23 вересня 2014 року м. Київ 810/5220/14
12:50
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.
представників сторін:
від позивача - Зінкевич Д.В.,
від відповідача - Баула Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства «САНТА БРЕМОР УКРАЇНА»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Приватного підприємства «САНТА БРЕМОР УКРАЇНА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені у сумі 221201,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2013 році. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції і пеню в сумі 221201,11 грн.
У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що при поданні звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік посадовою особою підприємства допущено помилку і у рядку 01 звіту вказано середньооблікову кількість працівників облікового складу у кількості 108 осіб, і як наслідок помилково вказано розмір фонду оплати праці штатних працівників і середньорічну заробітну плату штатного працівника. У подальшому підприємством було повідомлено про допущено помилку Київське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів і подано новий звіт. При цьому, представник відповідача пояснив, що у 2013 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПП «САНТА БРЕМОР УКРАЇНАа» складала 9 осіб, фонд заробітної плати становив 826000,00 грн. і відповідно середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 7648,00 грн. У штаті підприємства працює одна особа, яка є інвалідом. Отже, норматив підприємством виконано, тому штрафні санкції нараховані безпідставно.
Заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ підприємства, установи і організацій, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до загальних положень Закону України від 01.03.1991 № 803-12 «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Порядок заповнення форми 3-ПН, вимоги до претендента на вакансію та додаткові вимоги визначає Порядок подання форми звітності № 3 - ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Порядок подання форми звітності № 3-ПН).
Відповідно до загальних положень Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як встановлено судом, Приватне підприємство «САНТА БРЕМОР УКРАЇНА» є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ зобов'язаний виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Приватним підприємством «САНТА БРЕМОР УКРАЇНА» подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт від 26.09.2014 за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 108 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.
Представник позивача у ході судового розгляду зазначив, що оскільки відповідачем не працевлаштовано 3 осіб, яким встановлено інвалідність, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 210027,78 грн. і пеню в сумі 11173,33 грн.
У свою чергу, представник відповідача надав суду копію заяви від 12.09.2014 № 12/09 про надіслання на адресу Київського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів нового звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013,а також копію звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013, який зареєстрований у Київському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів 12.09.2014. Із зазначеної копії звіту вбачається, що в обґрунтування заперечень на позовну заяву вказав на те, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.
Таким чином, відповідач повинен був працевлаштувати у 2013 році одну особу, якій встановлена інвалідність.
На підтвердження доказів працевлаштування особи, якій встановлена інвалідність, представник відповідача надав суду копію наказу від 15.01.2011 № 3-К 11 про прийняття на роботу ОСОБА_4 і копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 про призначення пенсії за інвалідністю зазначеній особі.
При цьому, представник позивача надав суду копію листа Управлінню Пенсійного фонду України від 18.09.2014 № 8466102 і копію листа Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.09.2014 № 10054/9/10-13-17-02 про надіслання відомостей про суми нарахованої заробітної плати на які нараховується єдиний соціальний внесок, з яких вбачається, підприємство подавало відомості по нарахованій заробітній платі із штатною чисельністю працівників у кількості 9 осіб.
Також, представник відповідача надав суду копії табелів обліку використання робочого часу за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 і копію довідки Управління статистики у Києво-Святошинському районі Київської області від 19.09.2014 № 02-11/361, з яких вбачається, що штатна чисельність працівників Приватного підприємства «Санта Бремор України» у 2013 становила 9 осіб.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги статті 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ щодо обов'язку створення робочих місць для інвалідів.
При цьому, у ході судового розгляду даної справи позивачем не були спростовані твердження відповідача щодо факту працевлаштування у 2013 році інвалідів у необхідній кількості в залежності від середньооблікової чисельності працівників, а також та обставина, що на підприємстві працює більше ніж 9 осіб.
Суд звертає увагу, що відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 № 07.2-10/2, при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів і не доведено у встановленому порядку, що на підприємстві відповідача не були створені робочі місця для інвалідів відповідно до необхідної кількості.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, у даному випадку, позивачем не доведено суду правомірності нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки докази подані позивачем не підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 вересня 2014 р.