29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" вересня 2014 р.справа № 924/1052/14
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія", селище Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька область
до Приватного підприємства „Зіко-Буд", с. Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область
про стягнення 5 529,56 грн., з яких 4 080,00 грн. заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних, 1088,00 грн. штрафу, 237,85 грн. заборгованості за використану електроенергію
За участю представників сторін:
від позивача: Маковський А.В. - за довіреністю від 06.08.2014р.;
від відповідача: не прибув.
В судовому засіданні 22.09.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 5 529,56 грн., з яких 4 080,00 грн. заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних, 1 088,00 грн. штрафу, 237,85 грн. заборгованості за використану електроенергію згідно договору оренди не- житлового приміщення №221/01-01-14 від 01.01.2014р.
В обґрунтування позову позивач посилається а те, що відповідачем в порушення умов договору та положень чинного законодавства, не сплачено орендну плату в за квітень-червень 2014 року в сумі 4 080 грн. 00 коп., з яких: за квітень - 1 360,00 грн.; за травень - 1 360,00 грн.; за червень - 1 360,00 грн. (1360 х 3 = 4080,00).
Також, відповідачем не сплачено вартість використаної електроенергії за січень - березень 2014 р. в сумі 237 грн. 85 коп., з яких: за січень 2014 р. - 113,97 грн., за лютий 2014 р. - 78,04 грн., за березень - 45,84 грн. (113,97 грн. + 78,04 грн. + 45,84 грн. = 237,85 грн.), що підтверджується: рахунками фактурами ТОВ „Хмельницька універсальна компанія" №СФ-018979 від 01.02.2014 р., №СФ-019462 від 01.03.2014 р., №СФ-019726 від 01.04.2014 р.; платіжними дорученнями ТОВ „Хмельницька універсальна компанія" №56 від 20.01.2014 р., №114 від 04.02.2014р., №243 від 27.03.2014 р., службовими записками про використання електроенергії за січень 2014 р. - березень 2014 р.
Позивач вказує на те, що згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.52б ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п.10.1 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує штраф у розмірі 80% місячної орендної плати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, включаючи день оплати.
Відповідно до ч.1 ст.229 далі ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч.4. ч.6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вважає, що відповідач повинен сплатити грошові кошти на загальну суму 5 529 грн. 56 коп. (5291,71 + 237,85 = 5529,56), з яких: 5291 грн. 71 коп. - заборгованість по орендній платі з урахуванням штрафу, пені та 3% (розрахунок додається), 237 грн. 85 коп. - заборгованість по відшкодуванню використаної електроенергії.
Представник позивача в засідання суду 22.09.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався. Відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Представник відповідача в засідання суду не з'являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Про розгляд справи на адресу відповідача направлялись відповідні ухвали, які повернуті на адресу суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання".
Згідно п.п.4, 23 Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 та від 18.03.2008р. №01-8/164 - до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія", м.Хмельницький як юридична особа зареєстрована 19.02.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №241600 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки №820784 АА від 29.01.2013р.
01.01.2014р. між ТОВ „Хмельницька універсальна компанія" (орендодавець ) та ПП „Зіко Буд" (орендар) було укладено договір №221/01-01-14 оренди нежитлового приміщення, п.п.1.1 якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 17,0 кв.м., що знаходиться у м. Хмельницькому, вул. Гагаріна, 5, офісне крило готелю, центральний офіс №221.
Згідно п.п.4.1, 4.2 договору передбачено, що строк оренди об'єкту оренди: з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р. Строк оренди може бути скорочений лише за згодою сторін.
Розмір орендної плати з урахуванням її індексації (офіційного рівня інфляції споживчих цін) на момент укладення даного Договору складає 80,00 грн. за 1 (один) кв. м. (в т.ч. ПДВ) за один місяць. Орендар щомісячно сплачує орендодавцю оренду плату за поточний місяць до 10-числа даного місяця у розмірі встановленому в пункті 5.1. Орендна плата вноситься на рахунок Орендодавця у строки і в розмірах, зазначених в п.п. 5.1, 5.2. Орендна плата починає нараховуватися з моменту підписання орендарем акту здачі-приймання об'єкту оренди. (п.п. 5.1-5.4 договору).
Згідно п.п.5.5 договору передбачено, що орендар додатково відшкодовує Орендодавцю вартість використаної електроенергії на підставі показів електролічильника встановленого в орендованому приміщенні, згідно виставлених рахунків, абонентської плати за користуванням телефоном, оплатою телефонних переговорів, згідно виставлених рахунків. Відшкодування здійснюється шляхом сплати коштів на рахунок орендодавця протягом 3 банківських днів з дати, коли був виставлений рахунок.
Згідно п.п.10.1 вказаного договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 80% місячної орендної плати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, включаючи день оплати. Несплата орендної плати до 10 числа розрахункового місяця (відповідно до п.п.5.2 договору) є підставою для дострокового розірвання договору оренди. При цьому орендар сплачує заборговану суму орендної плати з урахуванням штрафу та пені за кожний день прострочення.
Згідно підписаного між сторонами Акту здачі-приймання об'єкта оренди від 01.01.2014р., орендодавець передав, а орендар прийняв орендовано приміщення у стані, що відповідає експлуатаційним характеристикам.
На виконання вказаного договору позивач направив відповідачу рахунки-фактури №СФ-018979 від 01.02.2014р. на суму 1 473,97 грн., №СФ-019462 від 01.03.2014р. на суму 1 438,04 грн., №СФ-019726 від 01.04.2014р. на суму 1 405,84 грн.
Натомість, відповідачем в порушення вказаного договору не сплачено орендну плату за квітень-червень 2014р. в сумі 4080,00 грн., в тому числі за квітень 2014р. - 1360,00 грн., за травень 2014р. - 1360,00 грн., за червень 2014р. - 1360,00 грн., що підтверджено розрахунком боргу.
Крім того, за відповідачем наявний борг по відшкодуванню використаної електроенергії за період січень - березень 2014 р. в сумі 237,85 грн., в тому числі: за січень 2014 р. - 113,97 грн., за лютий 2014 р. - 78,04 грн., за березень - 45,84 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №СФ-018979 від 01.02.2014 р., №СФ-019462 від 01.03.2014 р., №СФ-019726 від 01.04.2014 р.; платіжними дорученнями №56 від 20.01.2014 р., №114 від 04.02.2014р., №243 від 27.03.2014 р., службовими записками про використання електроенергії за січень 2014 р. - березень 2014 р.
Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 5 529,56 грн., з яких 4 080,00 грн. заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних, 1088,00 грн. штрафу, 237,85 грн. заборгованості за використану електроенергію згідно поданих розрахунків.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:
Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення №221/01-01-14 від 01.01.2014р., який за правовою природою є договором найму (оренди).
Частиною 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст.286 ГК України).
При цьому, заборгованість по орендній платі в сумі 4 080,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами №СФ-018979 від 01.02.2014 р., №СФ-019462 від 01.03.2014 р., №СФ-019726 від 01.04.2014 р.
Судом також приймається до уваги, що позивачем заявлено до стягнення також і заборгованість за використану електроенергію в сумі 237,85 грн., яку відповідач повинен був відшкодувати позивачу у відповідності до п.п.5.5 договору оренди від 01.01.2014р., що підтверджується платіжними дорученнями №56 від 20.01.2014 р., №114 від 04.02.2014р., №243 від 27.03.2014 р., службовими записками про використання електроенергії за січень 2014 р. - березень 2014 р.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи слідує, що крім основного боргу по орендній платі в сумі 4 080,00 грн. та 237,85 грн. за використану електроенергію, позивач заявив до стягнення також 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних та 1 088,00 грн. штрафу згідно наявних у справі розрахунків.
Щодо правомірності нарахування позивачем 106,72 грн. пені, 1 088,00 грн. штрафу та підстав для стягнення із відповідача, судом до уваги приймається таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Із матеріалів справи слідує, що п.10.1 договору оренди не житлового приміщення №221/01-01-14 від 01.01.2014р. було передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує штраф у розмірі 80% місячної орендної плати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши нарахування позивачем сум пені та штрафу, вважає розрахунки правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Щодо нарахування позивачем 16,99 грн. 3% річних, судом до уваги приймається таке.
Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено нарахування позивачем 3% річних в сумі 16,99 грн. та приймаються до уваги як такі, що розраховані правильно та приймаються судом як належні. Натомість, належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду не подано.
Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 5529,56 грн., з яких 4 080,00 грн. заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних, 1088,00 грн. штрафу, 237,85 грн. заборгованості за використану електроенергію.
Судові витрати по справі покладаються на відповідача у відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія", селище Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька область до Приватного підприємства „Зіко-Буд", с. Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область про стягнення 5 529,56 грн., з яких 4080,00 грн. заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. пені, 16,99 грн. 3% річних, 1088,00 грн. штрафу, 237,85 грн. заборгованості за використану електроенергію задовольнити.
Стягнути із Приватного підприємства „Зіко-Буд", с. Шаровечка, вул. Центральна,2, Хмельницький район, Хмельницька область (код ЄДРПОУ 36397152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницька універсальна компанія", селище Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька область (код ЄДРПОУ 01883177) 4 080,00 грн. (чотири тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості з орендної плати, 106,72 грн. (сто шість гривень 72 коп.) пені, 16,99 грн. (шістнадцять гривень 99 коп.) 3% річних, 1 088,00 грн. (одна тисяча вісімдесят вісім гривень 00 коп.) штрафу, 237,85 грн. (двісті тридцять сім гривень 85 коп.) заборгованості за використану електроенергію, 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 25.09.2014р.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 2 прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (вул. Центральна, 2, с. Шаровечка, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31336) - рекоменд. із повідомл.