Справа: № 367/4936/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Линник В.Я. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року позовну заяву залишено без руху.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення заяви, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України та необхідність залишення позовної заяви без руху, оскільки позовні вимоги є неконкретними та незрозумілими.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про зобов'язання надати довідку про розміри щомісячних виплат пенсії, призначити, нарахувати та виплатити пенсію, провести перерахунок та виплату заборгованості, виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги, в тому числі, про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії.
В силу ч.3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положенням ч.4 ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що викладені в позовній заяві позовні вимоги ОСОБА_3 відповідають вимогам ст. 105 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали помилково дійшов висновку про невідповідність її вимогам ст. 106 КАС України та необхідність залишення позовної заяви без руху, чим порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому позивача права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.