10 вересня 2014 року м. Київ 810/3963/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.
представників сторін:
від позивача - Писанка А.М.,
від відповідача - Богдановська Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП»
до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
про визнання протиправним і скасування рішення
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення від 24.12.2013 № 100250002/2013/500532/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Відповідач повідомив декларанта про необхідність подання додаткових документів, у зв'язку з чим позивачем було надано додаткові документи калькуляцію, комерційну пропозицію, прайс-лист, платіжне доручення в іноземній валюті, виписку з бухгалтерської документації. Однак, як стверджує позивач, відповідач не враховуючи подані додаткові документи, без обґрунтованих підстав прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Крім того, позивач стверджує, що підприємством у встановлений статтею 55 Митного кодексу України подано документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, проте, відповідач не надав відповіді на подані документи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник заперечуючи проти позову зазначив, що подані позивачем документи для митного оформлення товарів в режимі імпорт не містили усіх необхідних документів, що підтверджують митну вартість товарів. Таким, чином на думку відповідача спірне рішення прийнято митним органом правомірно і у відповідності до вимог чинного митного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 25.03.2013 позивачем і AMOIN GROUP LIMITED (Китай) укладено контракт № 003/13, предметом якого була поставка виробів з поліетилену для транспортування та пакування товарів з Китаю.
У грудні 2013 року позивач здійснив ввезення на територію України виробів з поліетилену для транспортування та пакування товарів, додаткові речі для одягу, виготовлені із пластмас (поліетилену): перчатки для використання у торгівельних залах на паперовому кріпленні, торгівельна марка Shengda Rubber, виробник "Changle Shengda Rubber Products Co., LTD", країна виробництва Китай придбаних на підставі контракту від 25.03.2013 № 003/13, митне оформлення яких здійснювалось через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів.
Так, з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію (МД) від 19.12.2013 № 100250002/2014/037798, в якій задекларував товар - вироби з поліетилену для транспортування та пакування товарів, додаткові речі до одягу, виготовлені із пластмас (поліетилену), заявив його вартість у загальній сумі 79464,50 USD, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993) становить 653159,75 грн. і визначив код товару згідно з УКТЗЕД.
До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів (перелічені у графі 44 МД), що необхідний для розмитнення товару, а саме:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
- міжнародні автомобільні накладні (СМЯ);
- коносамент;
- рахунок-фактуру (інвойс);
- пакувальні лист;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу;
-інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;
- резервна позиція;
- сертифікат про походження товару загальної форми і інші;
- інші некласифіковані документи.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений статтею 58 Митного кодексу України.
Як вже зазначалось, згідно з даними вказаної митної декларації контрактна вартість товарів становила 79464,50 USD на умовах поставки згідно з умовами Інкотермс.
Розглянувши подані позивачем документи, інспектор митного органу, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару витребував від декларанта додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 24.12.2013 вих. № 508 декларант позивача на виконання вимоги відповідача надав додаткові документи, а саме:
- калькуляцію від 25.10.2013;
- комерційну пропозицію від 15.10.2013 № б/н;
- прайс-лист від 15.10.2013 № б/н;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 06.11.2013 № 405;
- виписку з бухгалтерської документації від 12.12.2013.
Незважаючи на подані позивачем додаткові документи Київська міжрегіональна митниця Міндоходів прийняла рішення від 24.12.2013 № 100250002/2013/500532/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом у сумі 81818,11 USD.
Як вбачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Перелік вимог митного органу щодо надання додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Метод 2 не був використаний у зв?язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод 2-6 не використаний у зв?язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в і 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом і ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Факти, які вплинули на коригування: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 22 ст. 58 Митного кодексу України).
Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 58 Митного кодексу України також митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч.ч. 2-7 статті 54 Митного кодексу України - контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За правилами частин першої і другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у спірному рішенні не зазначена інформація, щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що приводом для витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди такий саме товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач. Проте, ця обставина не була відображена у прийнятому згодом рішенні митного органу про коригування митної вартості.
Згідно опису графи 33 розділу 2 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за № 883/21195 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, відповідач у спірному рішенні не вказав докладну інформацію щодо числових значень складових митної вартості і інших умов, що могли вплинути на ціну товарів.
Відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно з частиною дев?ятою статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини десятої статті 55 Митного кодексу України митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сільпо ПДВПП» звернулось до відповідача із заявою про надання додаткових документів від 14.03.2014 № 10/14-129. Зазначений лист отриманий Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 19.03.2014, про свідчать дані листа-відповіді відповідача від 25.03.2014 № 3823/1/26-70-61-04.
У листі від 25.03.2014 № 3823/1/26-70-61-04 відповідач зазначив, що додаткові документи, які надані позивачем не можуть бути підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару, оскільки декларантом не дотримано вимог пункту 8 статті 55 Митного кодексу України в частині терміну подання таких документів, а саме - 80 днів.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що строк вважається пропущеним, оскільки заява надійшла до митного органу 19.03.2014, тобто, із пропуском 80-денного строку.
Водночас, при розгляді заяви відповідач не врахував тієї обставини, шо заява була надіслана по пошті та обліковував даний термін з дня отримання заяви.
Враховуючи викладене, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було надано обґрунтованої відмови у перегляді рішення про коригування митної вартості з урахуванням додаткових документів та тієї обставини, що дана заява була надіслана засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Позивач застосував перший метод визначення митної вартості за відсутності обмежень, встановлених статтею 58 Митного кодексу України і надав митному органу всі документи на підтвердження ціни імпортованого товару.
Крім того, при визначені митної вартості за резервним методом Митниця не обґрунтувала із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої Товариством.
Суд також звертає увагу, що згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Таким чином ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Отже, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відносно посилання відповідача як на підставу для витребування додаткових документів на те, що відповідно до пункту 2.1 контракту ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки і маркування товару, навантаження, витрат з митного оформлення товару в країні продавця, з чого відповідач робить висновок про відсутність такої складової митної вартості, як вартість транспортування до місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 3.1 контракту від 25.03.2013 №003/13 всі ціни за дійсним контрактом, а також умови поставок встановлюються на умовах CFR Одеса Україна, CFR Іллічівськ Україна, CFR Південний України згідно Інкотермс 2010.
Постачання за оскаржуваною поставкою здійснювалось на умовах CFR Іллічівськ Україна.
Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки CFR - порт призначення означають, що продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказаний порт призначення, в тому числі за свій рахунок укласти договір перевезення і передати покупцеві транспортні документи, зокрема, коносамент, проте ризик втрати і пошкодження товару після відвантаження товару несе покупець товару.
Згідно з пунктом 3.1 контракту від 25.03.2013 №003/13 визначені умови поставки CFR - порт призначення на митному кордоні України (Одеса, Іллічівська, Південний).
Жодних застережень щодо зміни стандартних правил поставки за умов поставки CFR контракт не містить. Таким чином, ціна товару за визначених сторонами умов поставки включає в себе вартість транспортування до порту Іллічівськ на митному кордоні України, оскільки витрати на транспортування за вказаних умов поставки покладаються на продавця товару.
Враховуючи викладене, твердження відповідача не відповідають вимогам частини десятої статті 58 Митного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік витрат (складових митної вартості), які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Транспортні витрати, на які вказує відповідач, відповідно до п. 3.1 контракту вже включені до контрактної вартості товару.
Таким чином, згідно з вимогами контракту зазначені витрати вже включені у вартість товару і покладаються на продавця, а не на покупця, і тому відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.
Як уже було зазначено, за умов поставки CFR продавець зобов'язаний передати покупцеві транспортні документи, зокрема, коносамент. Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що в коносаменті не вказано про попередню оплату фрахту, не стосується зобов'язань ТОВ «Сільпо ПДВПП» за контрактом, оскільки оформлення коносаменту покладається на продавця.
Відносно посилання відповідача на відсутність інформації стосовно сайтів у мережі Інтернет у прайс-листі, слід зазначити, що прас-лист не є основним документом, перелік яких міститься у частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, прайс-лист надавався ТОВ «Сільпо ПДВПП» на вимогу митного органу про надання додаткових документів разом з листом від 24.12.2013 № 508, тому відповідач не має права посилатися на розбіжності у прайс-листі для обґрунтування підстав для витребування додаткових документів.
Відповідно до пункту шостого частини третьої статті 53 Митного кодексу України прайс-лист визначений як додатковий документ, який митниця має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Відносно посилання позивача на витяг з цінової бази даних.
У витягу з цінової бази даних по товару №1, наданого відповідачем у даній справі, міститься інформація про випадки митного оформлення подібних товарів походженням з Китаю за митною вартістю навіть нижчою, ніж декларувалася позивачем (1,85 USD /кг), а також за митною вартістю, що нижче за скориговану Київською міжрегіональною митницею Міндоходів митну вартість (1,85 - 1,91 USD /кг у порівнянні із скоригованою 1,92 USD/кг.
Зазначене свідчить про наступні порушення відповідачем митного законодавства: 1) відповідач мав можливість застосувати попередні методи визначення митної вартості, а саме - метод 2б, оскільки у витягу наявний товар тієї самої країни походження, що й ввезений ТОВ «Сільпо ПДВПП». При цьому, в порушення ч. 3 ст. 57 МКУ за можливості застосування попередніх методів КМММ застосувала одразу останній - резервний метод визначення митної вартості товарів; 2) з наявних у витягу митних вартостей відповідач застосував з альтернативних вартостей вищу, чим порушив пункту другий частини третьої статті 64 Митного кодексу України, якою встановлені правила застосування резервного методу; 3) відповідачем порушено принцип рівності, закріплений у статті 8 Митного кодексу України, оскільки щодо одних учасників господарювання Київська міжрегіональна митниця Міндоходів приймає (визначає) митну вартість на рівні 1,85 - 1,91 USD /кг, а для ТОВ «Сільпо ПДВПП» коригує заявлену митну вартість з 1,86 USD / кг до 1,92 USD /кг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 у справі № К/9991/58921/12, в якій зазначено, що разом з тим, відповідач при визначенні митної вартості товару за 6 методом не надав будь яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2, 3, 4 і 5 методів визначення митної вартості, про що не було зазначено і в спірних рішенням про визначення митної вартості товару.
За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 24.12.2013 № 100250002/2013/500532/2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 вересня 2014 р.