ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
17 вересня 2014 року м. Київ № 826/14076/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації
про скасування в частині протоколу Комісії з питань захисту прав дитини №12 від 07.08.2014 року, скасування в частині висновку про визначення місця проживання дитини від 20.08.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просить:
- скасувати пункти 6.1 та п.п.6.1.1 протоколу Комісії з питань захисту прав дитини №12 від 07.08.2014 року і зобов'язати відповідача викласти їх в іншій редакції;
- скасувати висновок Комісії з питань захисту прав дитини про визначення місця проживання дитини від 20.08.2014 року в частині останнього абзацу і зобов'язати відповідача викласти його в іншій редакції;
- зобов'язати відповідача виправлений протокол і висновок комісії позивачу і надати Святошинському районному суду міста Києва (цивільне провадження №2/759/4153/14).
В описовій частині позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2014 року відкрито цивільне провадження №2/759/4153/14 в справі за його позовом про визначення місця проживання його малолітніх дітей, у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації для підготовки у відповідності до ч.4 та ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України Висновку про розв'язання спору між батьками про місце проживання дітей. При цьому, за твердженням позивача, складені Комісією протокол і висновок є неповними і такими, що не відповідають дійсності, оскільки не відображають фактичні обставини.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).
Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. При цьому, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Згідно змісту оскаржуваних Протоколу та Висновку, вони складені Комісією з питань захисту прав дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у зв'язку з розглядом цивільної справи Святошинським районним судом міста Києва за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Згідно ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З огляду на вказану норму Кодексу оскаржувані протокол від 07.08.2014 року №12 і висновок від 20.08.2014р. за №4886/40 Комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, не мають обов'язкової сили ні для суду, який розглядає цивільну справу, ні для інших зацікавлених осіб, а є лише думкою Комісії з поставленого на її розгляд питання та правовою позицією Комісії як учасника по цивільній справі.
Відповідно до змісту статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Даною статтею встановлюється захист не лише порушених суб'єктивних прав, але й порушених інтересів. Предметом оскарження, крім іншого, можуть бути правові акти індивідуальної дії суб'єктів публічної влади, якщо вони порушують права і свободи або перешкоджають їх здійсненню.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Водночас, оскаржувані позивачем протокол і висновок Комісії, є лише засобом фіксування певних обставин, документальним закріпленням висновків цієї Комісії про наявність (відсутність) підстав, які можуть бути враховані судом загальної юрисдикції при вирішенні цивільної справи про визначення місця проживання дітей та для прийняття відповідного рішення, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для суб'єкта правовідносин.
З огляду на вищевикладене оскаржувані протокол від 07.08.2014 року №12 і висновок від 20.08.2014р. за №4886/40 Комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, не можуть бути визнані актом індивідуальної дії, що створює права та обов'язки, і, відповідно, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і не може бути предметом судового оскарження, а є лише думкою Комісії, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами під час розгляду цивільної справи і заперечення щодо якої можуть бути висловлені сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене та враховуючи характер спірних правовідносин, який не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Керуючись ст.17, п.1 ч.1 ст.ст.109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування в частині протоколу Комісії з питань захисту прав дитини №12 від 07.08.2014 року, скасування в частині висновку про визначення місця проживання дитини від 20.08.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.
3. На виконання вимог ч.6 ст.109 КАС України роз'яснити позивачу, що правова оцінка протоколу від 07.08.2014 року №12 і висновок від 20.08.2014р. за №4886/40 Комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, має надаватися Святошинським районним судом міста Києва під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей нарівні з іншими доказами №2/759/4153/14.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя: Н.А. Добрівська