Справа: № 2а-12557/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови № 235 від 04 вересня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною і скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 235 від 04 вересня 2012 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»в частині 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 21 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" законодавства про захист прав споживачів.
За результатами перевірки відповідачем складено Акти перевірки від 17 липня 2012 року № 000284 та від 23 липня 2012 № 000330.
Актом перевірки від 17 липня 2012 року № 000284 встановлено відсутність у позивача документів, що підтверджують якість та безпеку парфумерно-косметичної продукції, а також відсутність доступної, достовірної та своєчасної інформації про основні споживчі властивості продукції у вигляді висновків санітарно-епідеміологічної експертизи.
Крім того, актом перевірки від 23 липня 2012 року № 000330 встановлено відсутність у позивача доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо дати виготовлення продукції, відомостей про умови зберігання, правила та умови ефективного та безпечного використання продукції на державній мові. Також, встановлено, що у реалізацію допущено товар, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 5010:2008) за маркуванням через відсутність зазначення об'єму етилового спирту. Відсутність декларацій про відповідність щодо вимог технічного регламенту миючих засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 717.
На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято постанову № 235 від 04 вересня 2012 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 7 105,90 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Статтею 6 вищевказаного Закону передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про продукцію, яка має надаватися згідно із законодавством про мови, повинна містити: дату виготовлення; відомості про умови зберігання; правила та умови ефективного і безпечного використання продукції.
В силу п.6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2007 року за № 1257/14524, непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) позивач зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
В силу п.п. 4, 5, 23 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 717, вимоги цього Технічного регламенту поширюються на: мийні засоби, призначені для прання або очищення та введені в обіг на території України для використання споживачем; допоміжні мийні засоби, призначені для замочування, полоскання або вибілювання виробів з тканин; пом'якшувачі тканини, що використовуються у процесах, які доповнюють прання; засоби для очищення матеріалів, виробів, механізмів, механічних пристроїв, транспортних засобів та допоміжного обладнання, інструментарію, апаратури тощо, призначені для використання у побутовій сфері; інші препарати, призначені для використання під час прання та очищення.
Так, основними вимогами до мийного засобу, використання якого може завдати шкоди навколишньому природному середовищу та здоров'ю споживача, є здатність до первинного і повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до його складу; його обов'язкове маркування.
Вищевказаним Технічним регламентом встановлено вимоги щодо здатності до повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до складу мийного засобу. За результатами проведення оцінки відповідності виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність мийного засобу вимогам Технічного регламенту за формою згідно з додатком та наносить в установленому порядку національний знак відповідності.
Враховуючи те, що Законом України «Про захист прав споживачів» визначено обов'язок продавця (виробника, виконавця) на вимогу споживача надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, у т.ч. безпечність, а парфумерно-косметичні вироби підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, продавець зобов'язаний на вимогу покупця надати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки не містить зауважень або заперечень щодо порядку проведення перевірки з боку представника позивача, у присутності якого проводилася перевірка.
Судом встановлено, що висновки санітарно-епідеміологічної експертизи були надані позивачем до Інспекції вже після проведення перевірки, а саме: 24 липня 2012 року.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також, Інспекцією правомірно застосовано до позивача штраф за відсутність інформації відносно дати виготовлення продукції, відомостей про умови зберігання, правила та умови ефективного та безпечного використання продукції на підставі п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, п.п. 5.1.2 п.5.1 розділу 5 ДСТУ 5010:2008 «Продукція парфумерно-косметична. Пакування, маркування, транспортування і зберігання» передбачено вимоги до маркування, та визначено, що на кожній одиниці спожиткової тари з парфумерно-косметичним виробом зазначають інформацію відносно об'ємної частки етилового спиту, % об. (для спиртовмісної продукції).
З огляду на те, що Інспекцією встановлено факт реалізації парфумерно-косметичної продукції через відсутність зазначення об'єму етилового спирту, % об, у маркуванні, в той час, коли ДСТУ 5010:2008 встановлено вимоги щодо зазначення такої інформації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність застосування до позивача штрафу на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з цим, у зв'язку з відсутністю декларації про відповідність мийних засобів, колегія суддів вважає, що позивач повинен нести відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до п.7 ч.1 ст. 23 даного Закону, а саме: за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови в частині застосування штрафу у розмірі 20 % (50 % - 30%) відносно продукції, щодо якої Інспекцією застосовано санкції на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в цій частині підлягає застосуванню п.7 ч.1 ст. 23 даного Закону у сумі 1 698,21 грн.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна".
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.