Справа №817/2523/14
25 вересня 2014 року 10год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Назарук Ю.О.,
відповідача: представник Майструк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Держенергонагляд у Західному регіоні" ДП НЕК "Укренерго"
доОлександрійської сільської ради
про стягнення штрафних санкцій,
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Держенергонагляд у Західному регіоні" ДП НЕК "Укренерго", звернулося до суду з позовом до Олександрійської сільської ради про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про електроенергетику в сумі 5100,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив суду, що заборгованість відповідача виникла на підставі постанови Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Рівненській області, яка на даний час є чинною. Станом на дату судового розгляду сума заборгованості відповідачем не погашена. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Пояснив суду, що штрафні санкції застосовані до Олександрійської сільської ради всупереч вимогам законодавства, оскільки остання не є суб'єктом господарювання та не може нести відповідальність, передбачену статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що 06.02.2014 року Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області проведено позапланову перевірку Олександрійської сільської ради з питань виконання припису від 20.01.2014 року №03/50-26-2-ПР, під час якої виявлено невиконання останнього.
За наслідками перевірки складено акт від 06.02.2014 року №03/50-26-3-АП (а.с. 23).
На підставі матеріалів перевірки Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області прийнято постанову від 07.02.2014 року №03/50-26-3-ПШ про накладення на Олександрійську сільську раду штрафу за порушення законодавства про електроенергетику в сумі 5100,00 грн. (а.с. 24).
Вказана постанова отримана відповідачем 12.02.2014 року (а.с. 25).
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР, суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР, санкції, передбачені частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 пункту 3 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, що затверджене Постановою Кабінету України від 21.07.1999 року №1312, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.
Пунктами 7-8 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, що затверджене Постановою Кабінету України від 21.07.1999 року №1312, встановлено, що рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки (протоколу) суб'єкта господарювання, складеного посадовими особами Держенергонагляду та оформляється постановою (розпорядженням).
Пунктом 9 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, що затверджене Постановою Кабінету України від 21.07.1999 року №1312, визначено, що постанова або розпорядження про накладення штрафу складається у двох примірниках. Перший примірник постанови або розпорядження залишається в органі, який її оформив. Другий примірник у 3-денний термін після оформлення постанови або розпорядження надсилається (видається повноважному представнику) для сплати штрафу суб'єкту господарювання.
В силу вимог абзацу 1 пункту 10 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, що затверджене Постановою Кабінету України від 21.07.1999 року №1312, суб'єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення, а за порушення законодавства у сфері теплопостачання - у 15-денний строк з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення.
Штраф за порушення законодавства про електроенергетику в сумі 5100,00 грн. Олександрійською сільською радою у строк встановлений законом не сплачено, що визнається сторонами в судовому засіданні.
Відповідач вказує, що Олександрійська сільська рада не є суб'єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність у вигляді штрафу, передбачену статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Водночас, частиною 3 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Абзацом 20 статті 1 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР визначено, що споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
В силу вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Таким чином, необхідною умовою для винесення припису про усунення органом місцевого самоврядування порушень нормативно-правових актів у сфері електроенергетики, а відтак і для прийняття рішення про накладення штрафу за його невиконання, є не наявність в останнього статусу суб'єкта господарювання, а вчинення ним порушень в якості споживача електроенергії, що використовує її на підставі договору, тобто, в межах господарського забезпечення своєї діяльності як негосподарюючого суб'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2006 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (Постачальник) та Олександрійською сільською радою (Споживач) укладено договір постачання електричної енергії №31 (а.с. 72-96).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин відповідач був наділений статусом споживача електроенергії в розумінні Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР.
Крім того, судом з'ясовано, що припис від 20.01.2014 року №03/50-26-2-ПР, невиконання якого стало підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, стягнення яких є предметом даного адміністративного позову, містив вимоги щодо усунення Олександрійською сільською радою порушень законодавства шляхом допуску державного інспектора з 01.02.2014 року до перевірки виконання відповідачем вимог припису від 27.08.2010 року №03/50-02/26-08 та призначення уповноваженої особи, у присутності якої буде проводитись захід державного нагляду (контролю), яку зобов'язати забезпечити підготовку і надання інформації щодо виконання зазначеного припису (а.с. 21-22, 48-49).
Дослідженими судом доказами підтверджується, що припис від 27.08.2010 року №03/50-02/26-08 оскаржений Олександрійською сільською радою до суду.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 19.10.2010 року по справі №2-а-1283/2010 адміністративний позов Олександрійської сільської ради до старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області Васильця В.В., Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування приписів і розпоряджень задоволено повністю. Зокрема, скасовано припис Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області від 27.08.2010 року №03/50-02/26-08 (а.с. 52-54).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19.10.2010 року по справі №2-а-1283/2010 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 55-59).
Припис від 20.01.2014 року №03/50-26-2-ПР та постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику від 07.02.2014 року №03/50-26-3-ПШ теж оскаржені Олександрійською сільською радою до суду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року по справі №817/673/14 у задоволенні адміністративного позову Олександрійської сільської ради до старшого державного інспектора з енергетичного нагляду Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області Васильця В.В., Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області про визнання протиправними та скасування приписів, наказів та постанови про накладення штрафу відмовлено повністю (а.с. 60-65).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року по справі №817/673/14 залишено без змін (а.с. 66-70).
Вказані судові рішення набрали законної сили.
Наведеними судовими рішеннями встановлено правомірність приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Рівненській області від 27.08.2010 року №03/50-02/26-08, від 20.01.2014 року №03/50-26-2-ПР та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику від 07.02.2014 року №03/50-26-3-ПШ, а також ту обставину, що попри відсутність в Олександрійської сільської ради статусу суб'єкта господарювання, останню притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР, за наявності для цього визначених законодавством підстав.
В силу вимог, ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тому, суд приходить до висновку про правомірність застосування до відповідача штрафу за порушення законодавства про електроенергетику в сумі 5100,00 грн., стягнення якого є предметом даного адміністративного позову, та відхиляє заперечення відповідача.
Відповідно до абз. 2 п. 10 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, що затверджене Постановою Кабінету України від 21.07.1999 року №1312, у разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР, суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.
Проте, чинне законодавство не передбачає наявність у державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в областях повноважень на звернення до суду щодо стягнення штрафних санкцій.
Наказом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 02.02.2006 року №63 створено Відокремлений підрозділ "Держенергонагляд у Західному регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 розділу 4 Положення про Відокремлений підрозділ "Держенергонагляд у Західному регіоні" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначено, що останній здійснює представництво інтересів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області (а.с. 12-18).
Таким чином, наявність у позивача підстав та повноважень для стягнення з відповідача штрафних санкцій підтверджується усіма необхідними належними і допустимими доказами.
За наведених обставин, позов підлягає до задоволення повністю.
Як визначено у частині 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір присуджується на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Олександрійської сільської ради до Державного бюджету України штрафні санкції за порушення законодавства про електроенергетику в сумі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 (нуль) грн.
Присудити на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.