Справа: № 2а-10288/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дера" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дера" до Київської регіональної митниці, третя особа: Державна казначейська служба України у м. Києві про скасування рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дера" звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці, третя особа: Державна казначейська служба України у м. Києві про скасування рішення про визнання митної вартості товарів № 100200000/2012/510442/2 від 28 березня 2012 року, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100200000/2012/532703 від 02 квітня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дера" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Дера» (Україна) та фірмою Дера Фуд Текнолоджи Н.В. (Бельгія) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/11 від 08 грудня 2010 року.
Згідно вантажної митної декларації №100200000/2012/532484 від 28 березня 2012 року, позивач пред'явив Київській регіональній митниці до митного оформлення товар: «харчові продукти на основі борошна: - арт.579202 «DERABAT DRY F 115», що використовується як суміш для попередньої обсипки напівфабрикатів (борошно пшеничне текстуроване, загущувач (Е415) (ксантанова камідь)», країна виробництва: ВЕ, торгівельна марка: DERA митної вартості, визначеної за ціною договору щодо товарів на рівні 0,8233 Євро/кг.
Митна вартість вищевказаного товару була задекларована позивачем відповідно до ст. 267 Митного кодексу України.
На підтвердження митної вартості товару, декларантом надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 08 грудня 2010 року №1/11; додаткову угоду від 20 грудня 2011 року №1 до контракту від 08 грудня 2010 року №1/11; додаток від 22 березня 2012 року №50 до контракту від 08 грудня 2010 року №1/11; рахунок-фактуру від 22 березня 2012 року №131140; CMR від 22 березня 2012 року №81808692; договір транспортного експедирування від 20 травня 2010 року №UAC170; довідку про транспортні витрати від 28 березня 2012 року б/н; експортну митну декларацію країни-відправлення від 22 березня 2012 року №12ВЕЕ0000011199322.
Митним органом було запропоновано позивачу надати наступні додаткові документи: прайс-лист фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних (аналогічних) товарів на території України; калькуляцію виробництва товару; інформацію щодо вартості сировини.
У зв'язку з ненаданням позивачем всіх необхідних документів, рішенням Київської регіональної митниці №100200000/2012/510442/2 від 28 березня 2012 року позивачу визначено митну вартість товару за резервним методом в розмірі 1,87 Євро/кг.
На підставі даного рішення, 30 березня 2012 року митний орган відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, оформивши відповідну картку відмови №100200000/2/15780.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару та з карткою відмови у митному оформленні товару, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
В силу ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до ст.268 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного Кодексу (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які експортуються в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи від ТОВ «Дера» та наявну у митниці на момент здійснення митного оформлення товарів інформацію, Київською регіональною митницею було прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за методом 6, згідно зі ст.273 Митного кодексу України (резервний метод).
Так, при застосуванні резервного методу, обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару.
Не погоджуючись із прийняттям митним органом рішенням, у відповідності до Наказу Держмитслужби України від 17 березня 2008 року №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач провів митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання.
Пунктом 13 Наказу №230 передбачено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість перевірки. Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Згідно п. 14 Наказу №230, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, митним органом було запропоновано позивачу, в рамках виконання пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, надати наступні додаткові документи: прайс-лист фірми-виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних (аналогічних) товарів на території України; калькуляцію виробництва товару; інформацію щодо вартості сировини.
Листом від 14 червня 2012 року ТОВ «Дера» було надано додаткові документи митному органу, зокрема: копію експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 31 березня 2012 року №1098; копію листа відправника від 12 червня 2012 року про рівень експертної ціни для України на заявлений продукт, завірений ТПП (Бельгія); копію відвантажувальних та фінансових документів з цінами реалізації на території України.
Разом з тим, позивачем не надано прайс-листи фірми-виробника та інформацію про вартість сировини на ринку виробника.
З огляду на те, що декларантом не надано всіх додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів, відділом контролю митної вартості, на підставі наявних у нього відомостей, було здійснено митну оцінку із застосуванням положень ст. 273 Митного кодексу України за методом 6 (резервний метод).
Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість у порушення умов п.2 ч.4 ст.267 Митного кодексу України, а тому колегія суддів вважає, що митним органом було правомірно відмовлено у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною угоди.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Київською регіональною митницею правомірно прийнято рішення №100200000/2012/510442/2 від 28 березня 2012 року про визначення митної вартості товару та оформлено картку відмови №100200000/2/15780 від 30 березня 2012 року.
Оскільки під час перевірки правильності визначення митної вартості товару у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийняття заявленої декларантом ціни товару, а нормами Митного кодексу України унеможливлено застосування щодо ввезеного позивачем обладнання першого методу визначення митної вартості (ст.267), відповідачем доведено неможливість застосування третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дера".
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дера" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.