04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/7483/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014р.
у справі № 910/7483/13 (суддя Балац С.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА"
про стягнення 423 968,90 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 610 000,00 грн.
16.04.2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" про стягнення 423 968,90 грн. заборгованості (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.08.2013р., т.1. а.с. 183-185).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було поставлено відповідачеві товар та надано послуги з його поставки загальною вартістю 351 223,50 грн., а останнім цей товар і послуги отримано, проте оплачені частково, а саме на суму 54 910,00 грн. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 296 313,50 грн., яку відповідач на вимогу позивача не погасив.
Відповідно до заяви від 08.08.2013р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача додатково 127 655,40 грн. заборгованості за договорами № 47 від 20.11.2006р, та № 50 від 05.05.2008р.
Заява про збільшення позовних вимог обґрунтована тим, що позивач поставив відповідачеві на виконання укладеного між сторонами спору договору від 20.11.2006р. № 47, товар на загальну суму 355 003,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.07.2007р. № РН-Т-0713, а на підставі договору від 05.05.2008р. № 50 поставив відповідачеві товар загальною вартістю 392 652,00 грн., про що свідчить видаткова накладна від 07.08.2008 № РН-Т-0807. Позивач зазначив, що повернув платіжним дорученням від 13.07.2007р. № 37 відповідачеві грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., як помилково перераховані ним платіжним дорученням від 05.07.2007р. № 965 за товар, який поставляється на підставі договору від 20.11.2006р. № 47.
27.05.2013р. в господарський суд міста Києва надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 610 000,00 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що між сторонами спору 20.11.2006 та 05.05.2008 укладено договори № 47 та № 50, за умовами яких позивач (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язався поставити, а відповідач (позивач за зустрічним позовом) прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у названих договорах та у рахунках-фактурах і накладних, які є невід'ємними частинами правочинів.
Позивач за зустрічним позовом на виконання умов договору від 20.11.2006 № 47 здійснив попередню оплату товару на загальну суму 365 000,00 грн., а на виконання договору від 05.05.2008 № 50 перерахував на користь відповідача за зустрічним позовом, в якості попередньої оплати товару, грошові кошти в сумі 245 000,00 грн. Таким чином, загальна сума перерахованих коштів на користь позивача (відповідача за зустрічним позовом), в якості попередньої оплати товару, становить 610 000,00 грн.
Однак, відповідач за зустрічним позовом в порушення умов договорів оплачений товар у строк встановлений договорами не поставив у зв'язку з чим, позивач за первісним позовом просить суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти в сумі 610 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2013р. прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. призначено почеркознавчу та технічно-документальну експертизу у справі № 910/7483/13, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення експертизи було поставлено наступні питання:
а) Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видатковій накладній від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видатковій накладній від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видатковій накладній від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видатковій накладній від 25.11.2009 № РН-Т-1125, а саме у графі ,,отримав (ла)", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
б) Чи виконано підпис від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у видатковій накладній від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видатковій накладній від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видатковій накладній від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видатковій накладній від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видатковій накладній від 25.11.2009 № РН-Т-1125, а саме у графі "відвантажив(ла)", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
в) Чи нанесено відтиск печатки у видатковій накладній від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видатковій накладній від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видатковій накладній від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видатковій накладній від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видатковій накладній від 25.11.2009 № РН-Т-1125 печаткою приватного підприємства "ЕЛПІС-УКРАЇНА"?
г) Чи виготовлений підпис від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у той час, яким датовані видаткова накладна від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видаткова накладна від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видаткова накладна від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видаткова накладна від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видаткова накладна від 25.11.2009 № РН-Т-1125?
ґ) Чи виготовлений підпис від імені ОСОБА_3 у той час, яким датовані видаткова накладна від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видаткова накладна від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видаткова накладна від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видаткова накладна від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видаткова накладна від 25.11.2009 № РН-Т-1125?
д) Чи нанесений відтиск печатки приватного підприємства ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" у той час, яким датовані видаткова накладна від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видаткова накладна від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видаткова накладна від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видаткова накладна від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видаткова накладна від 25.11.2009 № РН-Т-1125?
е) Чи були виконані підписи від імені ОСОБА_3 та від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та нанесений відтиск печатки приватного підприємства ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" набагато пізніше (нещодавно) ніж датовані видаткова накладна від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видаткова накладна від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видаткова накладна від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видаткова накладна від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видаткова накладна від 25.11.2009 № РН-Т-1125?
є) У який період часу були виконані підписи від імені ОСОБА_3 та від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та нанесений відтиск печатки приватного підприємства ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" у видатковій накладній від 13.07.2007 № РН-Т-0713, видатковій накладній від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видатковій накладній від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видатковій накладній від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видатковій накладній від 25.11.2009 № РН-Т-1125?
Вказаною ухвалою було зобов'язано сторін надати оригінали: видаткової накладної від 13.07.2007 № РН-Т-0713 та видаткової накладної від 07.08.2008 № РН-Т-0807, видаткової накладної від 15.08.2009 № РН-Т-0815, видаткової накладної від 06.10.2009 № РН-Т-1006, видаткової накладної від 25.11.2009 № РН-Т-1125.
Оригінали зазначених документів за клопотанням експертів КНДІСЕ неодноразово витребовувалися судом відповідними ухвалами, проте, ці документи надано не було, з тих підстав, що, як вказує позивач за первісним позовом, вони були ним загублені, в підтвердження чого надав довідку, видану Солом'янським РУГУ МВС у місті Києві.
В зв'язку з ненаданням витребуваних експертами матеріалів КНДІСЕ на адресу суду направлено повідомлення про неможливість надання висновку судово - почеркознавчої експертизи та судово - технічної експертизи документів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2014р. в задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічними позовами відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про те, що строк позовної давності як за первісним так і за зустрічним позовом сплив, про застосування строку позовної давності заявлено сторонами спору та на підставі цього відмовив в задоволенні як первісного так і зустрічного позову.
Не погодившись із зазначеним рішенням позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. у справі № 910/7483/13 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову просить залишити рішення суду без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що факт поставки за видатковими накладними № РН-Т-0815 від 15.08.2009р., № РН-Т-1006 від 06.10.2009р, № РН-Т-1125 від 25.11.2009р. в розмірі 296 313,50 грн., за видатковими накладними № РН-Т-0713 від 13.07.2007р, № РН-Т-0807 від 07.08.2008р. в розмірі 127 655,40 грн. судом встановлено. Також скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги поважність причин пропуску строку позовної давності про стягнення боргу за видатковими накладними № РН-Т-0815 від 15.08.2009р., № РН-Т-1006 від 06.10.2009р., № РН-Т-1125 від 25.11.2009р. в розмірі 296 313,50 грн., встановлену Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 5011-41/4513-2012.
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач за первісним позовом також подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. у справі № 910/7483/13 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції невірно застосував положення ЦК України щодо перебігу строку позовної давності та не врахував, що сторони погодили в договорах купівлі - продажу № 47 від 20.11.2006р. та № 50 від 05.05.2008р. термін позовної давності за договором № 47 - до 31.12.2014р., за договором № 50 - до 20.11.2015р.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р. у справі № 910/7483/13 апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено розгляд скарг у справі на 22.07.2014р.
21.07.2014р. на адресу суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме, копії акту звіряння розрахунків між сторонами спору від 25.06.2010р. та копії листа фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 21.06.2010р.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З огляду на приписи ст. 101 ГПК України вказані докази не можуть бути прийняті судом першої інстанції, оскільки позивач за зустрічним позовом не обґрунтував неможливість їх подання в суд першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Крім того, про наявність зазначених акта звіряння та листа заперечував особисто позивач - ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Проте, представники відповідача за первісним позовом зазначили також про відсутність у відповідача оригіналів цих документів, пославшись на їх викрадення (довідка від 04.09.2014р., т.3, а.с 40). За таких обставин, без надання оригіналів, зазначені копії документів не можуть бути прийняті судом у якості належних і допустимих доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. розгляд апеляційних скарг у справі № 910/7483/13 відкладено на 09.09.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України. Вказаною ухвалою зобов'язано позивача за первісним позовом надати у наступне судове засідання для огляду суду: оригінал видаткової накладної № РН-Т-0815 від 15.08.2009р.; оригінал видаткової накладної № РН-Т-1006 від 06.10.2009р.; оригінал видаткової накладної № РН-Т-1125 від 25.11.2009р. Зобов'язано відповідача за первісним позовом надати у наступне судове засідання для огляду суду: оригінал договору купівлі-продажу № 50 від 05.05.2008р.; оригінал договору поставки № 47 від 20.11.2006р.
Вимоги вказаної ухвали сторонами не виконано, на адресу суду надійшло пояснення позивача за первісним позовом про те, що витребувані документи втрачені, підтвердженням чому є довідка Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 08.12.2013р. Одночасно позивач за первісним позовом зазначає про те, що оригінали витребуваних судом накладних оглядались в межах розгляду іншої справи, про що зазначено в постанові суду.
Позивач за зустрічним позовом надав пояснення, відповідно до яких зазначає, що не може надати оригінали витребуваних судом договорів з тих підстав, що відповідно до довідки Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.09.2014р. оригінали договорів були викрадені.
В судовому засіданні 09.09.2014р. оголошено перерву до 23.09.2014р.
В судовому засіданні 23.09.2014р. представником позивача за первісним позовом заявлено клопотання про надання суду пояснень ОСОБА_3, яка працювала на посаді директора ПП ,,ЕЛПІС УКРАЇНА" на час виникнення спірних правовідносин та може надати пояснення по суті спору.
Представники позивача за зустрічним позовом заперечили проти даного клопотання.
Колегія суддів, заслухавши думку сторін, дійшла висновку про відхилення даного клопотання, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 30 ГПК України.
В судовому засіданні 23.09.2014р. представник позивача за первісним позовом підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, представники відповідача за первісним позовом підтримали доводи своєї апеляційної скарги, заперечивши проти доводів апеляційної скарги позивача за первісним позовом.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Між сторонами було досягнуто домовленість на доставку та поставку продукції.
В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Обставина, яка пов'язана із поставкою та наданням позивачем за первісним позовом та отримання відповідачем за первісним позовом товару і послуг свідчить про укладення сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є змішаним, оскільки має ознаки: як договору поставки так і договору про надання послуг, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями главами 54 і 63 Цивільного кодексу України. В силу статей 655, 901 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки та надання послуг є предмет (товар, вид послуги) та ціна, які узгоджені сторонами спору у видаткових накладних від 15.08.2009 № РН-Т-0815, від 06.10.2009 № РН-Т-1006 і від 25.11.2009 № РН-Т-1125.
За приписом частини 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач за первісним позовом) поставлено Приватному підприємству ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА", (далі - відповідач за первісним позовом) товар та надані послуги з поставки загальною вартістю 296 313,50 грн., про що свідчать видаткові накладні: від 15.08.2009р. № РН-Т-0815 на суму 129 750,00 грн.; від 06.10.2009р. № РН-Т-1006 на суму 139 870,00 грн. та від 25.11.2009р. № РН-Т-1125 на суму 81 603,50 грн.
В матеріалах справи містяться копії вказаних видаткових накладних, на вимогу суду, оригінали таких накладних позивачем не надані, з мотивуванням втрати вказаних документів, підтвердженням чому є довідка Солом'янського ГУ ГУ МВС України в м. Києві від 08.12.2013р.
Однак, як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі № 5011-41/4513-2012 за позовом Приватного підприємства ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 97 260,00 грн., в процесі перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення, скаржником - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 надано видаткові накладні № РН-Т-0815 від 15.08.2009р., № РН-Т-1006 від 06.10.2009р. та № РН-Т-1125 від 25.11.2009р. Оригінали зазначених видаткових накладних, а також оригінали рахунків-фактур оглянуто апеляційним господарським судом в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції у вказаній постанові зазначив, що платіжними дорученнями: № 738, № 836 та № 911 на загальну суму 54 910 грн., здійснено часткову оплату виставлених позивачем рахунків-фактур № Т-0815, № Т-1006 та № Т-1125 згідно яких було поставлено продукцію, що підтверджується видатковими накладними № РН-Т-0815, № РН-Т-1006 та № РН-Т-1125 відповідно.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі № 5011-41/4513-2012 під час розгляду іншого спору між тими ж самими особами встановлено обставини поставки ФОП ОСОБА_2 за видатковими накладними від 15.08.2009р. № РН-Т-0815 на суму 129 750,00 грн; від 06.10.2009р. № РН-Т-1006 на суму 139 870,00 грн та від 25.11.2009р. № РН-Т-1125 на суму 81 603,50 грн., та обставини сплати за вказаними накладними частково, а саме, в сумі 54 910 грн., що не потребує доказування у даній справі з огляду на положення ст. 35 ГПК України.
Таким чином, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача 296 313,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до приписів частин 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи зі спору, який виник за первісним позовом, та правил, встановлених ч. 1 ст. 692 ЦК України, у позивача за первісним позовом право вимоги до відповідача за первісним позовом щодо виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними від 15.08.2009 № РН-Т-0815, від 06.10.2009 № РН-Т-1006 та від 25.11.2009 № РН-Т-1125 (початок перебігу позовної давності) виникло 15 серпня, 06 жовтня та 25 листопада 2009р. відповідно, оскільки за приписом вказаної норми права покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тобто, трирічний строк позовної давності за вказаними вище первинними бухгалтерськими документами сплив 16 серпня, 07 жовтня та 26 листопада 2012р. відповідно.
Як вбачається з первісної позовної заяви, позивач звернувся до суду 16.04.2013р., тобто після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що причини пропуску позовної давності, про які зазначає позивач за первісним позовом не є поважними.
Обгрунтовуючи причини пропуску строку позовної давності, позивач за первісним позовом зазначає про те, що під час розгляду справи № 5011-41/4513-2012 Київським апеляційним господарським судом визнано поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги з тих же підстав, що зазначені у клопотанні про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності у даній справі.
Колегія суддів вважає помилковим це твердження позивача за первісним позовом з огляду на таке.
Як вбачається з ухвали про прийняття апеляційної скарги у справі № 5011-41/4513-2012 до свого провадження, колегія суддів відновила фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2012р. Позивач за первісним позовом помилково ототожнює поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з поновленням строку позовної давності, оскільки вказані строки є відмінними за своєю природою та регулюються різними правовими нормами.
Також, судом встановлено та підтверджується поясненнями представників обох сторін, що між сторонами існували відносини за договорами поставки від 20.11.2006 № 47 та від 05.05.2008 № 50, за якими фізична особа-підприємець ОСОБА_2 виступає як продавець, а Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" - покупець.
Як вбачається з пояснень відповідача за зустрічним позовом, та наданої ним копії договору № 47 купівлі - продажу від 20.11.2006р., засвідчену в державній інспекції з карантину рослин по Житомирській області, вказаний договір суттєво різниться від договору № 47 поставки від 20.11.2006р., яку надано позивачем за зустрічним позовом. Так само позивач за первісним позовом заперечував щодо змісту договору № 50, зазначаючи, що зміст договору, який укладався між сторонами та договору, наданого позивачем за зустрічним позовом суттєво відрізняються, та вказав, що не може надати даних договорів, оскільки вони в нього відсутні.
Крім того, відповідач за зустрічним позовом на запитання суду надала пояснення, що копії договорів № 47 та № 50 посвідчувались з копій, які були наявні на підприємстві, оригінали цих договорів відсутні.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції, а також апеляційним судом неодноразово витребувались у позивача за зустрічним позовом оригінал договору купівлі-продажу № 50 від 05.05.2008р.; оригінал договору поставки № 47 від 20.11.2006р., які є підставою для звернення до суду за зустрічним позовом та за первісним позовом в частині стягнення 127 655,40 грн.
Вимоги вказаної ухвали не виконані, на адресу суду надійшло пояснення позивача за зустрічним позовом, відповідно до якого він зазначає, що не може надати оригінали витребуваних судом договорів з тих підстав, що відповідно до довідки Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.09.2014р. оригінали договорів були викрадені.
Як роз'яснено п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
Пунктом 2.4 вказаної постанови роз'яснено, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.
З огляду на вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не надано допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а тому позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими, документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 127 655,40 грн., вказані вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки мотивовані невиконанням відповідачем за первісним позовом умов вищевказаних договорів, тому в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивач за первісним позовом також не надав допустимих доказів у цій частині позову.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення заборгованості за видатковими накладними від 13.07.2007 № РН-Т-0713 і від 07.08.2008 № РН-Т-0807 зазначаючи про те, що відповідно до умов, встановлених сторонами в п. 3.2 договорів поставки від 20.11.2006 № 47 та від 05.05.2008 № 50, у позивача за первісним позовом право вимоги до відповідача за первісним позовом виконання останнім грошового зобов'язання за видатковою накладною від 13.07.2007 № РН-Т-0713 (початок перебігу позовної давності) виникло з 28 липня 2007р., а за накладною від 07.08.2008 № РН-Т-0807 з 22 серпня 2008р. Суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності за вказаними вимогами сплив за видатковою накладною від 13.07.2007 № РН-Т-0713 - 30 липня 2010р., а за накладною від 07.08.2008 № РН-Т-0807 - 23 серпня 2011р.
В задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції відмовив мотивуючи рішення тим, що відповідно до умов, визначених сторонами в п. 5.4 договорів, у позивача за зустрічним позовом право вимоги до відповідача (початок перебігу позовної давності) виконання ним зобов'язання по поверненню суми попередньої оплати виникло з 27 серпня 2008р., беручи до уваги останнє перерахування грошових коштів відповідачеві за зустрічним позовом за платіжним дорученням від 21.08.2008 № 511. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності, визначений нормами ст. 257 ЦК України за вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" про стягнення суми попередньої оплати товару в розмірі 610 000,00 грн. сплив з 28 серпня 2011р., тоді як позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 27 травня 2013р.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до приписів частин 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в позові саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, проте при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене судом.
Проте, суд першої інстанції, не встановивши порушення права позивача за первісним позовом в частині позовних вимог про стягнення 127 655,40 грн. за договорами № 50 від 05.05.2008р., та № 47 від 20.11.2006р., та порушення права позивача за зустрічним позовом про стягнення суми попередньої оплати товару в розмірі 610 000,00 грн. за договорами № 50 від 05.05.2008р., та № 47 від 20.11.2006р., безпідставно застосував позовну давність та з цих підстав відмовив у позові.
Водночас, колегія суддів вважає, що наведене вище не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом.
Доводи апеляційних скарг є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014р. у справі № 910/7483/13 має бути залишено без змін з врахуванням мотивувальної частини даної постанови.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЕЛПІС-УКРАЇНА" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. у справі № 910/7483/13 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
Повний текст складено та підписано 26.09.2014р.