ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 вересня 2014 року м. Львів № 813/5958/14
17 год. 03 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Водолазський Д.Д.;
відповідача: ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Львівський міський центр зайнятості (далі - Львівський МЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про стягнення коштів в сумі 4986,67 грн. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 29.04.2013 року по 18.03.2014 року перебував на обліку у Львівському МЦЗ та незаконно отримував допомогу по безробіттю протягом зазначеного періоду, оскільки одночасно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але про ці обставини центру зайнятості не повідомив. В результаті, з 29.04.2013 року по 18.03.2014 року відповідачу безпідставно виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 4986,67 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що подавав до Державної податкової інспекції заяву про зняття його з податкового обліку, проте він не знав про необхідність звернення до державного реєстратора для внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а тому вважає, що на момент звернення до центру зайнятості, не був підприємцем, так як жодної підприємницької діяльності не здійснював. Крім того, зазначив, що протягом всього періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю не займався підприємницькою діяльністю, не сплачував податки та не отримував доходи.
Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі його заяви від 22.04.2013 року, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Згідно розрахунку позовних вимог Львівського МЦЗ за період з 29.04.2013 року по 18.03.2014 року (за час перебування на обліку) відповідачем отримано допомогу по безробіттю на загальну суму 4986,67 грн.
10.04.2014 року Львівським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами розслідування складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №48, яким встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.03.1997 року.
На підтвердження цього факту, позивачем долучено копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Також судом встановлено, що підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було припинено лише 18.06.2014 року
Львівський МЦЗ надіслав ОСОБА_2 претензію про відшкодування коштів у сумі 4986,67 грн. №13/3065 від 14.04.2014 року про необхідність повернення безпідставно отриманого матеріального забезпечення у зв'язку з безробіттям. Втім, ОСОБА_2 зазначену вимогу позивача не виконав і у зв'язку з цим останній звернувся до суду
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні №5067-VI від 05.07.2012 року, зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог пп. 2, 3 ст. 36 вищезазначеного Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Абзацом 2 пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (далі - Порядок №198 від 20.03.2013 року), передбачено, що під час проведення реєстрації працівник територіального органу заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.
Проте відповідач у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зазначив, що «не зареєстрований як фізична особа-підприємець» та власноручно підписався.
Відповідно до п. 37 Порядку №198 від 20.03.2013 року, територіальний орган припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів): забезпечення роботою самостійно.
Згідно пп. 1 п.5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним №60/62 від 13.02.2009 року, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, Закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
З приводу твердження відповідача про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю, суд зазначає, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року пов'язує статус підприємця не з фактом зайняття фізичною особою підприємницькою діяльністю, а безпосередньо з фактом реєстрації цієї особи як підприємця.
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 46 вищенаведеного Закону, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Отже, під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач належав до категорії зайнятого населення, тому не мав права отримувати допомогу по безробіттю. Приховування відповідачем факту реєстрації фізичної особи-підприємця зумовило безпідставну виплату йому допомоги в сумі 4986,67 грн.
Станом на дату судового розгляду справи відповідачем не надано доказів добровільної сплати коштів в сумі 4986,67 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 112,122, 128, 136, 160-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 4986 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп. на р/р 37170001000584 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25555035.
Судовий збір зі сторін стягувати не слід.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2014 року.
Суддя Клименко О.М.