30 січня 2007 р.
№ 45/236
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
За участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на рішення
від 09 листопада 2006 року господарського суду Донецької області
у справі
№ 45/236 господарського суду Донецької області
за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця"
до
ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат"
про
стягнення 1476, 80 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2006 (суддя: Б.Плотніцький) позовні вимоги задоволенні частково, в решті вимог відмовлено.
Судове рішення вмотивовано приписами ст. 17 Статуту залізниць України відповідно до якої відповідач був зобов'язаний за два дні до початку декади подати начальнику станції декадну заявку з розділом подачі вагонів на кожний день, та тими обставинами, що в третій декаді лютого 2006 мало місце недовантаження 63 вагонів та 1984 тон з вини вантажовідправника, тобто мало місце невиконання плану перевезення відповідачем, що, з врахуванням вимог ст. 107 Статуту залізниць України та п. 6.10 Правил планування перевезень вантажів, тягне застосування штрафу.
Щодо вимог про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень на першу та другу декаду суд вважає їх необґрунтованими та недоведеними.
Відповідач в касаційні скарзі просить судове рішення скасувати з підстав неправильного застосування ст. 107 Статуту залізниць України, вважаючи, що судом необґрунтовано відмовлено у стягненні штрафу за невиконання плану по дорогам призначення.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи залізницею нарахований штраф за невиконання плану перевезень по дорогам призначення за першу декаду лютого 2006 в сумі 416 грн., за другу декаду -748, 80 грн., за третю -312 грн.
Відповідачем облікова картка № 1580 за лютий 2006 по нарахуванню штрафу за невиконання плану перевезень підписана з актом розбіжностей, оскільки він вважає, відвантаження запланованого обсягу перевезень здійснено при економії 33 вагонів, що є підставою для звільнення його від оплати штрафу за невиконання плану перевезень по дорогам призначення на підставі Статуту залізниць України та п.6.7 Правил планування перевезень вантажів.
Відмовляючи в задоволенні позову господарський суд виходив з того, що будь-яких зауважень з приводу невиконання плану по залізницях призначення у першій та другій декадах не зафіксовано, оскільки мало місце перевиконання плану, а тому підстав для нарахування штрафу за невиконання плану по залізницях призначення не встановлено.
Разом з тим з такими висновками не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (далі -Статут) для забезпечення вантажів залізничним транспортом здійснюється місячне планування.
Положенням ст. 18 Статуту передбачено, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Відповідно до частини пятої ст. 106 Статуту залізниць України за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).
Передбачене нормою ст. 107 Статуту залізниць України звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконаня такого плану в тонах вантажів, перевезення яких плануєтья у тонах і вагонах, не передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів залізницями призначення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд не спростував розрахунки позивача та, водночас, у порушення вимог ст. 106 Статуту залізниць України та 6.5, 6.10 Правил планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), застосував власну методику розрахунку суми штрафу за невиконання плану перевезень.
За таких обставин рішення господарського суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарського суду Донецької області.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2006 у справі № 45/236 господарського суду Донецької області скасувати.
Справу направити на новий розгляд господарському суду Донецької області.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун