Справа: № 733/569/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Чугуєвська Т.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та скасування постанови начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, -
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.01.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області по справі № 2-а-94/09.
12.07.2013 року ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області було змінено порядок і спосіб виконання судового рішення за вказаним виконавчим листом та стягнуто з УПСЗН Ічнянської РДА 2090,48 грн. на користь заявниці, а не 19113,96 грн., як це вказано в постанові начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області від 13.02.2014 року.
Державним виконавцем управління ДВС ГУЮ в Чернігівський області даний виконавчий лист був повернутий заявниці для звернення до виконання в управління Державної казначейської служби в Ічнянському районі Чернігівської області, де вона також отримала відмову.
20.01.2014 року заявниця повторно звернулась до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ в Чернігівський області про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-а-94/09.
Однак, 24.01.2014 року головним державним виконавцем управління ДВС ГУЮ в Чернігівський області була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, та такими, що суперечать чинному законодавству, остання звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила суд скасувати постанову про відмову в прийнятті виконавчого документа, та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що виконавче провадження не є завершеним, а отже рішення суду залишається невиконане, а відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження «повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Таким чином, наведений у ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлений ст.. 22 Закону України «Про виконавче провадження» пропущений.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» № 583-7 від 19.09.2013 року виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками, котрі визначені частиною першою ст.. 2 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подаються до органу державної виконавчої служби (роз'яснення міністерства юстиції України № 13871-0-26-13/62 від 20.11.2013).
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою державного виконавця виконавчий лист був повернутий заявниці для звернення до виконання в управління Державної казначейської служби в Ічнянському районі Чернігівської області, що не відповідає нормам чинного законодавства, а отже є підставою для скасування такої Постанови.
Крім того, даний платіж є періодичним щорічним платежем, і тому відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зверталась до відповідача із заявою про повернення виконавчого листа, а в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено «виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа було завершено 10.12.2013 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак колегія суддів наголошує, що дане виконавче провадження не є завершеним, а рішення суду не виконано в повному обсязі, а отже у державного виконавця були відсутні законі підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, що було вірно зазначено судом першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.