Справа: № 2а-6402/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправвним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002682203 від 27 квітня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Нафтога-Альянс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Ріоніт» за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.
За наслідками перевірки відповідачем складено Акт № 119/22-3/34881820 від 05 квітня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.п. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за серпень місяць 2011 року у сумі 200 001,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень місяць 2011 року у сумі 200 001,00 грн.
На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002682203 від 27 квітня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200 001,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 14.1.181 п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.
В силу п. 198.2 ст. 192 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною
При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1. Декларації з ПДВ на суму взаємовідносин з ТОВ «Ріоніт», а саме: завищення податкового кредиту у сумі 200 001,00 грн. за серпень місяць 2011 року та відповідно завищення від'ємного значення ПДВ за серпень місяць 2011 року на суму 200 001, 00 грн.
Судом встановлено, що між ТОВ «Ріоніт» (постачальник) та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» (покупець) укладено договір № 8/2-ПГ від 25 серпня 2011 року купівлі-продажу природного газу. Обсяг поставки - 55 тис.куб.м. Період поставки - вересень місяць 2011 року. Вартість обсягу за договором 197 901 грн. (ПДВ - 32 983,50 грн.).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що умови оплати - 100% передоплата. Умови поставки - на пунктах прийому-передачу газу в ГТС (газотранспортну систему України). Передача газу оформляється актами.
Згідно Акту від 30 вересня 2011 року, після проведення передоплати позивачу передано зазначений вище обсяг газу.
Також, між ТОВ «Ріоніт» (постачальник) та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» (покупець) укладено договір № 9/2-ПГ від 26 серпня 2011 року купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого передбачено поставку газу у вересні місяці 2011 року обсягом 278,502 тис.м.куб. на загальну суму 1 002 105 грн. (ПДВ - 167017 грн.).
Відповідно до умов додаткової угоди від 27 серпня 2011 року, передбачено додаткову поставку у вересні місяці 2011 року 166,498 тис.м.куб. природного газу вартістю 600 758,93 грн. (ПДВ - 100126,49 грн.). та вартістю 1 002 105 грн. (ПДВ - 167017 грн.).
Умови оплати, поставки та оформлення поставки - аналогічні попередньому договору
Оскільки відбувалась додаткова передача газу, сторонами оформлено два Акти від 30 вересня 2011 року на зазначені обсяги.
Так, загалом зазначеними договорами передбачено поставку 500 тис.куб.м. вартістю 1 800 764,93 грн. з ПДВ.
З огляду на те, що ліцензуванню підлягають операції з постачання газу безпосередньо кінцевому споживачу, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що в даному випадку поставка газу з боку ТОВ «Ріоніт» не потребує отримання ліцензії на постачання природного газу, оскільки за даними операціями позивач не є кінцевим споживачем.
При цьому, сторони вищевказаних договорів є, відповідно, оптовим продавцем та оптовим покупцем.
Крім того, факт передачі зазначених обсягів газу підтверджується повідомленням Об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз» від 19 квітня 2012 року № 64-370/7, в якому вказано, що відповідно до звітів постачальників, у вересні місяці 2011 року ТОВ «Ріоніт» було передано 500 тис.куб.м. газу для ТОВ «Нафтогаз-Альянс», що підтверджується завіреними копіями відповідних актів прийому-передачі газу.
Слід зазначити, що ДК «Укртрансгаз» є газотранспортним підприємством та згідно п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729, з урахуванням Порядку доступу до газотранспортної системи України, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року № 79, в тому числі, виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу.
На підтвердження здійснення попередньої оплати, до матеріалів справи надано банківські виписки, згідно з якими, 26 серпня 2011 року позивачем на користь ТОВ «Ріоніт» сплачено 700 002 грн. (за природний газ у вересні 2011 року (ПДВ - 116667 грн.).
Так, у зв'язку з проведенням попередньої оплати позивачу видано податкові накладні від 26 серпня 2011 року № 50 на суму 197901 грн. (ПДВ - 32983,50 грн.) щодо попередньої оплати обсягу газу 55 тис.куб.м., № 33 на суму 502101 грн. (ПДВ - 83683,50 грн.) щодо попередньої оплати обсягу газу 139,542271 тис.куб.м.
Також, на підтвердження формування спірної суми податкового кредиту у серпні місяці 2011 року, позивачем надано податкову накладну від 31 серпня 2011 року на суму 500004 грн. (ПДВ - 83334 грн.). щодо обсягу газу 138,959479 тис.куб.м. за договором № 9/2-ПГ від 26 серпня 2011 року.
Матеріали справи свідчать, що в наступному періоді, у вересні місяці 2011 року, позивачем також здійснено попередню оплату за газ, а саме: 08 вересня 2011 року на суму 600 758,93 грн. (ПДВ - 100126,49 грн.), у зв'язку з проведенням якої позивачу видано податкову накладну № 20 від 09 вересня 2011 року на зазначену суму з ПДВ, щодо якої Акт перевірки не містить будь-яких зауважень.
Крім того, контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовується відповідачем в Акті перевірки, а тому видача ним податкових накладних є правомірною.
Стосовно подальшої реалізації придбаного газу та права на його реалізацію споживачам, позивачем надано копію Ліцензії № 331919 із строком дії з 31 травня 2007 року по 30 травня 2012 року, видану Національною комісією регулювання електроенергетики на постачання газу за нерегульованим тарифом, а також договори, додатки та первинні документи щодо реалізації газу у вересні місяці 2011 року: ВАТ «Тростянецький м'ясокомбінат», ЗАТ «Вінницяпобутхім», АКПП «Золота нива», ТОВ «Еталон-Плюс», ТОВ «Транс-реал», ТОВ «Краматорський шифер».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування позивачем у серпні 2011 року податкового кредиту по факту попередньої оплати за газ відповідає вимогам податкового законодавства.
Відповідачем в свою чергу не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" є обґрунтованими та правомірно задоволені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Натомість, Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій.
Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.