23.09.14р. Справа № 904/5676/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОБУД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 18 786,36 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: Водяна О.М., довіреність № б/н від 07.04.2014 року, представник;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВОБУД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" про стягнення заборгованості за договором № 2904 від 29.04.2013 року у сумі 18 786,36 грн., з яких: основний борг у сумі 16 099,46 грн., пеня у сумі 1 962,88 грн., інфляційні втрати у сумі 325,64 грн., 3% річних у сумі 398,38 грн. Судовий збір у сумі 1 827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на підставі договору купівлі-продажу № 2904 від 23.04.2013 року було поставлено на користь відповідача товар, який останнім у повному обсязі не оплачено, у зв'язку з чим відповідач заборгував 16 099,46 грн. на які позивач нарахував пеню у сумі 1 962,88 грн., інфляційні втрати у сумі 325,64 грн., 3% річних у сумі 398,38 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 8" відзиву на позов та витребуваних судом документів не надало, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечило. Направлені судом на його адресу судові ухвали про призначення розгляду справи на 01.09.2014 року та 23.09.2014 року вручені адресату особисто, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, наявних у справі (а.с. 43, 54 том 1).
23.09.2014 року через канцелярію суду за підписом від імені представника відповідача ОСОБА_2, не підтвердженого довіреністю, засобами факсимільного зв'язку надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з тим, що він знаходиться на лікарняному. При цьому зазначено, що борг у сумі 16 099,46 грн. відповідач визнає, а стосовно заявлених до стягнення штрафних санкцій у сумі 2 686,90 грн. просить застосувати позовну давність (а.с. 55 том 1).
За таких обставин, враховуючи закінчення 31.09.2014 року двомісячного строку розгляду справи, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а відповідач не скористався своїм правом на участь у справі, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 23.09.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
29.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИВОБУД" (далі - Позивач, Продавець) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 8" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 2904 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лакофарбову продукцію, товари побутової хімії та інші товари (далі - Товар) за ціною, вказаною в накладних, специфікаціях або рахунках.
Договір діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
На підставі договору позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 18 270,54 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 63 від 04.07.2013 року на суму 3 671,08 грн., № 96 від 29.07.2013 року на суму 1 973,84 грн., № 147 від 10.09.2013 року на суму 4 953,40 грн., № 155 від 17.09.2013 року на суму 1 695,08 грн., № 175 від 01.10.2013 року на суму 3 024,00 грн., № 176 від 01.10.2013 року на суму 2953,14 грн. (а.с. 12, 14, 16, 18, 19, 21 том 1), а також належним чином оформленими довіреностями № 228 від 02.06.2013 року, № 273 від 29.07.2013 року, № 335 від 10.06.2013 року, № 358 від 01.10.2013 року (а.с. 13, 15, 17, 20 том 1).
Пунктом 2.4. договору покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього з відстрочкою платежу 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною пункту 1.1. цього договору ціною та у визначений пункті 2.4. цього договору строк.
Відповідно до пункту 2.4. договору оплата за поставлений товар повинна бути здійснена:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року - до 16.07.2013 року;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року - до 09.08.2013 року;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року - до 21.09.2013 року;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року - до 28.09.2013 року;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року - до 12.10.2013 року;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року - до 12.10.2013 року.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково.
Так, відповідачем здійснена часткова оплата лише за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року: з 3671,08 грн. сплачено всього 2171,08 грн., а саме: 500,00 грн. - 21.01.2014 року, 571,08 грн. - 22.01.2014 року, 600,00 грн. - 23.01.2014 року, 500,00 грн. - 28.01.2014 року, що підтверджується банківськими виписками за вказаний період (а.с. 48 - 50 том 1). Несплаченим за цією видатковою накладною залишився товар на суму 1 500,00 грн. (3671,08 - 2171,08 = 1500,00).
Таким чином, загальна сума несплаченого відповідачем товару складає 16 099,46 грн. (1500,00+1973,84+4953,40+1695,08+3024,00+2953,14 = 16099,46), що підтверджується також двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.07.2014 року (а.с. 51 том 1).
Невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань щодо оплати поставленого товару і є причиною виникнення спору.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За викладеного та відповідно до умов договору строк оплати 16 099,46 грн. за отриманий від позивача товар є таким, що настав. Наявність заборгованості відповідача у сумі 16 099,46 грн. на час звернення позивача до суду підтверджується належними та допустимими доказами.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар є такими, що підлягають задоволенню повністю у сумі 16 099,46 грн.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.4. договору за прострочення здійснення розрахунку за товар продавець зобов'язаний за вимогою продавця виплатити останньому пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ, індекс інфляції, 3% річних від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 1 962,88 грн. розрахована відповідно до наступного розрахунку:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року із заборгованості 1 500,00 грн. за період з 15.07.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 218,63 грн.;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року із заборгованості 1 973,84 грн. за період з 09.08.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 268,77 грн.;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року із заборгованості 4 953,40 грн. за період з 21.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 598,07 грн.;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року із заборгованості 1 695,08 грн. за період з 28.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 200,44 грн.;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року із заборгованості 3 024,00 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 342,50 грн.;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року із заборгованості 2 953,14 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 334,47 грн.
Перевіркою розрахунку пені встановлено, що вона здійснена з порушенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України стосовно нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За вказаних обставин пеня підлягає перерахунку і з урахуванням меж заявлених позовних вимог, зокрема щодо суми заборгованості за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року, буде складати:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року із заборгованості 1 500,00 грн. за період з 16.07.2013 року по 16.01.2014 року - 99,99 грн.;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року із заборгованості 1 973,84 грн. за період з 09.08.2013 року по 09.02.2014 року - 130,27 грн.;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року із заборгованості 4 953,40 грн. за період з 21.09.2013 року по 21.03.2014 року - 321,27 грн.;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року із заборгованості 1 695,08 грн. за період з 28.09.2013 року по 28.03.2014 року - 109,88 грн.;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року із заборгованості 3 024,00 грн. за період з 12.10.2013 року по 12.04.2014 року - 197,01 грн.;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року із заборгованості 2 953,14 грн. за період з 12.10.2013 року по 12.04.2014 року у сумі 192,48 грн.
Усього: 1050,90 грн. (99,99+130,27+321,01+109,88+197,01+192,48=1050,90).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 398,38 грн. розраховані відповідно до наступного розрахунку:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року із заборгованості 1 500,00 грн. за період з 15.07.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 45,12 грн.;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року із заборгованості 1 973,84 грн. за період з 09.08.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 55,32 грн.;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року із заборгованості 4 953,40 грн. за період з 21.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 121, 32 грн.;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року із заборгованості 1 695,08 грн. за період з 28.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 40,54 грн.;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року із заборгованості 3 024,00 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 68,85 грн.;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року із заборгованості 2 953,14 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 67,23 грн.
З урахуванням обставин справи перебіг строку порушення договірного зобов'язання за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року бере свій початок 16.07.2013 року, а тому нарахування 3% річних можливе з цієї дати і по 15.07.2014 року включно, що позивачем не враховано.
Тому, 3% річних із заявленої позивачем заборгованості 1500,00 грн. за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року підлягають перерахунку і за період з 16.07.2013 року по 15.07.2014 року будуть складати 45,00 грн.
В іншій частині розрахунок 3% річних позивачем здійснено вірно.
Таким чином, загальна сума обґрунтовано розрахованих 3% річних складає 398,26 грн. (45+55,32+121,32+40,54+68,85+67,23 = 398,26).
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у загальній сумі 325,64 грн. розраховані відповідно до наступного розрахунку:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року із заборгованості 1 500,00 грн. за період з 15.07.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 178,45 грн.;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року із заборгованості 1 973,84 грн. за період з 09.08.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 7,82 грн.;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року із заборгованості 4 953,40 грн. за період з 21.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 54,68 грн.;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року із заборгованості 1 695,08 грн. за період з 28.09.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 18,71 грн.;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року із заборгованості 3 024,00 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 33,38 грн.;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року із заборгованості 2 953,14 грн. за період з 12.10.2013 року по 15.07.2014 року у сумі 32,60 грн.
Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначене позивачем не враховано.
За таких обставин, інфляційні втрати підлягають перерахунку і з урахуванням меж позовних вимог в частині суми заборгованості за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року фактично будуть складати 2021,77 грн. відповідно до наступного розрахунку:
- за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року із заборгованості 1 500,00 грн. за період із серпня 2013 року по червень 2014 року - 180,13 грн.;
- за видатковою накладною № 96 від 29.07.2013 року із заборгованості 1 973,84 грн. за період з вересня 2013 року по червень 2014 року - 252,62 грн.;
- за видатковою накладною № 147 від 10.09.2013 року із заборгованості 4 953,40 грн. за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - 633,96 грн.;
- за видатковою накладною № 155 від 17.09.2013 року із заборгованості 1 695,08 грн. за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - 216,94 грн.;
- за видатковою накладною № 175 від 01.10.2013 року із заборгованості 3 024,00 грн. за період з листопада 2013 року по червень 2014 року - 373,44 грн.;
- за видатковою накладною № 176 від 01.10.2013 року із заборгованості 2 953,14 грн. за період з листопада 2013 року по червень 2014 року - 364,68 грн.
Однак, за змістом статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивачем не подавалось відповідного клопотання, а отже інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі, заявленій позивачем - 325,64 грн. (178,45+7,82+54,68+18,71+33,38+32,60).
Факсимільне клопотання про застосування строку позовної давності суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, трирічний строк позовної давності стосовно позовних вимог щодо основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат визначається періодом з 16.07.2013 року по 16.07.2016 року. Позов у цій справі позивач подав 31.07.2014 року, тобто у межах строку позовної давності.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Однак, відповідно до частин третьої - п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи приписи статті 251 Цивільного кодексу України, застосування строку позовної давності можливе лише в частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 99,99 грн. із заборгованості 1500,00 грн. за порушення розрахунку за видатковою накладною № 63 від 04.07.2013 року, але за наявності належним чином оформленої заяви про застосування строку позовної давності, який з урахуванням обставин у справі та дати подачі позову (31.07.2014 року) слід було б розраховувати за період не з 16.07.2013 року, а з 31.07.2013 року.
У межах строку позовної давності - з 31.07.2013 року по 16.01.2014 року - пеня із суми заборгованості 1500,00 грн. та діючої у цей період облікової ставки НБУ: з 10.06.2013 року - 7,0% річних, з 13.08.2013 року - 6,5% річних складає 91,36 грн.
Однак, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, а відтак і для зменшення розміру пені 99,99 грн. до 91,36 грн. з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії
На час проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також підписання повного тексту судового рішення оригінали клопотання про застосування строку позовної давності та довіреності на представника ОСОБА_2 суду надіслані не були.
Тому, з урахуванням нормативних вимог статті 33 Господарського процесуального України, за якою обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, правові підстави вважати факсимільну копію клопотання належним доказом та таким, що є обов'язковим для розгляду у суду відсутні.
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1050,90 грн. (99,99+130,27+321,01+109,88+197,01+192,48 = 1050,90).
За викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 17874,26 грн., з яких: 16 099,46 грн. - основний борг, 1 050,90 грн. - пеня, 398,26 грн. - 3% річних, 325,64 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 738,30 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 8" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Хабаровська, буд. 9, ідентифікаційний код 13440031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОБУД" (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 60, ідентифікаційний код 38658016) основний борг у сумі 16 099,46 грн., пеню у сумі 1 050,90 грн., 3% річних у сумі 398,26 грн., інфляційні втрати у сумі 325,64 грн., судовий збір у сумі 1 738,30 грн.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.09.2014 року.
Суддя І.І. Колісник