04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" вересня 2014 р. Справа№ 925/634/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.
за участю представників:
від позивача: Гринько О.А., представник за довіреністю №14-126 від 13.05.2014р.;
від відповідача: Кучеренко С.П., представник за довіреністю №12 від 16.10.2013р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. (підписано - 02.06.2014р.)
у справі №925/634/14 (cуддя: Спаських Н.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
про стягнення 20 682,08 грн.
У квітні 2014р. Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (надалі - відповідач) про стягнення 20 682,08 грн., з яких: 3% річних у розмірі 1756,59 грн., 8 779,40 грн. пені та 10 146,09 грн. штрафу.
Позовні вимоги умотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу природного газу №59-РО від 25.04.2012р., виконання якого забезпечене сторонами у погодженому ним розмірі штрафом та пенею. Стягнення 3 процентів річних позивач обґрунтовував нормами ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №925/634/14.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 (а.с. 89-90, т. 1), у суді першої інстанції представник відповідача позовні вимоги визнав частково щодо нарахування пені, нарахований позивачем штраф просив зменшити до 1 000,00 грн., а в іншій частині позовних вимог - відмовити, вважаючи, що при повному задоволенні позовних вимог матиме місце потрійна фінансова відповідальність відповідача за одне й те саме правопорушення.
Не погодившись із доводами відповідача, господарський суд Черкаської області рішенням від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 (cуддя - Спаських Н.М.) позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1756,59 грн. 3 % річних, 8 779,40 грн. пені, 10 146,09 грн. штрафу та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
За оцінкою місцевого господарського суду, відповідачем порушено проведення розрахунків за спожитий газ на підставі Договору № 59-РО на купівлю-продаж природного газу від 25.04.2012р., а тому з врахуванням пункту 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягають стягненню передбачені договором неустойка та передбачені законом 3% річних..
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу) до 1 000,00 грн., як було заявлено відповідачем у доповненні до відзиву на позовну заяву, господарський суд вказав, що відповідач не вказав, у чому полягає виключність ситуації останнього та які причини призвели до несвоєчасності оплати за газ перед позивачем.
Не погоджуючись з мотивами та висновками суду першої інстанції і вважаючи, що судом не застосовані норми ст. 61 Конституції України при вирішенні господарського спору, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» 1756,59 грн. - 3 % річних, 10 146,09 грн. штрафу, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 1756,59 грн. - 3 % річних та 10 146,09 грн. штрафу. Судові витрати покласти на позивача.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на те, що передбачений Договором купівлі-продажу природного газу №59-РО від 25.04.2012р розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, не відповідає вимогам ч. 4, ч. 6 ст. 231 ГК України, а тому штрафні санкції застосовуються у розмірі, визначеному цією нормою. Апелянт вважав, що позивач у позовній заяві та місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні здійснили подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. у справі №925/634/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 16.07.2014р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. у справі №925/634/14 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. у справі №925/634/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.09.2014р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. у справі №925/634/14 у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. та судді Смірнової Л.Г. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. у справі №925/634/14 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.
10.09.2014р. у судове засідання з'явились представники сторін.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У судовому засіданні 10.09.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» 1756,59 грн. - 3 % річних, 10 146,09 грн. штрафу, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 1756,59 грн. - 3 % річних, 10 146,09 грн. штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (далі - покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №59-РО (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець -прийняти його та оплатити на умовах цього договору ( п. 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві у період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 126,1000тис.куб.м. (сто двадцять шість тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів згідно графіку. Разом з тим, у п.2.1.1 Договору сторони передбачили можливість зміни обсягів газу, що планується передати за цим Договором, протягом місяця продажу в установленому порядку.
Відповідно до п.3.6. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Водночас, згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору.
Відповідно до п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи Актів приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2012 року на суму 11 604,97 грн. (а.с. 20); від 31 травня 2012 року на суму 1 494,52 грн. (а.с. 21, т. 1); від 30 червня 2012 року на суму 1 297,06 грн. (а.с. 22, т. 1); від 31 липня 2012 року на суму 1 133,70 грн. (а.с. 23, т. 1); від 31 серпня 2012 року на суму 1 175,68 грн. (а.с. 24, т. 1); від 30 вересня 2012 року на суму 1 036,94 грн. (а.с. 25, т. 1); від 31 жовтня 2012 року на суму 19 103,44 грн. (а.с. 88, т. 1); від 30 листопада 2012 року на суму 43 962,82 грн. (а.с. 26, т. 1); від 31 грудня 2012 року на суму 85 547,81 грн. (а.с. 27, т. 1), на виконання умов Договору №59-РО від 25.04.2012р., позивачем передано відповідачу природний газ протягом квітня - грудня 2012 року на загальну суму 166 356,94 грн.
Звертаючись до господарського суду з позовом, ПАТ НАК «Нафтогаз України» зазначило, що на час звернення позивача до суду заборгованість за договором відповідачем сплачена, однак, з порушенням строків оплати , визначених договором, а тому з врахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.2. зазначеного Договору, боржник повинен сплатити пені, штраф та 3% річних.
За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Конституція України гарантує дотримання принципів свободи договору та невтручання держави у сферу приватно-правових відносин.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно правовими позиціями, викладеними у Інформаційному листі Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. щодо практики застосування ст. 625 ЦК України, "грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.".
Що стосується права кредитора (позивача ) на нарахування пені та штрафу, передбаченого Договором купівлі-продажу, то місцевий господарський суд вірно застосував положення Договору і стягнув пені та штраф, адже відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов п. п. 6.1., 6.2. зазначеного Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Така умова договору є істотною, узгоджена сторонами на стадії укладення договору, і тому в силу принципу обов'язковості договору для сторін , що його уклали, підлягає застосуванню.
Доводи апелянта з приводу того, що умови Договору , які ним погоджені з іншою стороною, не відповідають ч. 4, ч. 6 ст. 231 ГК України, підлягають відхиленню з наступних мотивів.
Принцип свободи договору, вільного вибора контрагентів та визначенні умов договору є загальними засадами цивільного законодавства і приватно-правових відносин.
Сторони в договір можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі , якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами ( ч. 3 ст. ст. 6 ЦК України ). Аналогічним чином регулюються питання визначення умов договору та відповідальності у сфері господарювання Господарським кодексом України. При цьому штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з тим, несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, як вірно зазначив суд першої інстанції, є підставою для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання з усіма правовими наслідками, пов'язаним з цим.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки. Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Таким чином, сторони в Договорі обумовили наслідки порушення зобов'язань однією із сторін, а саме, як стягнення пені, так і стягнення штрафу, що не заборонено законом.
З огляду на порушення відповідачем встановлених Договором строків оплати вартості переданого йому у власність позивачем природного газу, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача пеню в сумі 8 779,40 грн. за період з 21.05.2012р. по 10.06.2013р. та 10 146,09грн. штрафу за період з травня 2012р. по січень 2013р.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача неустойки (пені та штрафу), господарський суд розглянув і подане відповідачем клопотання про застосування ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та відмовив у його задоволенні, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України встановлено режим зменшення розміру штрафних санкцій, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому за законом вимагається брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахування не тільки майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п.3.17.4 Постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки.
Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.
У зв'язку з цим завданням суду є встановлення такої величини неустойки, яка є достатньою для компенсації втрат кредитора, і у залежності від встановленого суд має розглянути питання про співрозмірність неустойки наслідкам порушення зобов'язання.
За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання боржника і зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, адже вимоги у цій частині позову заявлені у відповідності до умов Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Перевіривши правильність виконаних позивачем розрахунків заявлених до стягнення пені, штрафу та 3% річних, їх розмір та порядок нарахування, а також з врахуванням відсутності у матеріалах справи доказів їх сплати, судова колегія визнала обґрунтованими вимоги про стягнення з боржника у зобов'язанні пені за період з 21.05.2012р. по 10.06.2013р. у розмірі 8 779,40 грн. штрафу в сумі 10 146,09грн. за період з травня 2012р. по січень 2013р. та вимог у цій частині вимог та стягненні 1756,59 грн. 3 % з боржника.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта (відповідача).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014р. у справі №925/634/14 - без змін.
2.Матеріали справи №925/634/14 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
Л.В. Чорна