Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2014 р.Справа № 922/2159/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
розглянувши справу
за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробничого підприємства "Будсантехремонт", м. Харків
про стягнення 10996,03 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Попов О.С.
відповідача - не з"явився,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 10996,03 грн. зайво сплачених грошових коштів за договором підряду №15/271, укладеного між сторонами 08.04.2013 року.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.06.2014 року, місцезнаходження відповідача - 61043, м. Харків, пр. 50-ти річчя СРСР, 171/1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Харківської дирекції (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-виробничим підприємством "Будсантехремонт" (Підрядником) укладено договір підряду №15/271 від 08 квітня 2013 року.
Відповідно до п.1.1 та 2.1. вказаного правочину, Підрядник зобов'язувався здійснювати поточний ремонт відділення поштового зв'язку Манченки, яке розташоване за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Манченки, вул. Спортивна, 15, а Замовник повинний був сплатити Підряднику вартість вказаних робіт.
Згідно п. 5.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року) вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно кошторису, що є Додатком №1 та Додатком №2 і складають 146538,00 грн.
При здійсненні Державною фінансовою інспекцією в Харківській області ревізії законного використання коштів, виділених на проведення ремонтно-будівельних робіт, виконаних підрядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-виробниче підприємство "Будсантехремонт" по договору від 08.04.2013 року № 15/271 проведено контрольний обмір робіт, виконаних ТОВ БВП "Будсантехремонт" на об'єкті - відділення поштового зв'язку Манченки. Контрольним обміром не підтверджено обсяг виконання робіт та відповідного використання матеріалів які включені до актів виконаних робіт форми КБ2-в по договору 15/271 від 08.04.2013 року на суму 901,35 грн. (без ПДВ), що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 1081,63 грн. (з ПДВ), а саме: до актів ф.КБ-2в включено роботи: влаштування козирка дерев'яних на металевих кронштейнах з покриттям покрівельною сталлю із застосуванням розцінки Р20-3-1, у кількості 2 м2, проте контрольним обміром підтверджено виконання зазначеної роботи у обсязі 1 м; встановлення штепсельних розеток утопленого типу при скритій проводці, із застосуванням одиничної розцінки Р17-11-11 у кількості 2 шт., проте контрольним обміром підтверджено виконання зазначеної роботи у кількості 1 шт.; прокладання трубопроводів водопостачання з напорних поліетиленових труб діаметром 32 мм із застосуванням розцінки Р15-18-3, проте проведеним контрольним обміром встановлено, що фактично прокладено трубу діаметром 25 мм. Зазначеній роботі відповідає розцінка Р15-18-2.
Крім того, Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено зустрічну звірку, в ході якої встановлено, що до актів виконаних робіт по договору від 08.04.2013 року № 15/271 на виконання робіт з поточного ремонту відділення поштового зв'язку Манченки ЦПЗ № 7 безпідставно включені витрати на відрядження робітників апарату на об'єкти будівництва на суму 8262,00 грн. (без ПДВ). Проведеною зустрічною звіркою встановлено, що витрати на відрядження підтверджено направленнями на відрядження та авансовими звітами на зазначену суму генерального директора ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 Проте, у відповідності до вимог ДБН Д1.1.1-2000 до складу витрати на відрядження, які включаються до актів виконаних робіт, входять витрати на відрядження робітників, задіяних для виконання будівельно-монтажних робіт. Витрати на відрядження працівників апарату входять у відповідності до ДБН Д. 1.1.1-200 до складу загально виробничих витрат. Таким чином, витрати на відрядження генерального директора ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 на суму 8262,00 грн. включені до акта виконаних робіт безпідставно, що призвело до завищення вартості робіт, в порушення вимог ДБН.Д. 1.1.1-2000 на суму 9914,40 грн. (з ПДВ).
Внаслідок допущень порушень з боку відповідача позивач зайво сплатив останньому 10996,03 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору підряду № 15/271 від 08.04.2013 року, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.
Суд зазначає, що зобов'язання за вищенаведеним Договором підряду № 15/271 від 08.04.2013 року сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що спірний Договір підряду в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені Договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено Договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату виконаних за Договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору і вони не можуть вважатися зайво отриманими коштами за виконаними роботами.
При цьому суд зазначає, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання в обґрунтування позову про стягнення зайво сплачених коштів на висновки перевірки фінансової інспекції є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на наведені вище норми Закону, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, у зв'язку чим, суд відмовляє Українському ДППЗ "Укрпошта" в задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 18 серпня 2014 року.
Суддя С.Ч. Жельне