копія
Провадження 11-кп/792/371/14
Справа № 687/636/14-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач ВащенкоС.Є.
22 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Чемеровецького районного суду від 02 червня 2014 року,
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, одруженого, на утриманні якого знаходиться малолітня дитина,
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки.
У відповідності до ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1800 грн. витрат на правову допомогу, а всього 26800 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 продовжено, зобов'язано його прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, де він на даний час проживає, та повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
За вироком суду 29.12.2013 року близько 21.30 години ОСОБА_8 , перебуваючи біля приміщення магазину «Гетьман», розташованого по вул. Центральній в с. Зарічанка Чемеровецького району Хмельницької області, в ході словесної суперечки із ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин та в подальшому переросла у бійку, підійшов до ОСОБА_7 і з-заді металевою розсувною дубінкою умисно наніс йому один удар в область голови та один удар в область лівого ока, спричинивши таким чином ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому медіальної стінки лівої орбіти з порушенням цілісності комірок решітчастої кістки, перелому нижньої стінки лівої орбіти із зміщенням фрагментів, защемлення клітковини між фрагментами розвитком лівобічного гематосинуса, забою важкого ступеня лівого ока, розриву склери з розвитком гіфами, гемофтальму (крововиливу в очне яблуко), синяка в підочній області зліва в області верхнього повіка лівого ока, крововиливу під кон'юнктиву лівого ока з повною втратою гостроти зору на ліве око, садна в тім'яній області зліва в середній третині, які є небезпечні для життя в момент заподіяння.
За змістом апеляційної скарги, з урахуванням доповнення до неї, потерпілий просить у ній вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України без застосування ст.75 цього Кодексу, тобто, без звільнення його від відбування покарання з випробуванням, та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, на його думку, суд безпідставно вказав у вироку на щире каяття обвинуваченого як на обставину, що пом'якшує покарання, оскільки з його показань в судовому засіданні такого каяття не убачається; що судом не враховано викладеної в його (потерпілого) заяві думки про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України. Звертає увагу на тривалість його фізичних страждань, переживань з приводу свого здоров'я та побутові незручності, які він несе внаслідок втрати ока. Наголошує на тому, що це впливає на його навчання і в подальшому буде впливати на його професійну діяльність, оскільки він не зможе до кінця життя повноцінно користуватися своїм зором; що травмою спричинено видимі сліди каліцтва, для усунення якого необхідне хірургічне втручання, внаслідок чого він знову буде змушений переносити фізичний біль, нести матеріальні затрати та побутові незручності. Акцентує увагу й на тому, що заподіяна травма буде мати негативні наслідки при його одруженні та в подальшому сімейному житті. Вважає, що звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням як і часткове задоволення позову - в розмірі 25000 грн. є надто м'яким, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення.
В запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого без задоволення, оскільки, на його думку, зазначені у ній доводи є безпідставними. Зазначає, що у заяві потерпілого про конкретне покарання обвинуваченому не йдеться; що суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на 5 років із звільненням ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням - з іспитовим строком 3 роки не вийшов за межі закону про кримінальну відповідальність і санкції ч.1 ст.121 КК України, зокрема. Вказує, що потерпілий з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 раніше неодноразово вчиняли неправомірні дії щодо неповнолітнього брата обвинуваченого та інваліда ОСОБА_12 , спричиняючи їм тілесні ушкодження; що ОСОБА_10 вже засуджено за ч.1 ст.122 КК України, а за іншими епізодами спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 (брату обвинуваченого) та інваліду ОСОБА_14 кримінальне провадження щодо ОСОБА_15 і ОСОБА_7 спрямовано до суду з обвинувальним актом. Звертає захисник увагу й на те, що обвинувачений вже відшкодував потерпілому частину моральної шкоди - в розмірі 10000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, обвинуваченого та захисника на заперечення апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, як і кваліфікація його дій за ч.1 ст.121 КК України, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених доказах і сторонами не оспорюються.
При призначені покарання суд, дотримуючись вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують покарання.
Зокрема, при оцінці особи винного суд виходив з того, що він характеризується позитивно, а обставинами, що пом'якшують покарання, визнав те, що обвинувачений вину визнав, щире кається, вчинив кримінальне правопорушення вперше, відшкодував матеріальні збитки, на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Підстав піддавати сумніву щирість каяття обвинуваченого в судовому засіданні не убачається, оскільки він свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і неодноразово в судовому засіданні заявляв про своє каяття.
З матеріалів судового розгляду, технічного запису зокрема, також видно, що він в судовому засіданні в присутності представника потерпілого просив вибачення за скоєне, а те, що не зробив цього раніше, пояснював своєю розгубленістю перед потерпілим.
Сама ж по собі та обставина, що потерпілий не брав участі в судовому засіданні і подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не спростовує ні бажання обвинуваченого вибачитися перед потерпілим, ні щирості цього вибачення. До того ж обвинувачений попросив вибачення безпосередньо у потерпілого під час апеляційного розгляду справи, що також свідчить про усвідомлення ним неправомірності своїх дій та щирість каяття у скоєному.
При призначенні покарання суд врахував і думку представника потерпілого, яка ґрунтувалася на позиції останнього, викладеній у його заяві, у якій він просив обрати винному покарання згідно з діючим законодавством.
За наведених обставин колегія суддів уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, тобто мінімальне, яке передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України. Такий строк позбавлення волі не суперечить ні позиції потерпілого, викладеній у його заяві, ні позиції його представника, висловленій в судовому засіданні, про призначення винному покарання в межах санкції цієї статті.
Відповідно до ст.75 КК України, якщо суд при обранні покарання у виді позбавлення волі не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку, який встановлюється від одного до трьох років, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На думку колегії суддів, за відсутності обтяжуючих обставин, але за позитивної характеристики ОСОБА_8 , вказаних у вироку обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину та його тяжкість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання і звільнив засудженого від його відбування, встановивши максимальний іспитовий строк, що передбачений законом про кримінальну відповідальність, з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Отже доводи апеляційної скарги щодо цієї частини вироку колегія суддів уважає необґрунтованими і підстав для його скасування та ухвалення нового вироку в межах апеляції не убачає.
Разом з тим, висновки суду про те, що сума 25000 грн. буде достатньою компенсацією завданої потерпілому моральної шкоди є необґрунтованими.
Враховуючи характер, обсяг та тривалість фізичних і душевних страждань, неможливість відновлення зору одного ока, втраченого внаслідок злочинних дій обвинуваченого, тяжкість вимушених у зв'язку з цим змін у житті потерпілого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів уважає, що у відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого 50000 грн.
У зв'язку з цим вирок в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди підлягає відповідній зміні.
Інших підстав для зміни вироку колегія суддів не убачає.
Що стосується доводів апелянта з посиланням на майбутнє хірургічне втручання, пов'язане з усуненням видимих слідів каліцтва, та перенесення у зв'язку з цим фізичних страждань, матеріальних затрат та побутові незручності, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки за змістом ст.23 ЦК України особа має право лише на відшкодування вже завданої моральної шкоди, а не тієї, яка може бути заподіяна в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Чемеровецького районного суду від 02 червня 2014 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди змінити: збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 50000 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2