ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23 вересня 2014 р. Справа № 909/905/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П.А.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
вул.Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача: Державного міського підприємства
"Івано-Франківськтеплокомуненерго"
вул. Б.Хмельницького, 59а, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення боргу в сумі 777 806,83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Букоємський Р.В.- головний юрисконсульт відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності управління договірної роботи юридичного департаменту, (довіреність № 14-138 від 13.05.14);
від відповідача: Нищей Н.Ю. - юрисконсульт 1 категорії юридичного відділу ( довіреність №164-2/14 від 19.06.14).
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 777 806 грн. 83 коп., з яких: 91 884 грн. 37 коп. - 3% річних, 685 922 грн. 46 коп. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.14 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.09.14.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.14 розгляд справи відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України, на 23.09.14.
23.09.14 в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 777 806 грн. 83 коп. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано 91 884 грн. 37 коп. - 3% річних, 685 922 грн. 46 коп. - інфляційні втрати. Слід зазначити, що 3% річних нараховані також за період невиконання відповідачем рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2012р. у справі № 5010/1422/2012-5/83 та 909/40/14.
Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в позові в частині стягнення 91 884 грн. 37 коп. - 3% річних, 685 922 грн. 46 коп. - інфляційні втрати, свої заперечення виклав письмово у відзиві на позов (вх.№ 14658/14 від 23.09.2014р.).
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивачем, продавцем) та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (відповідачем, покупцем) укладено договір №14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).
Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір №14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.
Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного погашення заборгованості.
Між сторонами також укладено додаткові угоди: № 1 від 11 жовтня 2011 року, № 2 від 11 січня 2012 року, № 3 від 19 січня 2012 року, № 4 від 27 червня 2012 року, № 5 від 03 грудня 2012 року, які підписано повноважними представниками сторін та засвідчено печатками юридичних осіб, зазначені додаткові угоди досліджені судом.
Пунктом 1.1. договору №14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
В розділі 3 Договору визначено порядок та умови передачі газу.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином - на виконання умов договору №14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу продавець протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року передав у власність покупця природний газ на загальну суму 87 336 773 грн. 96 коп. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу та підтверджується відповідачем.
Відповідач не повністю розрахувався за поставлений природній газ, на момент здійснення розрахунку сума боргу складає 1 227 359,11 грн.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань стосовно оплати за природній газ, згідно доданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 777 806 грн. 83 коп. за поставлений природний газ, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної вище заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність заборгованості визнається відповідачем в судовому засіданні, отже вимога позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 777 806 грн. 83 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором №14/2308/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 банківських днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ст. 13 встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів встановлено ст. 35 ГПК України. Згідно вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 91 884 грн. 37 коп. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним, отже заявлено до стягнення сума 3% є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 685 922 грн. 46 коп. по кожному акту окремо, без урахування дефляції.
Господарським судом здійснено належний перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 685 922 грн. 46 коп.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.
Керуючись до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 655 ЦК України, 4-3, 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості 777 806 грн. 83 коп. задовольнити.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76007; код 03346058) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001; код 20077720) - заборгованість за поставлений природний газ в сумі 91 884, 37 грн. ( дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири грн. 37 коп.) 3% річних, 685 922,46 грн. ( шістсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн. 46 коп.) інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 15 556, 14 грн.( п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 14 коп.) грн.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.09.14
Суддя Шкіндер П. А.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кучма І. І. 26.09.14