09 вересня 2014 р. Справа № 804/8401/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - Кравцової І.С.,
представника відповідача - Задорожної А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнессервіс» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення та картки відмови та стягнення коштів, -
Позивач, ТОВ «Інтербізнессервіс», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200071/1 від 15.05.2014 року, картку відмови в митному оформленні №110100000/2014/00147 від 15.05.2014 року та про повернення суми надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4 903,04 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки у Митного органу були відсутні правові підстави для відмови у застосуванні заявленої 14.05.14 декларантом митної вартості товарів - Холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АISI 304 АSТМ А240 поверхня ВА 0.4x1000x2000 mm у кількості 12 тн.; - Холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АІSI 304 АSТМ А240 поверхня ВА 0.5x1000x2000 mm у кількості 4 тн; - Холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АISI 430 АSTM A240 поверхня ВА04*1000*2000mm у кількості 4 тн. Адже під час проведення 14.05.14 митного контролю, одночасно з поданням МД для підтвердження заявленої митної вартості товарів митному органу було надано всі необхідні і передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують ціну товару зазначену у декларації. Однак декларанту безпідставно було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, визначених ч. З ст. 53 МК України, у зв'язку з наявними на думку службової особи митного поста розбіжностями в поданих документах. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.
Відповідач, Дніпропетровська митниця Міндоходів, проти задоволення позову заперечував, зазначивши наступне. В результаті здійснення посадовою особою відповідача контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: - у морському коносаменті від 28/03/2014 № TSNODS000370 зазначено інший морський транспортний засіб, ніж той що прибув в порт призначення згідно екологічної декларації. Зазначене дає підстави вважати, що мало місце перевантаження товару та, у зв'язку з чим, наявний ще один морський коносамент, який до митниці не надано; - у контракті від 24.05.2013 № 2405НК/13 у пункті 4.5. зазначено про наявність експортної митної декларації, але до митного оформлення експортна МД не надана. - наданий страховий документ від 27.03.14 №ATAY06424214Q0005070 містить інформацію про вартість товару (60 152 дол. США) за інвойсом № HGLH140193AB. У документах митного оформлення наявний відмінний інвойс № 20140324 від 24.03.14 на суму 56 324,73 дол. США; - вартість товару, що оцінюється, була визначена за інвойсом від 24.03.14 № 20140324, а зобов'язання та витрати по страхуванню пізніше - 27.03.14 страховим документом №ATAY06424214Q0005070. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи викладені в письмових запереченнях.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини спору, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Судовим розглядом справи встановлено, що спірні рішення та картка прийняті відповідачем у зв'язку із розмитненням позивачем 14.05.14 поставленого йому на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 24.05.13 №2405НК/13 товару від фірми "ЕМ TRADING Н.К. LIMITED" (Китай): - холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АISI 304 АSТМ А240 поверхня ВА 0.4x1000x2000 mm у кількості 12 тн.; - холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АІSI 304 АSТМ А240 поверхня ВА 0.5x1000x2000 mm у кількості 4 тн; - холоднокатані нержавіючі листи марки сталі АISI 430 АSTM A240 поверхня ВА04*1000*2000mm у кількості 4 тн.
Товар заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування - митна декларація №110100000/2014/211669 від 14.05.14. Митна вартість товару була заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме - 2,825 дол. США/кг (товар №1); 2,685 дол. США/кг (товар №2); 1, 865 дол. США/кг (товар №3).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару Позивачем були надані наступні документи: - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 30.11.2012 №10387; - коносамент від 28.03.2014 № TSNODS000370; - інвойс від 24.03.2014 № 20140324; - пакувальний лист від 24.03.2014 № 20140324; -страховий поліс від 27.03.2014 №ATAY06424214Q0005070; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 17.03.2014 №2; -доповнення до зовнішньоекономічного договору від 24.01.2014 №4; -зовнішньоекономічний договір (контракт) від 24.05.2013 № 2405НК/13; - сертифікат про походження товару від 26.03.2014 №ССРІТ0801400082879; - екологічна декларація від 29.04.2014 № 29126; - сертифікат якості від 17.03.2014; - платіжне доручення від 10.02.2014 № 61; - платіжне доручення від 14.03.2014 № 67.
Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів було виявлено наступне: - у морському коносаменті від 28/03/2014 № TSNODS000370 зазначено інший морський транспортний засіб, ніж той що прибув в порт призначення згідно екологічної декларації. У наданому до електронної митної декларації коносаменті від 28.03.№TSNODS000370 та у коносаменті № ODS, який додатково надіслано декларантом окремим повідомленням, різні порти завантаження; - У контракті від 24.05.2013 № 2405НК/13 у пункті 4.5. зазначено про наявність експортної митної декларації, але до митного оформлення експортна МД не надана; - наданий страховий документ від 27.03.2014 №ATAY06424214Q0005070 містить інформацію про вартість товару (60 152 дол. США) за інвойсом № HGLH140193AB. У документах митного оформлення наявний відмінний інвойс № 20140324 від 24.03.14 на суму 56324,73 дол. США; - Вартість товару, що оцінюється, була визначена за інвойсом від 24.03.14 № 20140324, а зобов'язання та витрати по страхуванню пізніше - 27.03.14 страховим документом №ATAY06424214Q0005070.
Сторонами визнано, що позивач надіслав на адресу відповідача в електронному вигляді лист, який надійшов до митниці 15.05.14 №15/05, за яким декларант зазначив, що будь-які документи на м/п «Дніпропетровськ-лівобережний» надавати не буде.
З урахуванням викладеного, враховуючи наявну у органу доходів і зборів інформації щодо товарів: №1 - МД №100270001/2014/207900 від 06.05.14 з митною вартістю 2,86 дол. США за кг відповідач дійшов висновку, що рівень ціни заявленої декларантом товару становить 2,825 дол. США за кг; №2 - МД №110100000/2014/207430 від 27.03.14 з митною вартістю 3 дол. США за кг - рівень ціни заявленої декларантом товару становить 2,685 дол. США; №3 - МД №110100000/2014/211436 від 13.05.14 з митною вартістю 1,9 дол. США за кг - рівень ціни заявленої декларантом товару становить 1,865 дол. США за кг, у зв'язку з чим спірним рішенням митну вартість товару, отриманого позивачем, було скориговано до відповідного рівня на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість доводів відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України (далі - МКУ).
Відповідно до ст. 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МКУ). За приписами статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Положеннями ст. 54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.9 цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо наведені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч.3 ст.53 МК України).
Суд зважує, що зі змісту ч.3 ст.53 МК України вбачається, що надання додаткових документів є необхідним виключно у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
На думку суду сумніви є обґрунтованими, якщо документи, наведені в ч.2 ст.53 МКУ, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Зміст повідомлень відповідача на адресу декларанта позивача не дає підстави для висновку, що позивачем не були надані якісь документи, визначені в ч.2 ст. 53 МК України, або існує наявність в таких документах розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Так, обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, відповідач послалася на те, що у морському коносаменті від 28.03.14 № TSNODS000370 зазначено інший морський транспортний засіб, ніж той що прибув в порт призначення згідно екологічної декларації, а також на те, що у наданому до електронної митної декларації коносаменті від 28.03.14 №TSNODS000370 та у додатково наданому коносаменті № ODS-ZS28 від 30.04.2014, різні порти завантаження. Проте, відповідачем не враховано, що додатково наданим коносаментом № ODS-ZS28 від 30.04.14 підтверджується зміна морського транспортного засобу під час перевезення вантажу з країни виробника до порту прибуття, наслідком чого є й зміна портів завантаження. Крім того, митниця не зазначає чітко, яким чином такі обставини впливають на митну ціну товару, доводи відповідача носять характер суб'єктивних припущень.
Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, відповідач також послався на те, що у контракті від 24.05.13 № 2405НК/13 у пункті 4.5. зазначено про наявність експортної митної декларації, але до митного оформлення експортна МД не надана. Такі доводи відповідача є безпідставними, адже додатковою угодою до контракту від 17.03.14 №2, яка також була додана позивачем до митниці під час спірного митного оформлення товару, вказаний пункт контракту викладений інакше, а саме положення стосовно надання покупцю (тобто позивачу) експортної МД відсутнє.
Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, відповідач також послався на те, що наданий страховий документ від 27.03.14 №ATAY06424214Q0005070 містить інформацію про вартість товару (60 152 дол. США) за інвойсом № HGLH140193AB, а у документах митного оформлення наявний відмінний інвойс № 20140324 від 24.03.14 на суму 56324,73 дол. США, а також на те, що вартість товару, що оцінюється, була визначена за інвойсом від 24.03.14 № 20140324, а зобов'язання та витрати по страхуванню пізніше - 27.03.14 страховим документом №ATAY06424214Q0005070.
Суд відмічає, що згідно з п.8 ч.2 ст. 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страховий документ, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Зміст наведених положень не дає підстави для висновку, що такий страховий документ має містити дату та номер інвойсу щодо товару, який експортується та застрахований, дата такого страхового документу має співпадати з датою визначення вартості експортного товару, а страхова сума має співпадати з вартістю застрахованого товару. Так, зі змісту страхового документу від 27.03.14 №ATAY06424214Q0005070 вбачається, що сума в розмірі 60 152 дол. СЩА є страховою сумою, а не вартістю застрахованого товару, отже відомості про вартість страхування наявні; рахунок № HGLH140193AB, зазначений в страховому документі, стосується відносин, що виникли за даним страховим полюсом, а не відносин за зовнішньоекономічним контрактом та інвойсу № 20140324 від 24.03.14. Відношення страхового документу від 27.03.14 №ATAY06424214Q0005070 до товару, з приводу митного оформлення якого виник спір, підтверджується зазначеною в такому документів датою відвантаження - 28.03.14 та зазначенням морського судна - CSCL URANUS V0029 W, який був визначений первісно, до зміни морського транспортного засобу під час перевезення вантажу з країни виробника до порту прибуття.
Також суд зауважує, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів законодавець надав митному органу як право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості так і право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а також застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідачем на обґрунтування своє позиції не надано доказів звернення до митних органів країни експорту товару із запитом щодо надання необхідних відомостей для підтвердження ціни. Між тим чинним законодавством саме на митний орган покладений обов'язок із здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції).
На підставі досліджених судом в ході розгляду справи документів суд доходить до висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару. Також суд відмічає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. За відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ст.57 МК України).
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать обов'язок послідовного вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів із проведенням процедури консультації між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, під час якої митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МКУ).
Представником відповідача не обґрунтовано та не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження неможливості визначення митної вартості товару позивача шляхом застосування другорядних методів, що передують резервному. Відповідачем наведені формальні причини в обґрунтування неможливості застосування другорядних методів, що передують резервному, який застосований Дніпропетровською митницею до позивача. Такі загальні посилання на норми Митного кодексу України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та дослідженні в ході розгляду справи оригінали документів, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов'язок та до декларації митної вартості 14.05.14 надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ. За викладених обставин, суб'єкт владних повноважень - Дніпропетровська митниця, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобов'язаний був здійснити митне оформлення товару позивача за митною вартістю, заявленою декларантом.
Враховуючи встановлені судовим розглядом факти, дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача, як-то: рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200071/1 від 15.05.14 та картку відмови в митному оформленні №110100000/2014/00147 від 15.05.14, є такими, що прийняті необґрунтовано та безпідставно, а отже не відповідає вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Однак відповідач правомірність прийнятих рішень належним чином не довів.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги в частині скасування спірних рішення та картки відповідача підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ТОВ «Інтербізнессервіс» про повернення суми надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 4 903,04 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Аналіз положень ст.54, 57,58 МКУ дає суду підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Відтак, суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. Вирішення судом на користь позивача питання щодо стягнення з державного бюджету позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, вказує на фактичне визначення судом митної вартість ввезеного ним товару за першим методом, тобто підміну судом митного органу.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 за позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району міста Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення суми, яка, відповідно до приписів ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73,08 грн.), розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру дорівнює 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому згідно з ч.3 вказаного закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем під час подання вказаного позову сплачений судовий збір в розмірі 182,70 грн., суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнессервіс» (код ЄДРПОУ 35622123) підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн. (адже немайнові вимоги підлягають задоволенню), а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнессервіс» (код ЄДРПОУ 35622123) до Державного бюджету України підлягає стягненню решта суми судового збору за майнові вимоги - 1 717,38 грн. (1827 грн. - 109,62 грн., адже майнові вимоги задоволенню не підлягають).
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200071/1 від 15.05.14 та картку відмови в митному оформленні №110100000/2014/00147 від 15.05.14.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнессервіс» (код ЄДРПОУ 35622123) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 15.09.14.
Суддя А.О. Коренев