ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14542/14 18.09.14
За позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України
до Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
1) Державна інспекція сільського господарства України,
2) Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"
3) Міністерство доходів і зборів України,
про визнання недійсним рішення у справі №136-26.13/386-12 за № 321-р
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Бабій Р.В., Астрюхін К.А.
від відповідача: Швець І.В., Харченко С.В.
від третьої особи 1: Аділова К.О.
від третьої особи 2: Васильєв А.О.
від третьої особи 3: Протас І.С.
Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у справі №136-26.13/386-12 від 03.06.2014 р. за №321-р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач не наділений правом встановлювати ціни на перевезення вантажів залізничним транспортом, при цьому, які і всі інші суб'єкти, які здійснюють перевезення вантажів залізничним транспортом, зобов'язаний застосовувати передбачені законом фіксовані ціни. Крім того, висновок відповідача про те, що зерно, яке переміщується залізничним транспортом між окремими відокремленими підрозділами ТОВ СП «Нібулон» не перетинає митний кордон України, власник зерна не змінюється, а тому відсутні підстави вважати такі перевезення експортними та відповідно застосовування тарифів, як для експортних вантажів є невірним та необґрунтованим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.07.2014 р., залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- Державну інспекцію сільського господарства України та зобов'язано останню надати суду, письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, належним чином засвідчену копію договору на проведення робіт з огляду зерна та продуктів його переробки та сертифікату якості ТОВ СП "Нібулон";
- Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", якого зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, матеріали за 2012, 2013 роки про обсяги зернових вантажів, які надходили на перевантажувальний термінал Миколаїв-Вантажний ТОВ СП "Нібулон" і вивозились з цього терміналу;
- Міністерство доходів і зборів України, якого зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, інформацію щодо обсягів експортних операцій України із зерном ТОВ СП "Нібулон" за 2012, 2013 роки.
28.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність ознайомлення з матеріалами справи та підготовки заперечень, додаткових матеріалів і документів.
У судовому засіданні 28.07.2014 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач не вказав у позові, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені Комітетом при прийнятті оскаржуваного рішення, а також не наведено жодних фактів та відповідних доказів неправомірності прийняття рішення Комітетом.
Також у судовому засіданні 28.07.2014 р. представник третьої особи-1 подав пояснення по справі, в яких зазначає, що в період 2012 - 2014 р.р. ТОВ СП «Нібулон» отримало 1 556 сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників третіх осіб-2,3, зокрема, неналежне виконання ними вимог суду.
11.08.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про зупинення дії рішення відповідача від 03.06.2014 р. №321-р на час розгляду даної справи та набрання ним законної сили.
Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з підстав необґрунтованості (ухвала суду від 01.09.2014 р.).
01.09.2014 р. через загальний відділ діловодства представник третьої особи-2 подав пояснення по справі.
Також у судовому засіданні 01.09.2014 р. представник третьої особи-2 подав клопотання про виключення із суб'єктного складу справи третіх осіб, зокрема Державної інспекції сільського господарства України та Міністерства доходів і зборів України, залучених ухвалою суду від 17.07.2014 р.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у задоволенні останнього, з огляду на те, що Господарсько-процесуальним кодексом України не передбачено можливості виключення залучених до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників третьої особи-1, зокрема, неналежне виконання сторонами вимог суду.
17.09.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що дії позивача, які спрямовані на дотримання вимог законодавства щодо застосування регульованих тарифів, не можуть вважатися порушенням ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки в силу закону є обов'язковим для суб'єктів господарювання та жодним чином не залежить від наявності чи відсутності умов значної конкуренції.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи-2 заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" (далі - третя особа-2) до Антимонопольного комітету України було подано заяву №5387/12-27 від 16.05.2012 р. про зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Державною адміністрацією залізничного транспорту України з проханням порушити справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Вказану заяву третя особа-2 обґрунтувала тим, що узгодженими в АС МЕСПЛАН планами перевезень на лютий 2012 року передбачалося внутрішнє перевезення зернових вантажів між окремими структурними підрозділами третьої особи-2 без перетину кордону, що було підставою для застосування коефіцієнту для зернових вантажів при внутрішніх перевезеннях. Однак позивач, вважаючи відправлення зернових на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці експортом, повідомив третю особу про те, що в планах та перевізних документах замість станції призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці (код 415297) повинна бути зазначена станція Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці (код 415691 «Експорт») у зв'язку з чим виник недобір тарифу, який буде стягнуто з третьої особи по накопичувальним картам.
10.12.2012 р. згідно розпорядження державного уповноваженого №07/492-р розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Державною адміністрацією залізничного транспорту України порушення, передбаченого частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ «СП «Нібулон»), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
16.07.2013 р. Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №576-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії Державної адміністрації залізничного транспорту України, які полягають у зобов'язанні залізниць зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів ТОВ «СП «Нібулон» до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, порушенням, передбаченим частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ «СП «Нібулон»), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. За порушення, вказане в пункті 2 цього рішення, накладено на Державну адміністрацію залізничного транспорту України штраф у розмірі 100 000 000 (сто мільйонів) гривень.
Отже, як вбачається із вказаного рішення, часові межі дослідження ринку було визначено - 2012 рік.
Зокрема, у рішенні встановлено, що Укрзалізницею (Південною та Південно-Західною залізницями) не надано будь-якої підтвердної інформації та відповідних фактичних даних, які можуть свідчити про відправлення ТОВ СП "НІБУЛОН" зернових вантажів, що перевозились вагонами Укрзалізниці (залізниць України) до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці саме на експорт, в тому числі даних щодо подальшого перетину вказаними вантажами митного кордону України.
Тому, за відсутності відповідних фактичних даних та інформації, які б свідчили про відправлення ТОВ СП "НІБУЛОН" всіх зернових вантажів, які перевозились вагонами Укрзалізниці (залізниць України) за планами перевезень у лютому 2012 року, на експорт та перетину перевезених партій зернових вантажів кордону України, відповідач у рішенні №576-р від 16.07.2013 р. дійшов висновку, що в Укрзалізниці не було підстав вважати зазначені перевезення вантажів ТОВ СП "НІБУЛОН" перевезеннями на експорт та відповідно застосовувати до них тарифи як для перевезення експортних вантажів.
Так, частиною 1 статті 58 Закону України «Про економічну конкуренцію» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: - якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; - якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; - невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; - якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують; - наявності інших підстав, передбачених законами України.
05.08.2013 р. позивачем було подано до відповідача заяву №11-1/711 про перегляд рішення Антимонопольного комітету України по справі №136-26.13/386-12 від 16.07.2013 р. №576-р, в якій позивач зазначав, що дослідження відповідачем було проведено без урахування істотних обставин, які не були і не могли бути відомі, та без урахування фактів, які свідчать про те, що перевезення замовлялось експортером зерна та фактично здійснювалось для подальшого вивезення вантажу за кордон морським транспортом на експорт або без вивезення шляхом продажу іноземним суб'єктам.
При цьому, позивач вказав, що встановлення тарифу «експорт» у даному випадку є цілком обґрунтованим, оскільки договори перевезення зерна були укладені із експортером товару, а факт перетину кордону зерном або продаж його іноземним суб'єктам без перетину кордону може бути встановлений виключно на підставі перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «СП «Нібулон».
Розпорядженням Голови Комітету №685-р від 16.08.2013 р. прийнято до розгляду заяву позивача від 05.08.2013 р. №ц-1/711 про перегляд рішення від 16.07.2013 р. №576-р у справі №136-26.13/386-12.
29.04.2014 р. було виготовлено подання №8-01/7197/84-зв від 29.04.2014 р. про попередні висновки про перегляд рішення Комітету від 16.07.2013 р. №576-р.
У вказаному поданні було зазначено, що в ході перегляду рішення 16.07.2013 р. №576-р. Укрзалізницею не надано будь-якої підтвердженої інформації та відповідних фактичних даних, які можуть свідчити про відправлення ТОВ «СП «Нібулон» зернових вантажів, що перевозились вагонами Укрзалізниці (залізниць України) у лютому 2012 року до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці саме на експорт, в тому числі даних щодо подальшого перетину вказаними вантажами митного кордону України.
У відповідь на подання №8-01/7197/84-зв від 29.04.2014 р. про попередні висновки, позивачем було подано лист відповідачеві №ЦЗМ-12/825 від 19.05.2014 р., в якому повідомлялося відповідача, що за інформацією Міністерства доходів та зборів України (лист від 06.09.2013 р. №11718/1599-99-24-01-08-15) за 2012 рік через пункт пропуску через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон» було вивезено 4 млн. тонн зернових вантажів, з яких 3 млн. тонн - безпосередньо ТОВ «СП «Ніблон». Тому позивачем направлено листи на адресу Міндоходів, Держсільгоспінспекції, ТОВ «СП «Нібулон» про надання інформації щодо здійснення у 2012-2013 р. на експорт зернових вантажів через пункт пропуску через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон».
Спірним рішенням №321-р від 03.06.2014 р. Антимонопольного комітету України рішення Комітету від 16.07.2013 р. №576-р у справі №136-26.13/386-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» залишено без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем під час прийняття спірного рішення не були враховані докази позивача, які спростовують посилання ТОВ «СП «Нібулон» на ту обставину, що останні заперечували проти перевезення зерна із зазначенням тарифу експорт, а дослідження, проведене відповідачем, відбулося без урахування фактів, які свідчать про те, що перевезення замовлялось експортером зерна для подальшого вивезення зерна закордон морським транспортом.
При цьому, твердження відповідача, що ТОВ «СП «Нібулон» використовує термінал в м. Миколаєві тільки для внутрішньогосподарських переміщень не відповідає дійсності та базується тільки на листах ТОВ «СП «Нібулон». Крім того, ТОВ «СП «Нібулон» відмовило позивачу у наданні інформації щодо здійснення перевезення на експорт вантажів через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон». Міністерство доходів та зборів України та Держсільгоспінспекція також надали відповіді позивачу про неможливість надання відповідної інформації через віднесення останньої до конфіденційної.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.
Відповідно до ст. 3 "Про Антимонопольний комітет України", одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України мають, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно - господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Положеннями статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: - неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; - недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; - невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; - порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як встановлено судом вище, у поданні №8-01/7197/84-зв від 29.04.2014 р. про попередні висновки про перегляд рішення Комітету від 16.07.2013 р. №576-р., яким пропонувалося залишити без змін рішення 16.07.2013 р. №576-р., Комітетом було вказано, що в ході перегляду рішення 16.07.2013 р. №576-р., Укрзалізницею не надано будь-якої підтвердженої інформації та відповідних фактичних даних, які можуть свідчити про відправлення ТОВ «СП «Нібулон» зернових вантажів, що перевозились вагонами Укрзалізниці (залізниць України) у лютому 2012 року до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці саме на експорт, в тому числі даних щодо подальшого перетину вказаними вантажами митного кордону України.
У відповідь на отримане подання №8-01/7197/84-зв від 29.04.2014 р. про попередні висновки про перегляд рішення Комітету від 16.07.2013 р. №576-р., позивачем було повідомлено відповідача, що ним направлено листи на адресу Міністерства доходів та зборів України, Держсільгоспінспекції та ТОВ «СП «Нібулон» про надання інформації щодо здійснення у 2012-2013 р. на експорт зернових вантажів через пункт пропуску через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон».
В свою чергу, не дочекавшись відповіді на такі листи, Комітет прийняв спірне рішення №321-р від 03.06.2014 р., в якому дійшов висновку, що інформація, яка була надана позивачем, а також, яку Укрзалізниця планує отримати у Міндоходів, Держсільгоспінспекції та ТОВ «СП «Нібулон», не спростовує висновків, встановлених рішенням №576-р., з чим суд погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно підпункту 18-22, п. 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141/2013 (чинного на день прийняття спірного рішення) Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань:
- організовує ведення митної статистики та Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
- організовує та контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;
- здійснює контроль за застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України, зокрема після завершення операцій митного контролю та митного оформлення;
- організовує контроль за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до закону та загальноприйнятої міжнародної практики, а також за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України;
- забезпечує застосування митних режимів, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, поміщених у відповідні митні режими.
З аналізу вищевказаних завдань, суд дійшов висновку, що єдиним органом, що відповідає за державну митну політику, зокрема і ведення митної статистики та контролю за переміщенням товарів, уповноважувалося Міністерство доходів і зборів України, а тому лише відповідний орган міг надати достовірну інформацію про обсяги експорту зерна, проведеного ТОВ «СП «Нібулон» через пункт пропуску через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон».
Як вбачається із матеріалів справи №136-26.13/386-12 (ІІ том, ст. 191 копій матеріалів) Міністерством доходів і зборів України було надано позивачеві лист №11718/5/99-99-24-01-08-15 від 06.09.2013 р. за результатами розгляду звернення позивача №Ц-1/709 від 02.08.2013 р., в якому зазначено, що за період 2012 року через пропуску через державний кодон України на території перевантажувального терміналу ТОВ «СП «Нібулон» було вивезено 4 млн. тон зернових вантажів, з яких - 3 млн. тон - безпосередньо ТОВ «СП «Нібулон».
При цьому, Міністерство доходів і зборів України надало відповідь №10486/5/99-99-20-05-04-16 від 03.06.2014 р. на лист позивача, який був поданий останнім під час перегляду Комітетом рішення від 16.07.2013 р. №576-р у справі №136-26.13/386-12, яким відмовив позивачу у наданні інформації щодо обсягів експортних операцій з зерном ТОВ «СП «Нібулон» з посиланням на пункт 2 статті 452 Митного кодексу України, за яким інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового розслідування, а також за письмовими вмотивованими запитами - державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011, передбачено, що Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, організовує та координує роботу з проведення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, визначення якості та безпечності зерна та продуктів його переробки.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. N 848 затверджено Порядок видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки (в редакції, чинній на лютий 2012 року), який визначає процедуру обов'язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи відвантаження в пункти накопичення для подальшого експорту, транзит територією України при перевантаженні через портові зерноперевантажувальні місткості та переміщенні територією України, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки.
Пунктом 2 вказаного положення передбачено, що партія зерна та продуктів його переробки - оформлена одним сертифікатом якості кількість однорідного за якістю зерна та продуктів його переробки, що транспортуються в окремому транспортному засобі (залізничному вагоні, морському або річковому судні, критому та опломбованому автомобілі, причепі та інших засобах), а також контейнер.
Згідно пункту 13 вказаного Положення, форма сертифіката якості встановлюється відповідно до виду огляду (інспектування): - при експорті зерна - згідно з додатком 1; - при експорті продуктів переробки зерна - згідно з додатком 2; - при переміщенні зерна в межах України - згідно з додатком 3; - при переміщенні продуктів переробки зерна в межах України - згідно з додатком 4.
Таким чином, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. N 848 встановлено обов'язкову процедуру отримання сертифікату якості зерна під час здійснення експортно-імпортних операцій, та визначено спеціальну форму для зерна, при експорті - форму №1.
В свою чергу, лише Держсільгоспінспекція України може надати інформацію про кількість виданих сертифікатів якості на партії зерна та їх типи, зокрема і інформацію про кількість отриманих ТОВ «СП «Нібулон» сертифікатів якості зерна, при здійсненні експортних операцій та обсяги зерна в кожній партії, без яких фактично неможливі експортно-імпортні операції з зерном в Україні.
Як вбачається з матеріалів справи, Держсільгоспінспекція України надала відповідь №3510/4-2/3-14 від 03.06.2014 р. на лист позивача, який був поданий останнім під час перегляду Комітетом рішення від 16.07.2013 р. №576-р у справі №136-26.13/386-12, яким повідомила про неможливість надати інформацію про обсяг зернових вантажів, що надходили на перевантажувальний термінал ТОВ «СП «Нібулон», оскільки пунктом 8.4. укладених договорів між ТОВ «СП «Нібулон» та Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області передбачено, що інформація за договором є конфіденційною, та не може бути надана без згоди ТОВ «СП «Нібулон».
В процесі провадження у справі, ухвалою суду від 28.07.2014 р. було зобов'язано Державну інспекцію сільського господарства України надати суду інформацію щодо типів сертифікатів якості (за формою згідно додатків 1-4), виданих Товариству з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" за період з 2012 р. по 2014 р.
З наданої Державною інспекцією сільського господарства України інформації вбачається, що за період лютого 2012 року ТОВ «СП «Нібулон» було видано 72 сертифікати за формою згідно додатку №1 (експорт зерна) на партії зерна загальною кількістю 248 709, 685 тон, та зазначено порт (станцію) «Перевантажувальний термінал ТОВ «СП «Нібулон» (м. Миколаїв)».
В свою чергу, спільним наказом Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоровя України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства культури і туризму України від 15.06.2009 р. №551/439/425/413/695/308/28 визначено перелік пунктів пропуску через державний кордон, у яких здійснюється санітарний, ветеринарний, фіто санітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль Служби міжнародних автомобільних перевезень та контроль за переміщенням культурних цінностей, зокрема у вказаному переліку наявний і пункт пропуску термінал ТОВ «СП «Нібулон» (морський, міжнародний).
За таких обставин, приймаючи до уваги обов'язковість отримання сертифікатів якості на партії зерна під час здійснення експортно-імпортних операцій з зерном в Україні, оскільки судом встановлений факт отримання ТОВ «СП «Нібулон» 72 сертифікати за формою згідно додатку №1 (експорт зерна) на партії зерна загальною кількістю 248 709, 685 тон, суд дійшов беззаперечного висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" проводився експорт зерна протягом лютого 2012 року через пункт пропуску державного кордону у терміналі ТОВ «СП «Нібулон» (морський, міжнародний).
Так, порядок перегляду рішення органів комітету врегульовано Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року N 5.
Пунктом 52 вказаних Правил визначено, що під час провадження з перегляду рішення органи Комітету, службовці Комітету, відділення проводять дії, передбачені частиною другою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктом 23 цих Правил.
Згідно частини 2 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: - збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; - отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Крім того, пунктом 23 Правил передбачено, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: - дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; - одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; - вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; - накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі.
Як передбачено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.
З системного аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що Антимонопольний комітет України наділений широкими повноваженнями та великим обсягом процесуальних прав, необхідних для збирання потрібних доказів та пояснень по справі, що ним розглядається, для повного з'ясування всіх обставин справи та об'єктивного встановлення істини щодо наявності чи відсутності в діях осіб порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Проте в порушення пункту 23 Правил, статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України не вчинив необхідного кола дій, направленого на отримання доказів по справі №136-26.13/386-12 під час перегляду рішення від 16.07.2013 р. №576-р, внаслідок чого неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та дійшов помилкового висновку, що інформація, яка була надана позивачем, не спростовує висновків, встановлених рішенням №576-р., а докази, які Укрзалізниця планує отримати у Міндоходів, Держсільгоспінспекції та ТОВ «СП «Нібулон» не спростовує висновків Комітету, викладених у рішенні №575-р.
Крім того, суд відзначає, що Антимонопольний комітет України під час перегляду рішення від 16.07.2013 р. №576-р, так і під час розгляду справи №136-26.13/386-12, поклав обов'язок встановлення та доведення факту здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" експорту зерна протягом лютого 2012 року через пункт пропуску державного кордону у терміналі ТОВ «СП «Нібулон» на Державну адміністрацію залізничного транспорту України, вказуючи, що остання не надала належних доказів на підтвердження відповідного факту, при цьому, відповідач мав значний обсяг повноважень для витребування необхідних доказів у відповідних державних органів для встановлення об'єктивних та обгрунтованих висновків.
При цьому, суд звертає увагу Антимонопольного комітету України, що Державна адміністрація залізничного транспорту України була позбавлена можливості отримати необхідні докази та подати їх до Комітету на підтвердження своїх тверджень з огляду на положення пункту 2 статті 452 Митного кодексу України та конфіденційність договірних відносин ТОВ «СП «Нібулон» і Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області.
Разом з тим, Антимонопольний комітет України під час перегляду рішення від 16.07.2013 р. №576-р, як і під час розгляду справи №136-26.13/386-12 не спростував тверджень позивача, що зерно, перевезення якого останній здійснював протягом лютого 2012 року, не було експортовано Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Нібулон" через пункт пропуску державного кордону у терміналі ТОВ «СП «Нібулон», враховуючи факт отримання останнім сертифікатів якості зерна обсягом 248 709, 685 тон за формою згідно додатку №1 (експорт зерна), яке і могло бути перевезено саме позивачем.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Антимонопольний комітет України під час перегляду рішення від 16.07.2013 р. №576-р неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що інформація, яку Укрзалізниця планує отримати у Міндоходів, Держсільгоспінспекції та ТОВ «СП «Нібулон» не спростовує висновків Комітету, викладених у рішенні №575-р., зокрема, відповідач не витребував та не дослідив необхідних доказів, що складають предмет доказування та мають значення для об'єктивного перегляду рішення від 16.07.2013 р. №576-р по справі №136-26.13/386-12, відтак, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у справі №136-26.13/386-12 від 03.06.2014 р. за №321-р.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України у справі №136-26.13/386-12 від 03.06.2014 р. за №321-р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 29.09.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.