22 вересня 2014 року Справа № 876/8113/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Макарика В.Я.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2014 року про зміну способу та порядку виконання рішення за заявою ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про виплату грошової компенсації,-
ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 звернувся в суд з заявою про зміну способу виконання рішення у справі, просить змінити спосіб та порядок виконання постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2011 року із зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради (далі-УПСЗН) виплатити грошову компенсацію на стягнення із УПСЗН на її користь кошти в сумі 17 110,20 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2014 року заяву про зміну способу виконання рішення задоволено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 30 липня 2014 року УПСЗН подало апеляційну скаргу зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Представник заявника в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити. Апелянт повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2012р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання постанови суду видано виконавчий лист у справі №2-а-5872/11, відповідно до якого зобов'язано УПСЗН виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених ЗУ «Про державний бюджет» на момент проведення виплати з урахуванням виплачених сум.
02.08.2012р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-5872/11 та боржнику надано термін для добровільного виконання до семи днів.
Згідно протоколу про перерахунок допомоги УПСЗН ОСОБА_3 проведено нарахування допомоги по рішенні суду в сумі 14 305,20 грн. Окрім того боржник повідомив про неможливість виплати згідно рішення сум у зв'язку з відсутністю фінансування на даний вид виплат.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано УПСЗН виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених ЗУ «Про державний бюджет» на момент проведення виплати з урахуванням виплачених сум.
Аналіз резолютивної частини постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави колегії суддів зробити висновок про те, що позовні вимогами про зобов'язання відповідача вчинити дії про виплату спірних сум є нічим іншим як обраним позивачем видом захисту порушених прав.
Даючи оцінку заяві ОСОБА_2 представника ОСОБА_3, колегія суддів приходить до переконання, що останній просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а фактично резолютивну частину судового рішення, прийнятого по суті позовних вимог та вирішити позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час постановлення рішення у справі.
Слід зауважити, що в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, ст.223 КАС України).
Згідно вимог ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов відповідного фінансування, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.
Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, яка є видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, змінивши постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, підтверджених судом, однак дане твердження не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Вищий адміністративний суд у справі №К/800/598/14 за касаційною скаргою територіального управління Пенсійного Фонду України на рішення судів щодо вирішення питання про зміну способу виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити спірні суми на їх стягнення в Ухвалі від 12.02.2014р. зазначив, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Окрім того колегія суддів зауважує, що 11.02.2014р. Інформаційним листом №173/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві відкликано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013р. №846/12/13-13, яким надавалось судам роз'яснення щодо зміни способу виконання судових рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, та які не належать до зазначених у ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» видів рішень.
Відповідно до ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції обставини у справі встановлено повно та правильно, але не правильно застосовано норми процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, що є наслідком скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задовольнити.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2014 року про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №345/647/13-а скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 про зміну способу виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді В.Я. Макарик
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 23.09.2014р.