79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" вересня 2014 р. Справа № 914/1721/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Давид Л.Л.
суддів Данко Л.С.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засіданні Шкребій А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" б/н від 21.07.2014 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3611/14 від 31.07.2014 р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 р.
у справі №914/1721/14 (суддя - Кидисюк Р.А.)
за позовом Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Львів
до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення, м. Львів
про стягнення 30 594,07 грн. заборгованості за Договором банківського строкового вкладу "Стандарт" №3 від 05.02.2014 р.
за участю представників сторін:
від позивача: не з»явились;
від відповідача: Презлята С.З. - представник (довіреність 398/03 від 14.08.14 р.);
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 р. у справі №914/1721/14 задоволено позовні вимоги Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Львів (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення, м. Львів (надалі - Відповідач) про стягнення 30 594,07 грн. заборгованості за Договором банківського строкового вкладу "Стандарт" №3 від 05.02.2014 р. Стягнуто з Відповідача на користь Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" 30 000,00 грн. суми депозиту, 431,50 грн. процентів за депозитом та 162,57 грн. 3% річних.
Рішенням місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.. ст.. 599, 625 ЦК України, згідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином. А також зазначено, що перехід до процедури ліквідації не є фактом припинення юридичної особи. Відповідно механізм виконання зобов»язання різниться від загальних умов, однак не позбавляє іншого контрагента на належне виконання зобов»язання і тому позовні вимоги - визнано обґрунтованими.
Відповідач - ПАТ «Брокбізнесбанк», - погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 21.07.2014 р., в якій посилається на те, що оскаржуване рішення, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- судом не дано, на думку Скаржника, належної оцінки п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки згідно даної норми під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Також вказує, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку дотримання принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов»язання банку за вкладами фізичних осіб гарантованими Фондом.
Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач - Громадська організація "Львівська обласна асоціація інвалідів всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", - у запереченні б/н від 15.08.2014 р. вказує на те, що посилання Відповідача на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог є безпідставним. Норми ст.. ст.. 44-49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, однак ці норми не виключають можливості кредитора банку звернутися до суду за захистом свого порушеного права (в даному випадку щодо повернення депозиту) і вимагати в судовому порядку такого захисту. Натомість за наявності рішення суду (яке підтверджує безспірність вимог кредитора) Позивач може звернутися до ліквідаційної комісії банку з вимогою про включення його до реєстру кредиторів. Також зазначає, що відмова в задоволенні вимог Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості може бути підставою для відмови у задоволенні вимог Позивача як кредитора в межах процедури ліквідації Банку. Відповідно вважає, що таке рішення дозволило б Відповідачу не виконувати передбачені Договором та законом покладені на нього зобов»язання. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" б/н від 21.07.2014 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3611/14 від 31.07.2014 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 р. у справі №914/1721/14 та призначено до розгляду в судове засідання на 18.08.2014 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Данко Л.С. (а.с.62).
Розпорядженням голови суду від 18.08.2014 р. у зв»язку із перебуванням судді Гриців В.М. у відпустці , у склад колегії по розгляду справи №914/1721/14 Господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т. (а.с.76).
Ухвалою суду від 18.08.21014 р. розгляд справи №914/1721/14 відкладено в судове засідання на 22.09.2014 р. , в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Кордюк Г.Т. (а.с.80-81).
19.09.2014 р. в канцелярію суду від представника Позивача поступило клопотання про розгляд справи №914/1721/14 без участі представника за наявними в матеріалах справи документами, зокрема з урахуванням заперечень на апеляційну скаргу. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 22.09.2014 р. з»явився представник Позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в ній.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та запереченням на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, керуючись наступним.
У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
05.02.2014 р. Громадською організацією «Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (Банк) укладено Договір строкового банківського вкладу "Стандарт" № 3 (надалі - Договір) (а.с.10-12), відповідно до п.1.1. якого Вкладник розміщує, а Банк приймає тимчасово грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) (депозит) на умовах та в порядку, встановлених цим Договором.
Згідно з п.1.2. Договору строк розміщення депозиту визначено з 05.02.2014 р. по 11.03.2014 р. або по дату, що визначається згідно п.4.8. цього Договору, у випадку настання обставин, що визначені п.4.8. цього Договору.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що за користування Депозитом Банк сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 15 % річних, якщо інше не передбачене умовами цього Договору.
Згідно з п.п.2.1.-2.3. Договору Відповідач відкрив Позивачу вкладний (депозитний) рахунок №26101102795007, на який перераховано кошти в сумі 30000,00 грн. Факт перерахування коштів засвідчується платіжним дорученням № 14 від 06.02.2014 р. (а.с.13).
У відповідності до п.6.1. Договору Банк зобов'язаний повернути Позивачеві всю суму депозиту в останній день його розміщення шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника №26009000001201 відкритий в ПАТ ЛФ "Укрсоцбанк" МФО 300023.
Відповідно до п.6.2. Договору Банк перераховує нараховані проценти в день повернення Депозиту, в день дострокового повернення Депозиту (частин Депозиту) шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника, зазначений в п.6.1. Договору.
Як вбачається з матеріалів та обставин справи, Відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за Договором не виплатив позивачу суму депозиту та проценти за ним, в зв»язку з чим Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення 30 594,07 грн. заборгованості (а.с.6-9).
Поряд з цим, судовою колегією встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови правління Національного Банку України від 28.02.2014 р. №107 прийнято рішення №9 від 28.02.2014 р. щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у Відповідача. Така запроваджена строком на 3 місяці з 03.03.2014 р. по 02.06.2014 р.
10.06.2014 р. постановою правління Національного Банку України №339 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Відповідача, в зв»язку з чим виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014 р. №45 про початок здійснення процедури ліквідації Відповідача та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію.
Частиною 2 ст. 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Як вірно зазначає місцевий господарський суд, після запровадження у Банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону (Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відтак, спеціальні норми Закону застосовуються тільки щодо вкладників - фізичних осіб.
Однак, як вірно при цьому зазначено місцевим господарським судом, перехід до процедури ліквідації не є фактом припинення юридичної особи. Відтак, механізм виконання зобов'язання різниться від загальних умов. Вказане не означає позбавлення іншого контрагента на належне виконання зобов'язання.
Також судова колегія, зазначає, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не виключають можливості кредитора банку звернутись до суду за захистом свого порушеного права (в даному випадку щодо повернення депозиту) і вимагати в судовому порядку такого захисту. Оскільки ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом статей 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведені положення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення 30 000 грн. депозиту, 431,5 грн. - процентів за депозитом та 162,57 процентів річних за порушення грошового зобов»язання.
У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2014 р. у справі №914/1721/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" б/н від 21.07.2014 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3611/14 від 31.07.2014 р.) - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 914/1721/14 повернути Господарському суду Львівської області.
повний текст постанови підписано 26.09.2014 р.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Кордюк Г.Т.