ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12843/14 02.09.14
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду
спеціального призначення "Спецжитлофонд";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС";
про стягнення 16 077,60 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Колінчук В. В., представник, довіреність № 056/24-93 від 14.01.2014 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 5 359,20 грн. заборгованості за корстування житловим приміщенням, 10 718,40 грн. неустойки, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 р. порушено провадження у справі №910/12843/14; розгляд справи призначено на 15.07.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. відкладено розгляд справи до 02.09.2014 р.
У судовому засіданні 02.09.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС" (орендар) 01.03.2006 року було укладено договір оренди № 4097 житлового приміщення (далі-договір), відповідно до предмету якого (п.1.1 договору) орендодавець надає, а орендар, на визначений у п. 5.1 термін приймає в орендне користування житлове приміщення: квартиру № 36 на вул. Борщагівській, 10 з характеристикою: житлова площа - 39,9 кв.м., загальна площа - 57,8 кв.м.
Згідно п. 2.1 договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що на підставі рішення Київради від 27.05.2004 №262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 305,71 грн. у тому числі ПДВ 50,95 грн. Додатковою угодою № 3 до договору від 01.10.2007 було змінено розмір орендної плати та встановлено у сумі 669, 90 грн. на один місяць.
Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.8 договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.
Пунктом 5.1 договору встановлено термін дії договору з 01.03.2006 по 01.09.2006.
Згідно до п. 5.2 договору цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.
Після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається за актом прийому-передачі (п.5.3 договору).
Рішення суду з господарської справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17945/13 від 30.10.2013 не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Зазначеним рішенням встановлено, що додатковими угодами №1, №2, №3, №4, та №5 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору по 31.12.2008.
Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, термін дії договору було продовжено, а саме: з 01.01.2009 по 30.06.2009, з 01.07.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 30.06.2011. Позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву №044/24-2855 від 06.07.2011 в тексті якої КП "Спецжитлофонд" повідомило про припинення дії договору з 01.07.2011. Тому, договір припинив свою дію 01 липня 2011 року у зв'язку із закінченням строку на який його було пролонговано. Зазначеним рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за фактичне користування приміщенням та неустойку по 31.07.2013.
Орендар продовжує займати житлове приміщення, що підтверджується актом про обстеження житлового приміщення від 31.03.2014, але орендну плату не сплачує, на таких підставах, позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 5 359,20 грн., яка утворилася за орендарем за фактичне користування приміщенням за період з 01.08.2013 р. по 31.03.2014 р.
Відповідно до п. 3.2.5 договору орендар зобов'язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, 5.5 цього договору. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення. Тому позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 в сумі 10 718,40 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.
Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що орендар продовжує займати житлове приміщення, але грошове зобов'язання з боку відповідача не виконується належним чином, останнім не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати за фактичне користування приміщенням, передбаченого п. 2.8 договору, за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 5 359,20 грн.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК зазначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Оскільки спірний договір припинив свою дію 01.07.2011, а об'єкт оренди не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 10 718,40 грн. за період з 01.08.2013 по 31.03.2014 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄФ-БЕЙС"(інд. 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 127; код ЄДРПОУ 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (інд. 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. заборгованості за фактичне користування орендованим приміщенням, 10 718 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. неустойки та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 12.09.2014 р.