04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" вересня 2014 р. Справа№ 13/244
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Чорної Л.В.
при секретарі: Ставицькій Т.Б
за участю представників:
від позивача: Іващенко О.В., представник за довіреністю №91/2013/11/27-1 від 27.11.2013р.;
від відповідача: Вініченко Н.В., представник за довіреністю б/н від 18.06.2014р.;
Струць А.П., керівник, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18920751 від 01.07.2014р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. (підписано - 16.07.2014р.)
у справі №13/244 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5"
про стягнення 671 813,88 грн.
У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" (надалі - відповідач) про стягнення 512 755,69 грн. основного боргу - заборгованості за спожиту теплову енергію по договору № 1630161 від 01.02.2002р., 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630161 від 01.02.2002р. позивач у період з 01.07.2006р. по 01.07.2009р. поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, тоді як відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 512 755,69 грн., яка підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.
25.12.2013р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на часткове погашення боргу відповідачем на суму 195 409,82 грн., просив стягнути з останнього 317 345,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. три проценти річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. припинено провадження у справі в частині стягнення 195 409,82 грн. основного боргу на підставі пункту 1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №13/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014, позов задоволено частково; стягнуто з ЖБК "Більшовик-5" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість у розмірі 317 345,87 грн., три відсотка річних у розмірі 4 461,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 32 270,33 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 540,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 62,19 грн.; в решті позову відмовлено.
При цьому господарським судом враховано приписи ст. 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990 № 507-ХІІ, частини 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, якими визначено, що у разі затвердження органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання з оплати різниці між встановленим (затвердженим) КМДА розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ПАТ "Київенерго" послуг за Договором № 1630161 у відповідача по даній справі перед позивачем відсутнє на суму 161 391,00 грн., яка була перерахована за рахунок місцевого бюджету, а тому судом здійснено перерахунок інфляційних та 3 % річних без врахування зазначеної суми.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р. у справі № 13/244 скасовано частково. В частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних і в цій частині справу - передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
У постанові Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. вказано, що судами невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, які відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховуються на суму боргу за весь час прострочення до моменту їх оплати, з визначенням періоду та суми, на яку здійснюються такі нарахування, що свідчить про неповне з'ясування судами усіх обставин справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 3% річних у розмірі 22 623 грн. та 136 434 грн. 55 інфляційних втрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати платежів за спожиту теплову енергію по договору № 1630161 від 01.02.2002р. на заявлену суму 317 345,87 грн. основного боргу був вже встановлений господарськими судами та їх рішення в цій частині залишені в силі Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. Отже, вимоги про стягнення з відповідача 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. 3% річних є обґрунтованими відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на тій підставі, що боржник виконання грошового зобов'язання прострочив.
Не погоджуючись з рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив "Більшовик-5" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. та постановити нове рішення
Скаржник вважав, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. у даній справі винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права; судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.
У доводах апеляційного оскарження, відповідач вказував на те, що судом першої інстанції покладено в основу свого рішення розрахунок позивача про стягнення 136 434,55 грн. інфляційної складової боргу та 22 623,64 грн. 3% річних, який є невірним, адже позивач починає здійснювати свій розрахунок з 01.07.2006р., тоді як пунктом 3 Додатку №4 до Договору визначено останній строк оплати - 25 число поточного місяця, що дає підстави стверджувати, що заборгованість виникає з 26 числа.
Посилався скаржник і на те, що грошове зобов'язання з оплати різниці між встановленим (затвердженим) КМДА розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ПАТ "Київенерго" послуг за Договором № 1630161 у відповідача відсутнє і становить зобов'язання місцевого бюджету. Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського судді Кропивній Л.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського від 04.08.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Жук Г.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" у справі №13/244 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Жук Г.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 24.09.2014р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №13/244 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. у справі №13/244 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
24.09.2013р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. Крім того, у вказаному клопотанні було долучено письмові пояснення до апеляційної скаги.
У судове засідання 24.09.2014р. з'явились представники сторін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як підтверджується матеріалами справи, 01.02.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (Енергопостачальна організація) в особі Департаменту "Енергозбуту" (надалі - позивач) та ЖБК "Більшовик-5" (надалі - відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630161, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. п. 2.2.1., 2.3.1 Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. Договору).
В пункті 2 додатку № 4 до договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ). Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 4 до Договору).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. у справі №13/244, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014, та в частині стягнення основного боргу постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014р. встановлено, що відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.07.2006р. по 01.07.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 512 755,69 грн., яка підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.
Водночас, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість на суму 195 409,82 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію та копіями банківських виписок по особовому рахунку відповідача, а тому в цій частині судом припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Отже, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 317 345,87 грн.
Таким чином, факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати платежів за спожиту теплову енергію згідно Договору №1630161 від 01.02.2002р. на заявлену суму 317 345,87 грн. встановлений господарськими судами усіх рівнів та не підлягає повторному дослідженню та доведенню.
Водночас, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22 623,64 грн. 3% річних та 136 434,55 грн. інфляційних втрат, саме в цій частині підлягали розгляду позовні вимоги місцевим господарським судом у відповідності до вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 13.05.2014р.
При цьому, порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
В п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14).
Оскільки відповідач у встановлені Договором строки за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, чим порушив взяті на себе за Договором зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 22 623 грн. та 136 434 грн. 55 інфляційних втрат.
Посилання скаржника на те, що грошове зобов'язання з оплати різниці між встановленим (затвердженим) КМДА розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) ПАТ "Київенерго" послуг за Договором № 1630161 у відповідача по даній справі перед позивачем відсутнє на суму 161 391,00 грн. є необґрунтованими, з огляду на таке.
Як встановлено колегією суддів, зобов'язаною стороною за Договором є Житлово-будівельний кооператив "Більшовик-5", відтак, наслідки неналежного виконання грошових зобов'язань за Договором також несе відповідач.
Відшкодування (повернення) різниці між тарифом та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво є публічним зобов'язанням місцевих бюджетів, на зміну виникнення чи припинення цивільних прав та обов'язків між сторонами по Договору не впливає.
Сторонами по справі досягнута згода про розмір плати за договором і погоджені інші істотні умови Договору, а тому вони зв'язані зобов'язанням, яке, в силу ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, є для них обов'язковим і від якого жодна із сторін довільно відмовитися не може.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого господарським судом рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін, як законний та обгрунтований.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-5" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. у справі №13/244 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014р. у справі №13/244 - без змін.
2.Матеріали справи №13/244 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Л.Г. Смірнова
Л.В. Чорна