10 липня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2258/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Левицького В.К.;
суддів Боднарюка О.В., Огородника А.П.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.;
представників сторін:
позивача - Миронова С.І.,
відповідач - не зявився,
третьої особи - Гаркуши В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"
до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державне підприємство "Енергоринок"
про скасування наказу.
В провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" про скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.12.2013 р. №957 в частині виключення ПАТ "Чернівцігаз" з Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. №568 (п. 21 додатку до наказу).
В судовому засіданні представником третьої особи заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказував, що позовна заява позивача подана з пропущенням строку звернення до суду, оскільки оспорюваний наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України набрав чинності з моменту його підписання, тобто 16.12.2013 р. Крім того, інформація щодо виключення позивача з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу є публічною та загальнодоступною, яка своєчасно розміщується на офіційному сайті державного підприємства «Енергоринок». Таким чином, позивач міг дізнатись про порушення своїх прав, обов'язків чи інтересів з моменту набрання чинності вищевказаного наказу.
Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, вказував, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" дізналося про існування оспорюваного наказу тільки 27.12.2013 р. отримавши листа третьої особи від 23.12.2013 р., яким повідомлялося про виключення товариства з реєстру підприємств, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання явку представників не забезпечило, причини неприбуття не повідомило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України суд, вважає за можливе розглянути подане клопотання без участі представника відповідача.
Розглянувши подане клопотання, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.12.2013 р. №957 публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" було виключено з Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогамЗакону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 №568, у зв'язку з неподанням звітності за результатами проведених розрахунків із застосуванням механізмів, визначених вказаним Законом.
Листом від 23.12.2013 р. ДП «Енергоринок» повідомило позивача про виключення з Реєстру підприємств, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на підставі наказу відповідача від 16.12.2013 р. №957. Вказаний лист отриманий позивачем 27.12.2013 р., що підтверджується відповідною відміткою штампу вхідної кореспонденції (а.с. 7).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач дізнався про існування оспорюваного наказу тільки 27.12.2013 р.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації. Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Суд констатує, що оскаржуваний наказ Міністерства палива та енергетики України від 16.12.2013 р. №957 не відноситься до наказів нормативно-правового змісту. Крім того, відповідачем та третьою особою не надано до суду доказів оприлюднення вказаного наказу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У розумінні вказаного положення суд зобов'язаний застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який діє на основі Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У преамбулі цієї Конвенції верховенство права визнано як принцип, що об'єднує країни - учасниці Ради Європи. У своїх рішеннях Суд неодноразово звертається до зазначеного у преамбулі Конвенції принципу і, вважаючи його одним із основоположних принципів функціонування країн-учасниць, надає йому тлумачення при вирішенні справ.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 р.).
Звідси й ще одна вимога принципу верховенства права - захист від свавілля - це означає, що втручання суб'єктів владних повноважень у права людини має підлягати ефективному контролю. Щонайменше це має бути судовий контроль, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Держава також повинна забезпечувати наявність достатніх та ефективних гарантій проти зловживань (п. 55 рішення у справі "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 р.).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя.
Враховуючи, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенні цього положення. Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (ст. 42, п. 36 рішення у справі "Беллет проти Франції").
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливе судочинство є право доступу до такого судочинства, в розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 155 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обчислення шестимісячного строку звернення до суду з вказаним позовом необхідно обчислювати з дня отримання позивачем листа державного підприємства «Енергоринок» від 23.12.2013 р. №07/73-12010, а саме з 27.12.2014 р.
Оскільки, після отримання вказаного листа, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23.06.2014 р., суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк на звернення до суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання третьої про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 160 та 165 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотання Державного підприємства "Енергоринок" про залишення позовної заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Енергоринок" про скасування наказу без розгляду - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала, згідно ч. 3 ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 15 липня 2014 р.
Головуючий суддя В.К. Левицький
Судді О.В. Боднарюк
А.П. Огородник