Справа: № 826/15489/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В вересні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000371705.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.01.2013 № 0000371705.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.12.2012 по 17.12.2012 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 11.05.2010 по 31.12.2011.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем включено до складу валових витрат витрати, які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності на загальну суму 134 141,20 грн., внаслідок отриманих послуг з розроблення програмного забезпечення, інформаційно-технічної підтримки, консультування з питань інформатизації.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 24.12.2012 № 5119/17-10/НОМЕР_2 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000371705, яким ФОП ОСОБА_5 донараховано суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 21 212,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 652,61 грн.
Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2013 № 0000371705 та вважаючи його протиправним, позивач оскаржив зазначене рішення податкового органу в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, понесені позивачем на оплату отриманих послуг з розроблення програмного забезпечення, інформаційно-технічної підтримки, консультування з питань інформатизації безпосередньо пов'язані з веденням його підприємницької діяльності.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу).
В силу норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає «господарську діяльність» як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
При цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Отже, наведені правові норми дозволяють формувати фізичній особі-підприємцю витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
При цьому, в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в січні-грудні 2011 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом ФОП ОСОБА_6, в якого ФОП ОСОБА_5 замовлялися роботи з розроблення програмного забезпечення та інформаційно-технічної підтримки, які полягали у створенні веб-сайту для рекламування товарів позивача в мережі Інтернет, а також у виведенні веб-сайту на перші позиції в пошукових системах мережі Інтернет, за наслідками чого позивачем отримувалися систематичні консультації з цього приводу.
Так, 03.01.2011 між позивачем та контрагентом Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений Договір № 01/01/11 про надання послуг інформаційно-технічного забезпечення, згідно якого ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає послуги позивачу (Замовнику) з розроблення програмного забезпечення, інформаційно-технічної підтримки, консультування з питань інформатизації, та Замовник приймає і оплачує такі послуги на умовах даного Договору.
Отже, протягом 2011 року відповідно до умов Договору № 01/01/11 від 03.01.2011, позивачем у ФОП ОСОБА_6 замовлялися роботи з розроблення програмного забезпечення та інформаційно-технічної підтримки, які полягали у створенні веб-сайту для рекламування товарів позивача в мережі Інтернет, а також у виведенні веб-сайту на перші позиції в пошукових системах мережі Інтернет. Також позивачем отримувалися систематичні консультації з цього приводу.
Факт надання зазначених послуг контрагентом підтверджується відповідними Актами наданих послуг, зокрема: Актом наданих послуг № 1 від 28.01.2011 р., Актом наданих послуг № 2 від 30.03.2011 р., Актом наданих послуг № 3 від 30.05.2011 р., Актом наданих послуг № 4 від 28.07.2011 р., Актом наданих послуг № 5 від 30.08.2011 р., Актом наданих послуг № 6 від 29.09.2011 р., Актом наданих послуг № 7 від 28.10.2011 р., Актом наданих послуг № 8 від 29.11.2011 р., та Актом наданих послуг № 9 від 29.12.2011 р.
Позивач здійснював оплату послуг контрагенту - ФОП ОСОБА_6 готівкою відповідно до наданих останнім Актів виконаних послуг, що також підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру, зокрема: квитанцією № 1 від 28.01.2011 р., квитанцією № 2 від 30.03.2011 р., квитанцією № 3 від 30.05.2011 р., квитанцією № 4 від 28.07.2011 р., квитанцією № 5 від 30.08.2011 р., квитанцією № 6 від 28.09.2011 р., квитанцією № 7 від 28.10.2011 р., квитанцією № 8 від 29.11.2011 р., та квитанцією № 9 від 29.12.2011 р.
Отримані від контрагента ФОП ОСОБА_6 послуги, позивач використовував в своїй господарській діяльності та за їх допомогою рекламував свою діяльність в мережі Інтернет.
Так, створення веб-сайту для рекламування товарів в мережі Інтернет, виведення цього веб-сайту на перші позиції в пошукових системах та систематичні консультації з цього приводу сприяли покрашенню господарської діяльності позивача та залученню більшої кількості клієнтів через мережу Інтернет, що підтверджується листами від контрагентів позивача, в яких вказано, що про діяльність позивача дані юридичні та фізичні особи дізналися саме завдяки наявності в мережі Інтернет веб-сайту позивача.
Таким чином, фактично придбані та отримані позивачем послуги були використані ним у своїй господарській діяльності та спрямовані на її поліпшення.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000371705.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст ухвали складено та підписано - 26.09.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.