09 вересня 2014 р.Справа № 818/1205/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 818/1205/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм"
до Державної екологічної інспекції у Сумській області
про визнання протиправним та скасування припису,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис від 28 квітня 2014 року № 80/02-16 в частині вимог про отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 818/1205/14 позов залишено без задоволення.
Позивач не погодився з судовим рішенням, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в скарзі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Кусум Фарм" зареєстрований юридичною особою, видами діяльності якої за КВЕД є: виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів, оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
В період з 04.04.2014 року по 24.04.2014 року відповідачем проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства.
Результати перевірки оформлені актом (а.с. 5-16).
З посиланням на висновки, викладені у акті перевірки, 28.04.2014 року відповідачем винесено припис № 80/02-16, пунктом 5 якого зобов'язано позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) (а.с. 17-18).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного пункту припису на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно договору оренди від 21.03.2007 року позивач використовує земельну ділянку в м. Суми, вул Скрябіна 54. (а.с. 19-23).
На вказаній земельній ділянці розміщені артезіанські свердловини. Відповідно до паспортів артезіанських свердловин та звітів про використання води на орендованій ділянці позивачем здійснюється видобування підземних вод (а.с. 38-53, 94-99).
За даними виписки з ЄДР основним видом діяльності позивача є виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів (а.с. 28).
20 липня 2010 року позивачем отримано дозвіл на спеціальне водокористування для забезпечення господарсько-питних та виробничих потреб при виробництві ліків (а.с. 24-27).
Відповідно до встановлених умов водокористування позивач зобов'язаний був отримати спеціальний дозвіл на користування надрами. Спеціальний дозвіл на користування надрами позивачем не отримано.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Кусум фарм» наполягає на тому, що після внесення змін до ст.23 Кодексу України "Про надра" він не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами, оскільки вказана норма чинного законодавства, на думку позивача, дозволяє використання підземних вод у господарській (для виробництва) діяльності без отримання спеціального дозволу за умови, якщо продуктивність водозборів підземних вод не перевищує 300 куб. метрів на добу.
Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу України про надра (далі - Кодекс про надра), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно зі ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються в користування в тому числі для видобування корисних копалин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1370 від 28.12.2011 року), підземні води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.
Частиною 1 ст. 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
В той же час, відповідно до ч. 3 цієї статті, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
04 січня 2011 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 року № 2849 VI.
Цим Законом статтю 23 Кодексу доповнено нормою про можливість реалізації права спеціального надрокористування без отримання відповідного спеціального дозволу при видобуванні прісної підземної води.
Так, ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що здійснення суб'єктами господарювання користування надрами (підземними водами) на відповідній земельній ділянці за загальним правилом потребує отримання ними спеціального дозволу.
При цьому, законодавством передбачена можливість використання особою надр (підземних вод) без спеціального дозволу лише при наявності відповідної правової підстави, яка вимагає встановлення сукупності наступних умов: 1) використання суб'єктом господарювання відповідної земельної ділянки на титулі права власності або права користування нею; 2) використання води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання; 3) встановлення факту того, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Позивач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, видобуває на цій земельній ділянці підземні води в кількості 96 куб. метрів на добу, що не заперечується сторонами у справі.
Підземні води зі свердловин використовуються позивачем у виробництві ліків, що останнім не заперечується. Навпаки, позивач наполягає на тому, що ним використовуються підземні води у виробництві, тобто у господарській діяльності підприємства.
Кодекс України "Про надра" не надає тлумачення терміну господарсько-побутові потреби, який застосовано в його статті 23.
Разом з тим, суд вважає безпідставним ототожнення позивачем господарсько-побутових потреб водопостачання за ст. 23 кодексу України "Про надра" з поняттям господарської діяльності в ст. 3 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (частина друга).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина четверта).
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частина п'ята).
При цьому, господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.
З урахуванням того, що позивачем підземні води використовуються саме у виробництві лікарських засобів, що є основним видом діяльності товариства, позивачем здійснюється видобування підземних вод саме у господарських цілях.
При цьому, законодавець у ст. 23 Кодексу України «Про надра» відокремлює поняття «господарські», «побутові», «господарсько-побутові» потреби, читко визначивши, що землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок надається право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, що означає їх особливий вид, відмінний від господарських.
Будь-які потреби підприємства у водних ресурсах є його виробничими потребами. При цьому, кожне підприємство має власні господарсько-побутові потреби, наприклад забезпечення санітарно-гігієнічних вимог працівників, миття території, обладнання, прання одягу тощо. Вказані цілі водоспоживання не пов'язані безпосередньо з забезпеченням технологічного процесу виробництва продукції і відповідають визначенню поняття видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб.
Відповідно до робочого проекту розміщення фармацевтичного підприємства по виробництву твердих та рідких лікарських форм та клопотання про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування частина з добутої позивачем види використовується ним для виготовлення продукції виробництва - ліків в твердій та рідкій формі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використання позивачем води в складі кінцевого продукту, що є метою та видом діяльності позивача, та подальша реалізація виготовленої продукції з метою отримання доходу, не є використанням води в господарсько-побутових потребах.
За таких обставин, дія ч. 1 ст. 23 закону України "Про надра", яка дозволяє землекористувачам видобувати підземні води без спеціального дозволу та гірничого відводу, не розповсюджується на дії позивача з видобування та використання підземних вод для використання їх в складі лік
Отже, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм" залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 818/1205/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Бегунц А.О. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2014 р.