Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" липня 2014 р.Справа № 922/2789/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
розглянувши справу
за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків за участю прокуратури Харківської області
про визнання права власності
за участю представників сторін:
прокурор - Маматов М.О.
позивача - ОСОБА_3
відповідача - Мирось С.В.,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 148,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, Літ. З-2. Судові витрати позивач просить суд залишити за ним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням Ленінської районної Ради народних депутатів м. Харкова Харківської області від 05.09.1995 року за номером 180/4 ОСОБА_5 (мати позивача) отримала дозвіл на побудову житлового будинку розміром 13,0x8,5 на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1, частина якого належить останній на праві приватної власності.
На протязі 1995-2014 років на зазначеній ділянці був самочинно збудований двохповерховий житловий будинок загальною площею 148,1 кв. м. за кошти позивача. Вартість будинку складає 105000,00 грн.
Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми. З початку та до кінця будівництва заяв, претензій та скарг від громадян, підприємств, установ не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
03 липня 2003 року Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" ОСОБА_5 були видані дозвільні документи та проведена газифікація житлового будинку по АДРЕСА_1. Проект був виконаний на підставі заяви домовласника та у відповідності з технічними умовами №08т41090 від 03.07.2003 року виданими ВАТ "Харківміськгаз".
19 квітня 2012 року Харківським міським бюро технічної інвентаризації був виготовлений Технічний паспорт на цей житловий будинок. Відповідно до зазначеного документа будинок складається з першого поверху, на якому розміщені: коридор площею 5,2 км.м., котельня площею 3,2 кв.м., сан. вузол площею 6,1 кв.м., сходова клітина площею 3,8 кв.м., передпокій площею 12,6 кв.м., житлова площею 20,2 кв.м., житлова площею 14,6 кв.м., кухня площею 11,7 кв.м. та другого поверху на якому розміщені: сходова клїтина площею 3,8 кв.м., житлова площею 16,8 кв.м., житлова площею 15,3 кв.м., коридор площею 7,5 кв.м., житлова площею 11,1 кв.м., житлова площею 16,2 кв.м. Загальна площа приміщень складає 148,1 кв.м., житлова площа приміщень 94,2 кв.м., допоміжна площа приміщень 53,9 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Вільховим Р.М. від 09 квітня 2013 року, ОСОБА_2 отримала у спадщину від ОСОБА_5, частину житлового будинку із надвірними побудовами на земельній ділянці загальною площею 1158 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на якій були розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. "А-1", прибудова, літ. "А1", прибудова, літ. "а1", сарай літ. "Д", льох літ. "В" замощення № 1, огорожа № 1, 5, 6, 7, 8, 9, включаючи самочинно збудований двох поверховий житловий будинок загальною площею 148,1 кв.м.
Позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 148,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, літер З-2.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України надане визначення самочинного будівництва - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачає юридичну можливість власника панувати над нею, здійснювати щодо неї свою волю, використовувати корисні якості майна та можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Ст. 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В свою чергу, згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 09 травня 2014 року, є рішення судів, що набрало законної сили.
Статтею 181 ЦК України визначено поняття нерухомих речей. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
При цьому слід зазначити, що в пункті 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" зазначено наступне. Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.
Пунктом 16 згаданої вище Постанови визначається, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав, а способом захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання судом цього права.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 181, 316, 317, 331, 376 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), право власності на житловий будинок загальною площею 148,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 літер З-2.
Повне рішення складено 04 серпня 2014 року.
Суддя С.Ч. Жельне