11 вересня 2014 року Справа № 80403/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С.,Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,
та за участі осіб:
від позивача 1 - Авдєєнко В.В.,
від відповідача - Янюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» (далі ТзОВ «Авто-МАЗ») в червні 2011 року звернулось в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Тернопільська ОДПІ) та просило скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 07.04.2011 року № 0000422304, № 0000412304, № 0000412122200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками відповідача було проведено перевірку позивача та 22.03.2011 року складено акт № 1124/23-04/14053514 на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Актом встановлено, що позивач не включив до складу валового доходу суму фінансової допомоги отриманої від фізичної особи ОСОБА_3 на загальну суму 1465000 грн., встановлено завищення валових витрат за другий квартал 2010 року на суму 113509 та за третій квартал 2010 року на суму 4086 грн., встановлено з 01.07.2009 року по 30.10.2010 року завищення податкового кредиту на загальну суму 110202 грн. Відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, що зумовило прийняття неправомірних актів ненормативного характеру.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року в задоволенні позову було відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що в судовому засіданні позивач не довів під ставності своїх позовних вимог, його вимоги не ґрунтуються на увимогах чинного законодавства, а відтак оскаржувані подакові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 07.04.2011 року № 0000422304, № 0000412304, № 0000412122200 прийняті податковим органом обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З вищевказаною постановою не погодився апелянт ТзОВ «Авто-МАЗ», який звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року та винести нову постанову, якою повністю задовільнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт посилається на те, що з аналізу умов договору від 24ю09.2009 року про переведення боргу ТзОВ «Авто-МАЗ» перед ФОП ОСОБА_4 на ОСОБА_3 не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, оскільки вона не підпадає під п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки ОСОБА_5 за вказаним договором не передавав ТзОВ «Авто-МАЗ» будь-яких коштів у користування. Посилається на те, що позивачем було правомірно відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту в тому періоді, коли належним чином оформлені податкові накладні були одержані позивачем від своїх контрагентів, Також посилається на те, що ТзОВ «Перегон сервіс» на підставі договору надавало послуги по перегону автомобілів які були придбані позивачем в Республіці Блорусь, тобто ці автомобілі не перевозились ні автомобільним ні залізничним ні іншим видом транспорту, тобто зміст послуги полягав у здійсненні управління відповідними автомобілями працівниками ТзОВ «Перегон сервіс» з метою іх переїзду в Україну, що не є фрахтом.
В судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просять апеляційну скаргу задовільнити і скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року та винести нову постанову, якою повністю задовільнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просить в її задоволенні відмовити та залишити без змін оскаржувану постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року .
Колегія суддів, заслухавши учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи Тернопільською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань податкового валютного та іншого законодавства ТзОВ «Авто-МАЗ» за період 01.07.2009 рокут по 30.09.2010 року за результатами якої було складено Акт № 1124/23-04/14053514 від 22.03.2011 року.
Перевіркою було встановлено, порушення вимог п.4.6.1 ст.4 пп.5.2.1,п.5.2, ст.5, пп.5.3.9,п.5.3, ст.5, пп. 11.2.1, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2009 року на суму 523,00 грн., за третій квартал 2010 року на суму 157886 грн., та завищення за перший квартал 2010 року 152706 грн, за 1 півріччя 2010 року 210037 грн,; пп.7.2.3, п.7.2,, пп.7.4.1,пп.7.4.5 п.7.4,пп.7.5.1 п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, підприємством завищено суму податкового кредиту на суму 110447 грн., в тому числі у грудні 2009 року на суму 36340 грн.,, у лютому 2010 року 2784 грн., у березні 2010 року 4140 грн., у квітні 2010 року 67183 грн.,; п.1.15, ст.1, п.7.1, ст.7, пп.»а» 19.2, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України в сумі 1148,13 грн.
На підставі вищевказаного Акта перевірки Тернопільська ОДПІ винесла наступні податкові повідомлення-рцішення.
№ 0000122200 від 07.04.2011 року про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1435!: грн.. в тому числі 1148,13 грн.за основним платежем та 287,03 грн. штрафних фінансових санкцій.
№ 0000422304 від 07.04.2011 року про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в суиі 137752,50 грн. в тому числі 110202 грн. за основним платежем та 27550,50 грн. штрафних фінансових санкцій.
№ 0000412304 від 07.04.2011 року про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 458792,50 грн. в тому числі 367034 грн. за основним платежем та 91758,50 грн. за штрафними фінансовими санкціями.
Рішенням ДПА в Тернопільській області № 9120/10/25-007/247 вцід 09.06.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000412304 було скасовано в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3859 грн. за основним платежем та 964,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з постанови суду, судом першої інстанції встановлено, що в порушення вимог п.4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не було включено до складу валового доходу 1465700 грн. фінансової допомоги у зв'язку з укладенням 29.04.2009 року договору переведення боргу ТзОВ «Авто-МАЗ» перед ФОП ОСОБА_4 на ОСОБА_3 Цей борг після його оплати ОСОБА_3 останній має право вимагати оплати позивачем.
Колегія суддів погоджується з правовою позицією апелянта, що згідно договору ОСОБА_3 внаслідок виконання боргових зобов'язань позивача перед ОСОБА_4 став новим кредитором позивача, внаслідок зміни кредитора у зобов'язанні згідно вимог ст.512 ЦК України.
Згідно з п.1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це сума коштів передана платнику податку згідно з договорамо дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій та субсидій), або без укладення таких угод, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора, , сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення повернення такої основної суми, за винятком кредитів наданих під безпроцентні облігації та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) сум, сума процентів , умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
У відповідності до п.1.22.2 цього ж Закону поворотна фінансова допомоге - цке сума коштів передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Аналізуючи договір від 24.09.2009 року колегія суддів приходить до переконання, що сума переведення боргу ТзОВ «Авто-МАЗ» перед ФОП ОСОБА_4 не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою, оскільки не підпадає під жодну із підстав п.1.22.1 ст.1 вищевказаного Закону, та не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, оскільки ОСОБА_5 за вищевказаним договором не передавав ТзОВ «Авто-МАЗ» будь-яких коштів у користування.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що приналежність операцій з переведення боргу згідно договору від 24.09.2011 року відносяться до фінансової допомоги ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Авто-МАЗ».
Відповідач вважає, що завищення податкового кредиту у відповідні періоди полягало в тому, що до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані у періодах відмінних від звітного, а саме; податкова накладна № 266 від 25.07.2008 року ТзОВ «Укравтокомплект»; податкова накладна № 1436 від 13.10.2008 року ТзОВ «Меліос-Центр»; податкова накладна № 357/А від 10.07.2008 року ТзОВ «ТД-КАМАЗ»; податкова накладна № 1777/614000 від 31.12.2009 року ВАТ «Укртелеком»; податкова накладна № 123 від 30.12.2009 року ТзОВ «Ей сі Онлайн»; податкові накладні № 3895 від 16.12.2009 року та № 3770 від 08.12.2009 року ПП «АІС-Столиця»
Згідно п.7.5.1 Закону України «Про додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів 9робат,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунку з використанням кредминих дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,послуг).
Таким чином право платника податку на включення сум податку до складу податкового кредиту виникає лише в тому періоді, коли платник податку фактично одержує належним чином оформлену податкову накладну. Отже на думку колегії суддів позивачем було правомірно віднесено відповідні суми податку на додану варт ість до податкового кредиту в тому періоді, коли належним чином оформлені податкові накладні були одержані позивачем від своїх контрагентів.
Колегія суддів на підставі вищенаведеного вважає, що позовані вимоги позивача в цій частині також є підставними, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.
Як вбачається з мотивувальної частинм оскаржуваної постанови, судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Перегон-Сервіс» мали місце правовідносини фрахту на підставі укладеного договору в зв'язку з чим позивач протиправно не нарахував та не сплатив до бюджету податок на доходи нерезидентів згідно ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Перегон-Сервіс» надало позивачу послуги по перегону автомобілів, які були придбані позивачем в Республіці Білорусь і ці автомобілі не перевозились ні автомобільним, ні залізничним, нім орським чи повітряним транспортом, тому їх перегон не можна вважати фрахтом з чим погоджується колегія суддів та вважає підставними позовні вимоги позивача в цій частині поскільки такі послуги не є фрахтом в розумінні п.1.35.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» то вони не повинні оподатковуватись в порядку п.13.5 ст. 13 вищевказаного Закону.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суб'єкт владних повноважень Тернопільська ОДПІ в судовому засіданні належним чином не довела правомірність прийнятих рішень на підставі повторно проведеної перевірки за один і той самий період, а відтак прийняті та оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування.
Колегія суддів вважає, що в зв'язку з наведеним постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000422304, № 0000412304, № 0000122200 від 07.04.2011 року в частині, що є чинною.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі № 12а-1970/1830/11 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000422304, № 0000412304, № 0000122200 від 07.04.2011 року в частині, що є чинною.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С.Затолочний
суддя З.М.Матковська
повний текст постанови виготовлений 16.09.2014 року