Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
25 вересня 2014 р. № 820/14459/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченка А.В.,
при секретарі - Алавердян Е.А.
за участі представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд скасувати вимогу про сплату недоїмки від 02.09.2014р. № Ф19, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 02.09.2014р. та податкове повідомлення-рішення № 0004351702 від 02.09.2014р. прийняті Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, в період часу з 10.06.2014р. по 19.06.2014р. працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена фактична перевірка з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2011 по 19.06.2014 року, нарахування з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за період з 01.01.2011р. по 19.06.2014р., за результатом якої складено акт перевірки від 20.04.2014р. № 2486/1702/НОМЕР_2.
На підставі акту перевірки та за результатами розгляду первинних скарг відповідачем прийняті вимога про сплату недоїмки від 02.09.2014р. № Ф19 згідно з якою ФОП ОСОБА_2 необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 48072,32 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 02.09.2014р. яким застосовані штрафні санкції в розмірі 24036,16 грн., податкове повідомлення-рішення № 0004351702 від 12.09.2014р. яким нараховане суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи з найманих працівників в розмірі 29517,12 грн. Позивач вважає, що висновки акту перевірки зроблено фахівцями відповідача без чіткого, об'єктивного та повного викладення фактів порушень, без посилання на первинні документи, дані бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням вимог чинного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов. Також представник позивача пояснив, що висновки акту перевірки від 20.04.2014р. № 2486/1702/НОМЕР_2 не відповідають дійсності, належним чином не доводяться податковим органом, а є лише припущеннями, а оскаржувані рішення, прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Пояснення осіб перелічених в акті не є належним та достатнім доказом розміру нарахованого та виплаченого ним доходу, оскільки всі вони на момент перевірки не перебували з позивачем в трудових відносинах, а лише проходили стажування перед прийняттям на роботу. Заробітна плата цим особам ніколи не виплачувалась, а тому нарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на підставі виключно пояснень цих осіб є неправомірними.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, правом подати до суду заперечення на адміністративний позов не скористався.
Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 06.04.2000 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця 2 480 017 0000 013670.
Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Б № 238321.
Працівниками Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено фактична перевірка з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2011 по 19.06.2014 року, нарахування з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) за період з 01.01.2011р. по 19.06.2014р., за результатом якої складено акт перевірки від 20.04.2014р. № 2486/1702/НОМЕР_2.
Згідно висновків зазначеного акту, перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлені наступні порушення:
- п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб з 01.01.2011р. по 19.06.2014р. у загальній сумі 17194,5 грн.
- п. 119.2 ст. 119 ПК України, а саме не відображення доходу, виплаченого на користь фізичних осіб за період ІІ кв. 2011 року по І кв. 2014 року
- п. 5, п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообв'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску за період з 01.01.2011р. по 19.06.2014р. у загальній сумі 48072,32 грн.
На підставі акту перевірки від 20.04.2014р. №2486/1702/НОМЕР_2 начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті вимогу про сплату недоїмки від 20.06.2014р. № Ф19 згідно з якою ФОП ОСОБА_2 необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 48072,32 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 18.07.2014р. яким застосовані штрафні санкції в розмірі 24036,16 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0003591702 від 18.07.2014р. яким нараховане суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи з найманих працівників в розмірі 22003,13 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними рішеннями, позивач оскаржив спірні рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України.
11.08.2014р. ГУ Міндоходів у Харківській області були винесені рішення про результати розгляду скарг № 4823/І/20-40-10-04-17, від 11.08.2014р. № 4824/І/20-40-10-04-17, від 11.08.2014р. № 4825/І/20-40-10-04-17, якими вимогу про сплату недоїмки від 20.06.2014р. № Ф19, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 18.07.2014р. було скасовано повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0003591702 від 18.07.2014р. - частково, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 619 грн. Також були збільшені штрафні санкції податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8132,99 грн. та зобов'язано відповідача прийняти нові вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до вимог п.п.60.1, 60.3 Податкового Кодексу України вищевказані вимога про сплату недоїмки від 20.06.2014р. № Ф19; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 18.07.2014р.; податкове повідомлення-рішення № 0003591702 від 18.07.2014р. вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування таких рішень.
На підставі вказаних рішень ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.08.2014р. відповідачем було винесено нові рішення, а саме: вимогу про сплату недоїмки від 02.09.2014р. № Ф19 згідно з якою ФОП ОСОБА_2 необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 48072,32 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 02.09.2014р. яким застосовані штрафні санкції в розмірі 24036,16 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0004351702 від 02.07.2014р. яким нараховане суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи з найманих працівників в розмірі 29517,12 грн.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України податковий орган має право проводити перевірки платників податків.
Згідно з п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до п. 80.6 ст.80 Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу, вказана інформація повинна бути відображена у направленні на проведення перевірки - зазначена у якості підстави для проведення перевірки.
Згідно ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб забороняються, а органи державної влади та посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права та законні інтереси суб'єктів господарювання, згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 6 та ч. 5, 6 ст. 19 Господарського кодексу України.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у перевіряємому періоді працював за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є пояснення фізичних осіб. Згідно вказаних пояснень, ОСОБА_4 з 01.06.2013р., ОСОБА_5 з 01.06.2014р., ОСОБА_6 з 01.06.2013р., ОСОБА_7 з 01.04.2014р., ОСОБА_8 з 01.01.2013р., ОСОБА_3 з 01.01.2010р., ОСОБА_9 з 01.05.2013р. працювали на посадах швачок верхнього одягу без належного оформлення трудових відносин, отримуючи заробітну плату «в конвертах».
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підстави і порядок проведення органами державної податкової служби невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованого в МЮУ 12.01.2011 р. за №34/18772 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Відповідно до п.3 р.І Порядку №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно п.6 р.І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення вищенаведеного, в акті перевірки від 20.06.2014р. не встановлено факти порушення платником податків вимог податкового законодавства з посиланням саме на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.
Згідно п.п.54.3.2. ст. 54 ПКУ податковий орган вправі самостійно визначити податкове зобов'язання платнику податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Такі дані встановлюються на підставі наявних первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій і фіксують факти здійснення господарських операцій (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV)
Отже, визначення податкового зобов'язання внаслідок встановлення факту заниження позивачем податкового зобов'язання лише на підставі пояснень колишніх працівників платника податку та без дослідження документів первинного бухгалтерського обліку суперечить приписам п.п.54.3.2. ст.54 ПКУ.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що 10.06.2014р. дійсно знаходилась за адресою АДРЕСА_2 в приміщенні, що належить ФОП ОСОБА_2 В цей день вона проходила стажування з метою подальшого працевлаштування на роботу на посаду швачки. В трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на той час не перебувала, в подальшому, після успішного проходження стажування, з нею був укладений трудовий договір. Пояснення працівникам податкової інспекції надавала без фізичного та психологічного впливу не розуміючі в повній мірі сутність події, що відбувалась. Як пояснив їй один з працівників податкової інспекції, так необхідно написати для подальшого працевлаштування. В зазначений в поясненнях період роботу для ФОП ОСОБА_2 не здійснювала, заробітну плату у вказаному в поясненні розмірі до липня 2014 року не отримувала.
Згідно ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Що стосується пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, наданих працівникам ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, то зазначені пояснення суд вважає не допустимими оскільки згідно положень ст. 70 КАС України обставини, в даному випадку не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходу та єдиного внеску, повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами.
Суд зазначає, що відповідач належних доказів існування трудових правовідносин ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 з позивачем ФОП ОСОБА_2, крім пояснень самих цих осіб та акту перевірки ДПІ до суду не надав.
Згідно п.5.2. Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.
Відповідно до п. п. 5, 6 цього Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість в акті перевірки в порушення вказаних норм чинного законодавства не вказано на підставі якої інформації, яких документів зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_2 податкового законодавства.
Ст. 83 ПК України визначені матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. У відповідності до п. п. 83.1.6. ПК України підставами для висновків під час проведення перевірок є також інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Однак, згідно описової частини акту перевірки, податковий орган при виявленні порушень та формуванні висновків акту не керувався необхідними матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок в достатньому обсязі.
Суд зазначає, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
До матеріалів перевірки відповідачем не надано суду документи, що підтверджують наявність зазначених у акті перевірки фактів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акту ґрунтуються лише на поясненнях осіб (суб'єктивних припущеннях), тобто податковим органом використаний непрямий метод визначення податкового зобов'язання, який не передбачено законом.
Згідно з пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно до ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
На підставі ст. 83 Податкового кодексу України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
На підставі викладеного, пояснення громадян не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про нарахування та (чи) виплату їм не облікованого заробітку у ФОП ОСОБА_2 не підтверджуються жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.
Суд також звертає увагу на те, що жодних додаткових документальних доказів в обґрунтування тверджень про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та виплату заробітної плати в "конвертах" - не здобуто і посадовими особами працівникам ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в процесі перевірки та не відображено в акті, складеному за результатами її проведення.
З огляду на зазначене, - правові підстави для оподаткування відповідачем таких коштів - відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску до бюджету у розмірі, визначеному податковим органом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів (розписок, відомостей тощо) начебто отримання громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 від позивача грошових коштів у вигляді заробітної плати за період з 01.01.2011р. по 10.06.2014р.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність дій або бездіяльності суб'єкту владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтованими, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства, Податкового кодексу України.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 КПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього кодексу.
Відповідно до пункту 297.3 статті 297 ПК України платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Приписами пункту 127.1 статті 127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України.)
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ФОП ОСОБА_2 п. 119.2 ст. 119, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 5, п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообв'язкове державне соціальне страхування».
Тому оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, прийняті без належних підстав та за відсутності доказів, тому є протиправними, а отже підлягають скасуванню.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не доведена правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки відповідачем, який за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача та не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 8 і 19 Конституції України, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про сплату недоїмки від 02.09.2014р. № Ф19 в розмірі 48.072,32 грн..
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000358/1702 від 02.09.2014р. в розмірі 24.036,16 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0004351702 від 02.09.2014р. в розмірі 29.517,12 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 201 (двісті одну) грн. 25 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29 вересня 2014 року.
Суддя А.В. Зінченко