за вказаний період - з залишенням цієї частини позову без розгляду.
В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2014р. по справі № 645/5147/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.