номер провадження справи 30/56/14
18.09.2014 Справа № 908/2682/14
за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69002, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)
про стягнення 7957,13 грн.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача: Білозерська К.О., довіреність № 9133/27 від 30.12.2013 р., посвідчення № 485 від 14.06.2014 р.; Хребтов П.С., провідний інженер з налагодження та випробування теплових мереж Концерну «Міські теплові мережі Орджонікідзевського району», посвідчення № 3498 (підстава: протокол засідання комісії з перевірки знань № 239 від 16.04.2010 р., № 428 від 29.05.2013 р.)
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність серії НАВ № 009083 від 08.09.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 23.12.1997 р.; ОСОБА_5, довіреність серії НАВ № 009083 від 08.09.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 23.01.1996 р.;
Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7957,13грн. заборгованості за договором № 202259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 р., в т.ч.: 7478,49 грн. основного боргу за використану теплову енергію, 273,58 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов'язання та 205,06 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання» та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що вартість відпущеної ним на виконання умов договору теплова енергія за періоди: з листопада 2011 року по березень 2013 року, з листопада 2013 року по квітень 2014 року, включно, відповідачем не сплачено, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 7478,49 грн. Прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором, на думку позивача, є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені та річних.
Ухвалою суду від 29.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2682/14, розгляд якої призначено на 14.08.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що з листопада 2011 року у неї виникла конфліктна ситуація у зв'язку з невиконанням теплопостачальною організацією умов договору, яке полягало у відсутності опалення у належному їй приміщенні. Вказує, що на неодноразові звернення до позивача зі скаргами та претензіями, Концерном були здійснені виходи на місце та зроблені заміри та обстеження приміщення, про що складено відповідні акти. Також відповідач спростовує доводи позивача щодо ненадання споживачем заперечень на направлені акти. За доводами відповідача, на актах, які надійшли на її адресу, було зроблено відмітку про незгоду та додано претензії в обґрунтування незгоди з нарахуванням (копії актів з відміткою про незгоду та претензії додаються). Стверджує, що за умовами договору забезпечення якості теплової енергії покладається на позивача, тому не було підписано акти і зобов'язання по оплаті відсутнє.
На підставі ст. 77 Господарського кодексу України, ухвалою суду від 14.08.2014 р., у зв'язку із необхідністю витребування від сторін додаткових доказів та пояснень, розгляд справі відкладено до 11.09.2014 р. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.09.2014 р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Присутній у судовому засіданні провідний інженер надав пояснення щодо здійснення розрахунку за формулою, а також пояснив, що між КП «Основаніє»та Концерном «МТМ» укладений договір, згідно якого КП «Основаніє» готує будинок до опалювального сезону, а Концерн «МТМ» постачає теплову енергію до теплового вузла на будинку.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили. Наголошують на тому, що теплова енергія до приміщення ОСОБА_1 не доходила у зв'язку з переобладнанням квартири над нею на п'ятому поверсі, тому у визначеному позивачем обсязі заборгованість за договором відсутня. Також вказують, що на неодноразові звернення до теплопостачальної організації з пропозицією здійснити перерахунок обсягів спожитої теплової енергії споживачу було відмовлено. При цьому зауважують, що на всі акти були надані заперечення, але відповіді на них не надходило. Додатково були подані скарги, претензії, велося листування, проте, відповідей на заперечення щодо актів не надавалось. За поясненнями представників відповідача, виставлені позивачем рахунки оплачено в розмірі 50% від вказаних у них сум.
В судовому засіданні 18.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.02.2007 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 202259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.
Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.
Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)
Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.7.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору).
Відповідно до п. 6.7.2 Договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.7.2. Договору).
Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Договір діє до 01.01.2008 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (пункти 10.1. та 10.4. Договору).
Як вказує позивач, на підставі п.2.1 та п.5.1 договору та додатку №1 до договору енергопостачальною організацію розрахунковим способом відповідно до договірних навантажень та обсягів було визначено споживачу кількість спожитої теплової енергії. Кількість переданої теплової енергії було відображено позивачем в актах приймання-передачі теплової енергії за відповідні місяці. Згідно з наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в періоди: з листопада 2012 р. по березень 2013 р., з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14961,10 грн.
Посилається на те, що акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлені споживачу. За доводами позивача, всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти виконаних робіт на адресу Теплопостачальної організації не повернув та вартість відпущеної за Договором теплової енергії у спірний період не сплатив. На актах теплопостачальною організацію зроблено відмітки про відмову споживача від підписання акту.
Відповідач факт отримання теплової енергії за договором у визначеному позивачем розмірі заперечує.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 202259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 р. в розмірі 7478,49 грн., 273,58 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за зазначеним договором та 205,06 грн. - 3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається те, що згідно з актами приймання-передачі теплової енергії за періоди: з листопада 2012 р. по березень 2013 р., з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14961,10 грн. (арк. справи 23-34), у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки (арк. справи 35-46). За доводами позивача, всупереч з умовами договору відповідач підписані акти виконаних робіт на адресу Теплопостачальної організації не направив, вартість відпущеної за Договором теплової енергії у спірний період відповідачем не оплачено.
Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що Споживач до 25-го числа, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Як вже зазначалося вище, факт поставки та використання теплової енергії підтверджується актами виконаних робіт, який щомісяця надається енергопостачальною організацією споживачу, який споживач в разі відсутності зауважень повинен оформити належним чином та один примірник повернути енергопостачальній організації (п. 6.7 договору).
Таким чином, підставою для виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманої за Договором теплової енергії є наявність узгоджених з теплопостачальною організацією актів виконаних робіт.
Як вказує позивач, відповідач підписані акти виконаних робіт на адресу Теплопостачальної організації не направив, у зв'язку з чим на актах здійснено відмітку про відмову споживача від підпису, що, на думку позивача, свідчить про їх узгодженість.
Проте, відповідачем доводи позивача спростовуються.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, на отриманих від позивача актах відповідачем здійснено відмітку про незгоду з нарахованими сумами та додано претензії в обґрунтування заперечень (копії долучено до матеріалів справи).
За умовами укладеного між сторонами договору (п. 4.2.1 Договору), до обов'язків Теплопостачальної організації віднесено, зокрема, забезпечення надійного постачання теплової енергії відповідно до умов договору за винятком нормативно встановлених перерв, або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування іншим режимом постачання теплової енергії для потреб, ніж визначені у Додатку № 1 до даного договору. Допустиме відхилення обсягів теплової енергії від договірної, яка постачається споживачу протягом доби на межі експлуатаційної відповідальності, не повинне перевищувати + 10%.
Також, згідно з пунктами 4.2.3 та 4.2.4 Договору Теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати перевірку теплового обладнання та стан роботи комерційного обліку споживача не рідше одного разу в 6 місяців зі зняттям контрольних показників та підписанням відповідного акту; додержуватись температури гарячої води на межі експлуатаційної відповідальності сторін не нижче 50 градусів С та не вище 75 градусів С.
Суд наголошує, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань за договором та стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію є насамперед факт надання відповідних послуг та несплати останніх споживачем.
Матеріали справи свідчать, що з 2011 року постачання теплової енергії на приміщення, належне ОСОБА_1 по вул. 40 років Радянської України, 47, здійснювалося з порушення умов договору. У зв'язку з незадовільним теплопостачанням, відповідачем неодноразово направлялися позивачу претензії, наявність яких позивачем не заперечується. Оригінали актів приймання-передачі теплової енергії із зауваженнями відповідача та оригінали претензій оглядалися судом у судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.
Умовами п. 6.7.2 договору передбачено, що при отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.
Обставини справи свідчать, що позивачем наведені вище покладені на нього зобов'язання по забезпеченню температурного режиму теплопостачання, а також надання нормативно обґрунтованої відповіді на заперечення Споживача, не виконані.
Крім того, наведені обставини підтверджуються листом Державної інспекції з енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Дніпровському регіоні № 43-1650/1 від 25.10.2013 р., в якому зазначено, що в ході розгляду звернення було виявлено факти порушень Балансоутримувачем житлового будинку вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, зокрема розділу 7.7, не надано Акт про теплове випробування на рівномірність прогрівання опалювальних приладів житлового будинку по вул. 40 років Радянської України, 47 та визначення фактичних витрат системи опалення з подальшим налагодженням і регулюванням.
Суд зазначає, що викладені у цих листах претензії та обставини свідчать про недотримання позивачем умов теплопостачання і викликають сумніви щодо поставки споживачу теплової енергії у визначених договором обсягах.
Пунктом 24 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 77, у разі, коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений у договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.
Таким чином, надані позивачем в обґрунтування заявленої до стягнення суми не можуть бути безспірним доказом наявності у відповідача грошового зобов'язання у визначеній у них сумі, оскільки зазначені акти були відповідачем оскаржено, а відповіді на його заперечення позивачем не надано.
Крім того, суд приймає до уваги доводи відповідача, що за відсутності перерахунки спожитої теплової енергії у зв'язку з порушенням умов температурного режиму, визначені в актах за спірний період суми було сплачено ним у розмірі 50 % добровільно, що позивачем не заперечується.
При цьому слід зазначити, що суду не надано повноважень щодо здійснення розрахунків вартості спожитої теплової енергії.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 7478,49 грн. заявлена позивачем необґрунтовано і задоволенню не підлягає.
Відсутність у відповідача зобов'язань по сплаті основного боргу виключає підстави для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені в сумі 273,58 грн. та 3% річних в сумі 205,06 грн.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу вказаних процесуальних норм предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували надання послуг за договором (постачання теплової енергії) в тому обсязі, за який нараховано вартість теплової енергії, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 202259 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 р. в розмірі 7478,49 грн., 273,58 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за зазначеним договором та 205,06 грн. - 3% річних, слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (м. Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) відмовити повністю.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.09.2014 р.