ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 вересня 2014 року № 826/8758/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДепартаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації,
Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа без самостійних вимог:
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві
провизнання розпорядження нечинним, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про:
- визнання розпорядження Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації про відмову у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми від 24.03.2014 року нечинним;
- призначити позивачу додатковий строк, протягом двох місяців, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про призначення одноразової допомоги при народженні дитини.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що пропущення строку звернення до відповідача із заявою про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми зумовлено необхідністю приведення документів, необхідних для подання такої заяви, до вимог законодавства, а саме, виправлення помилки у актовому записі про народження ОСОБА_3 (сина позивачки) щодо зазначення прізвища матері. Такі причини, за твердженням позивача є об'єктивними і не залежали від волі позивача, відтак, акцентуючи увагу на процедурних порушеннях відповідач формально підійшов до розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення їй допомоги, що в свою чергу призвело до порушення прав дитини, гарантованих Конституцією України і Конвенцією про права дитини.
В судові засідання, призначені на 03 і 09 липня 2014 року відповідач і третя особа, повідомлені про день, час і місце розгляду справи у відповідності із вимогами ст.35 КАС України, явку уповноваженого представника не забезпечили. Від третьої особи до суду надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи у відсутності уповноваженого представника за наявними у справі доказами.
На підставі частини 3 статті 52 КАС України в судовому засіданні 14 серпня 2014 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено особу, якою прийнято оскаржуване позивачем рішення - Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позивача підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому, представник позивача наголошував на тому, що позивач зверталась до відповідача в межах законодавчо визначеного строку, однак зважаючи на усну пораду працівника Департаменту вирішити питання щодо виправлення описки у актовому записі, інакше у прийнятті заяви буде відмовлено. Після залучення судом до участі у справі другого відповідача, представником позивача, який заперечував проти вилучення зі складу відповідачів Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, вимоги до останнього не сформульовані, а наведені у позові вимоги спрямовані до УПСЗН Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
У своїх письмових запереченнях відповідач-2 просить суд відмовити у задоволені позову, мотивуючи свої доводи тим, що Управління приймаючи в межах і на виконання своїх повноважень оскаржуване розпорядження про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової допомоги при народженні дитини, виходило з фактичних обставин з урахуванням норм законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів і третьої особи, від якої надійшло письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представника, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3 про що 12 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис №74.
За наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 03 лютого 2014 року про призначення їй допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації видано розпорядження від 24.03.2014 року №04212 про відмову у призначення і виплати зазначеної допомоги на підставі положень, закріплених у Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Позивач оскаржує відмову Управління праці у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки вважає, що фактично за її призначенням вона звернулася після приведення у відповідність документів, на підставі яких здійснюється призначення одноразової допомоги.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992р. №2811-ХII (надалі - Закон №2811-ХII) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. №1751.
Статтею 1 Закону №2811-ХII передбачено, що право сімей з дітьми на державну допомогу мають громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
У відповідності до частини 1 статті 10 Закону №2811-ХII (тут і далі - Закон №2811-ХII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно ч.1 ст.11 Закону №2811-ХII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі по тексту - Порядок №1751 у відповідній редакції), якою затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Відповідно до пункту 11 зазначеного Порядку для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:
- заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.
Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Положеннями статті 11 цього Закону були встановлені умови призначення допомоги при народженні дитини, зокрема, згідно до частини 3 вказаної статті допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Аналогічні положення містяться у Порядку №1751.
При цьому, чинним законодавством, яке регулює дані правовідносини, визначено обов'язкову умову призначення допомоги при народженні дитини, а саме звернення за її призначенням не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, та, на відміну від інших нормативно-правових актів, не передбачено можливості поновлення строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини у випадку пропуску такого з поважних причин.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах Управління праці діяло правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає Конституція України.
Так, відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Управлінням, за результатами розгляду заяви позивача, було законно відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція у вирішенні даної категорії спорів викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23 травня 2013р. у касаційному провадженні №К/9991/31754/12.
Доводи позивача про те, що несвоєчасність звернення за призначенням допомоги при народженні дитини обумовлено неналежним оформленням свідоцтва про народження та тривалістю виправлення помилок у ньому, що за твердженням позивача свідчить про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про призначення одноразової допомоги і як наслідок, свідчить про наявність підстав для відновлення цього строку в судовому порядку, не ґрунтуються на нормах законодавства, яке у спірних правовідносинах не передбачають такої можливості.
Крім того, жодних доказів звернення позивача до уповноваженої особи з такою заявою в термін з 22 грудня 2012 року до 03 лютого 2014 року позивачем суду не надано.
В своїх поясненнях, наданих ОСОБА_4 в письмовій заяві, засвідченій приватним нотаріусом, остання зазначає про свою особисту присутність під час звернення ОСОБА_1 11 січня 2013 року в усному порядку до працівника Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради Києві міської державної адміністрації в Оболонському районні. Водночас, такі свідчення підтверджують лише намір позивача звернутись з відповідною заяво про призначення їй соціальної допомоги.
Така заява ОСОБА_4 не може бути визнана в якості належного доказу в розумінні КАС України в підтвердження звернення ОСОБА_1 з письмовою заявою до уповноваженого органу у встановленому законодавцем порядку, оскільки відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Таких беззаперечних доказів в підтвердження звернення ОСОБА_1 з письмовою заявою у встановлений законодавством строк позивачем суду не надано.
Не оспорюючи наявність певних державних гарантій забезпечення соціального захисту громадян України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, колегія звертає увагу, що Законом встановлено певний порядок одержання одноразової допомоги на дітей при народженні та певний порядок оформлення такої допомоги, який повинен додержуватися, як одержувачем допомоги, так і органом, який її надає.
Аналізуючи вище вказані спірні правовідносини та нормативні акти, що їх регулюють, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими, а дії і рішення Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації законними.
З огляду на те, що жодних вимог до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації позивачем не заявлено, доводів в обґрунтування неправомірності рішень, дій чи бездіяльності цього органу позивачем не наведено, відсутній предмет дослідження в даній справі в частині, що стосується цього відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання нечинним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.03.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Н.А. Добрівська