11 вересня 2014 р.Справа № 820/13217/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/13217/14
за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства
до Державної виконавчої служби України третя особа Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа: Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому просив визнати дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України неправомірними; зобов'язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби зупинити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-4776/12/2070, виданого 30.11.12 року Харківським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова суми заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 43 496 108,87 гривень, виконавче провадження ВП № 35670101.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/13217/14 позов залишено без задоволення.
Позивач не погодився з судовим рішенням, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач в обґрунтування своїх доводів, вказує на те, що боргові зобов'язання до боржника виникли до порушення справи про банкрутство та підпадають під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим на підставі п. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає зупиненню.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на вимогу стягувача за виконавчим листом № 2а-4776/12/2070 від 30.11.2012р. дія мораторію не розповсюджується.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року по справі № 2а-4776/12/2070 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції задоволено в повному обсязі, стягнуто з Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства суму заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2009 року - грудень 2010 року в сумі 43 496 108,87 грн. Постанова набрала законної сили.
Зі змісту постанови вбачається, що позивачем самостійно, згідно поданих розрахунків були нараховані на заробітну плату страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які не були сплачені, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.12.2012 року відкрито виконавче провадження № 35670101 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4776/12/2070 від 30.11.2012р., виданого Харківським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства суми заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 43 496 108,87 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2014р. по справі № 922/537/13 порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
12.06.2014р. Державною виконавчою службою виставлена платіжна вимога про стягнення залишку боргу в сумі 43 136 514,98 грн. згідно виконавчого листа № 2а-4776/12/2070 від 30.11.2012р. виданого Харківським окружним адміністративним судом.
За меморіальним ордером № 224/5-1 від 03.07.2014р. списано з рахунку позивача залишок коштів у сумі 17219,97 грн.
Перевіряючи відповідність дій суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606).
Згідно статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 2 Закону № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Статтями 3, 17 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
За правилами ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Позивач документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання до державного виконавця не подавав, суму заборгованості станом на момент розгляду справи не погасив, у зв'язку з чим відповідач мав право вжити заходів щодо примусового виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII (далі - Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до ч. 5 ст.19 Закону № 2343 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. (ч. 6 ст.19 Закону № 2343)
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заборгованість згідно виконавчого листа № 2а-4776/12/2070 від 30.11.2012р. є вимогою щодо сплати нарахованих на заробітну плату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже на вказані вимоги дія мораторію не розповсюджується.
Доводи позивача про те, що дія мораторію не розповсюджується виключно на вимоги щодо сплати нарахованих на заробітну плату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана норма таких приписів не містить.
Згідно ст. 1 Закону № 2343 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);
З огляду на положення поняття кредитор зазначеного в ст. 1 цього Закону, колегія суддів приходить до висновку що будь-які вимоги, до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство є вимогами поточних кредиторів, на які згідно ч. 5 ст. 15 Закону № 2343 також дія мораторію не розповсюджується.
З приводу посилань позивача щодо введення мораторію на сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
Таким чином, грошове зобов'язання зі сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є окремими видами грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведене вище, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/13217/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2014 р.