04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/4707/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Збереження довкілля"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014р.
у справі № 910/4707/14 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Приватного комерційно технічно-транспортного підприємства ,,Магістраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Збереження довкілля"
про стягнення 26 574,00 грн.
Приватне комерційне технічно-транспортне підприємство ,,Магістраль" (далі - ПКТТП ,,Магістраль", позивач) звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Збереження довкілля" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення (споруди) від 11.11.2013р. за № 00001-13 у сумі 44 208,00 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с. 60 - 62).
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2014р. у справі № 910/4707/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди нежилого приміщення №00001-13 від 11.11.2013р. в розмірі 44 208,59 грн. та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
При прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по орендним платежам, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 610 Цивільного кодексу України, суд задовольнив позов повністю.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2014р. у справі № 910/4707/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що розгляд справи без участі відповідача позбавив його процесуального права подати належні докази та здійснити захист своїх прав в суді, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Також відповідач зазначає, що договір оренди нежилого приміщення укладений між сторонами внаслідок обману позивача. Відповідач жодного дня не користувався об'єктом оренди, так як не мав доступу до нього, внаслідок того, що даний об'єкт розташований на чужій земельній ділянці, яку незаконно використовує позивач, та у позивача не було достатніх правових підстав для укладання такого договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Збереження довкілля" на рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2014р. у справі № 910/4707/14 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 09.09.2014р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі № 910/4707/14 відкладено на 23.09.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 23.09.2014р. представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечила проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2013р. між ПКТТП ,,Магістраль" (орендодавець) та ТОВ ,,Збереження довкілля" (орендар) укладено договір № 00001-13 оренди нежилого приміщення (споруди) (а.с. 8-12), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення, що являє собою ангар, що стоїть окремо з підсобними (допоміжними) внутрішніми спорудами, яке розташоване за адресою: 08710, Київська область, Обухівський район, село Підгірці, вул. Васильківська, б.1.
Відповідно до п. 3.2 договору приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.
Зазначене приміщення було передано позивачем та прийнято відповідачем за актом прийому-передачі від 11.11.2013р.
Згідно з п. 4.1 договору він дійсний до 01.01.2015р.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, загалом становить 15 000,00 грн. за місяць у першому кварталі періоду оренди, з індексацією за загальновстановленими індексами інфляції у наступних кварталах. Орендна плата та відшкодування за спожиту електроенергію сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед у період з 1-го та не пізніше 5-го числа кожного місяця.
Згідно з п. 7.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати платежі за оренду приміщення, спожиту електроенергію.
За змістом п. 11.1, п. 11.2 договору сторони дійшли згоди щодо знижки орендної плати на шість місяців, яка діє з дня підписання договору, та закінчується не пізніше ніж в зазначений термін, за який орендар має здійснити монтаж та налагодження виробничого обладнання. Орендна плата на період зазначений п. 11.1 розділу 11 становить 10 000 грн.
Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок зі сплати орендної плати та спожитої електроенергії, в зв'язку з чим станом на 31.01.2014р. за ним рахується борг по сплаті орендних платежів та платежів за спожиту електроенергію в розмірі 44 208,59 грн. за період з 11.11.2013р. по 31.01.2014р.
Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Розділом 5 договору оренди закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати за спожиту електроенергію у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед в період з 1-го та не пізніше 5-го числа кожного місяця та розділом 11 погоджено особливі умови, а саме орендарю надано знижки орендної плати на шість місяців.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку (сплати орендних платежів) за користування майном, з моменту укладення договору до моменту звернення позивача до суду із позовом у даній справі. Матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим його заборгованість по орендній платі за період з листопада 2013р. по 24 березня 2014р. склала 44 208,59 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нежилого приміщення №00001-13 від 11.11.2013р. в розмірі 44 208,59 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
Доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі про те, що договір оренди нежилого приміщення укладений між сторонами внаслідок обману позивачем, відповідач жодного дня не користувався об'єктом оренди, так як не мав доступу до нього, внаслідок того, що об'єкт оренди розташований на чужій земельній ділянці, яку незаконно використовує позивач, у якого немає правових підстав для укладання такого договору, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, а також - попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. При цьому, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі, і, якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Акт прийому - передачі нежилого приміщення в операційну оренду від 11.11.2013р. не містить зауважень або застережень відповідача щодо справності, придатності для користування або комплектності отриманого майна.
Даний документ підтверджує відсутність претензій у орендаря відносно стану наданого в оренду приміщення.
Будь - яких доказів про існування перешкод для перевірки позивачем стану майна, яке йому передається у оренду матеріали справи не містять.
Тобто, у відповідності до ст. 767 ЦК України майно вважається таким, що передано позивачем відповідачеві у належному, придатному для користування стані, а сам відповідач був обізнаний про властивості отриманого в оренду майна.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась часткова оплата за договором оренди № 00001-13 від 11.11.2013р., про що свідчать платіжні доручення.
До матеріалів апеляційної скарги відповідачем додані акти про виявлені порушення, підписані відповідачем в односторонньому порядку, відповідно до яких він просить позивача забезпечити доступ до об'єкту оренди, однак жодних доказів направлення таких актів позивачу не надано.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач не є власником орендованого майна, тому не мав права укладати договір оренди є необґрунтованим, оскільки відповідно до норм чинного законодавства право укладати договір оренди майна не ставиться в залежність від наявності права власності на таке майно.
Посилання відповідача на вчинення спірного правочину під впливом обману не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 29.05.13р. ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Однак, в даному випадку, факт обману відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України. Докази визнання договору оренди недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Також відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, суд здійснив розгляд справи без участі відповідача, чим позбавив його права подати належні докази та здійснити захист своїх прав у суді. Відповідач зазначає про те, що незважаючи на його клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні справа була розглянута.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення його процесуальних прав, з огляду на таке.
Відповідно до ухвали про порушення провадження у справі господарського суду м. Києва від 24.03.2014р., яку отримано відповідачем 07.04.2014р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.22), суд зобов'язував відповідача подати суду письмовий відзив і всі документи, що підтверджують заперечення в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.04.2014р. відкладено розгляд справи на 15.05.2014р. через неявку відповідача та невиконання останнім вимог ухвали суду від 24.03.2014р., повторно зобов'язано відповідача подати суду письмовий відзив і всі документи, що підтверджують заперечення в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України.
Вказана ухвала отримана відповідачем 26.04.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 54).
14.05.2014р. на адресу господарського суду м. Києва надійшла телеграма відповідача з проханням перенести слухання справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 15.05.2014р. відкладено розгляд справи на 03.06.2014р. через неявку відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи, втретє зобов'язано відповідача подати суду письмовий відзив і всі документи, що підтверджують заперечення в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України.
Вказана ухвала отримана відповідачем 29.05.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 77).
В судове засідання 03.06.2014р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги судових ухвал не виконав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачу було відомо про факт знаходження даної справи у провадженні господарського суду, а також про те, що судом виконано вимоги закону про повідомлення про час судового засідання шляхом надіслання ухвал.
Водночас, колегія суддів зазначає, що жодних клопотань або заяв про відкладення розгляду справи 03.06.2014р., неможливість її розгляду або про продовження строку розгляду спору відповідачем суду не подавалось. Також, відповідачем, з моменту отримання ухвали від 24.03.2014р. не подано ні відзиву на позов, ані доказів, які б спростовували позовні вимоги.
За приписами ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Також, слід зазначити, що відкладення розгляду справи відповідно до ст. 77 ГПК України є правом господарського суду, а не його обов'язком з урахуванням конкретних обставин у справі. Таким чином, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України щодо двохмісячного строку розгляду спору, дійшла висновку, що приймаючи рішення у відсутності представника відповідача, місцевий господарський суд не порушив вимог ГПК України.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014р. у справі № 910/4707/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014р. у справі № 910/4707/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Збереження довкілля" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
Повний текст складено та підписано 26.09.2014р.